51/210-66/55-2012 Про стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі договору постачання - 11.09.2012 Прийняття

про стягнення суми основного боргу у розмірі 491 832, 50 грн., пені у розмірі 26062,80 грн., 3% річних у розмірі 5044,41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 19698,54 грн.

У червні 2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кислотоупор ЛТД» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» (далі - відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 491 832, 50 грн., пені у розмірі 26062,80 грн., 3% річних у розмірі 5044,41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 19698,54 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості отриманого товару за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2011 порушено провадження у справі № 51/210.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.09.2011 припинено провадження у справі № 51/210 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кислотоупор ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» про стягнення 91 000,00 грн. основного боргу за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.09.2011 у справі № 51/210 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2011 у справі № 51/210 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2012 у справі № 51/210 рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд в частині оплати 400832,50 грн. заборгованості, 26062,80 грн. пені, 5044,41 грн. 3% річних та 19698,54 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.02.2012 суддею Гончаровим С.А. справу № 51/210 прийнято до свого провадження, присвоєно справі № 51/210-66/55-2012.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.07.2012 у справі № 51/210-66/55-2012 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 400832,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 11.07.2012 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 51/210-66/55-2012 та призначено розгляд справи на 21.08.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 розгляд справи № 51/210-66/55-2012 відкладено на 11.09.2012.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

23.12.2010 між сторонами по справі був укладений договір поставки № 12/10-1 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупцю (відповідачу) глину вогнетривку українського виробництва (далі - товар), а відповідач - прийняти товар та оплатити у відповідності та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язується поставити товар за заявкою відповідача у відповідності до п. 4.3, за реквізитами, у кількості, за марками та цінами, визначеними специфікаціями до зазначеного договору, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.8 договору протягом трьох робочих днів від дати відвантаження продукції позивач направляє відповідачу рекомендованою поштою з квитанцією підтвердження наступні документи: сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну.

Пунктом 11.1 договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 сторони погодили, що діючий договір вступає в силу з дати його підписання сторонами. Строк дії договору до 31.12.2011, але не раніше виконаних обов'язків, які виникли за діючим договором.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 265 ГК України), за умовами якого одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що ціни на поставлений товар встановлюються в специфікаціях до діючого договору, на умовах, вказаних у п. 4.1 діючого договору.

Згідно п. 5.2 договору оплата товару за діючим договором здійснюється відповідачем на умовах передплати вартості залізничного тарифу, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох банківських днів від дати виставлення продавцем рахунку-проформи. Остаточний розрахунок здійснюється сторонами з врахуванням дати фактичного відвантаження кожної партії згідно з рахунком-фактурою протягом 14 календарних днів від дати відвантаження.

На виконання умов договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 956832,50 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу.

Листом № 163 від 22.09.2011 позивач направив відповідачу оригінали рахунку-фактури № СФ 0000029 від 31.12.2010, податкові накладні № 243, № 244, № 254 від 31.12.2010 та сертифікат якості по відвантаженню від 31.12.2010. При цьому рахунок-фактура № СФ 0000029 від 31.12.2010 складений на суму 196 000,00 грн. та дійсний до 03.01.2011.

Листом № 164 від 22.09.2011 позивач направив відповідачу оригінали рахунку-фактури № СФ 000001 від 11.01.2011, податкові накладні № 1 від 10.11.2011, № 2 від 11.01.2011 та сертифікат якості по відвантаженню від 11.01.2011. При цьому рахунок-фактура № СФ 000001 від 11.01.2011 складений на суму 193760,00 грн. та дійсний до 14.01.2011.

Листом № 165 від 22.09.2011 позивач направив відповідачу оригінали рахунку-фактури № СФ 000002 від 16.01.2011, податкову накладну № 3 від 16.01.2011 та сертифікат якості по відвантаженню від 14.01.2011. При цьому рахунок-фактура № СФ 000002 від 16.01.2011 складений на суму 96880,00 грн. та дійсний до 19.01.2011.

Листом № 166 від 22.09.11 позивач направив відповідачу оригінали рахунку-фактури № СФ 000003 від 18.01.2011, податкову накладну № 5 від 18.01.2011 та сертифікат якості по відвантаженню від 18.01.2011. При цьому рахунок-фактура № СФ 000003 від 18.01.2011 складений на суму 76314,00 грн. та дійсний до 21.01.2011.

Листом № 167 від 22.09.2011 позивач направив відповідачу оригінали рахунку-фактури № СФ 000004 від 19.01.2011, податкову накладну № 6 від 19.01.2011 та 2 сертифікати якості по відвантаженню від 18.01.2011. При цьому рахунок-фактура № СФ 00 0004 від 19.01.2011 складений на суму 96474,00 грн. та дійсний до 22.01.2011.

Листом № 168 від 22.09.2011 позивач направив відповідачу оригінали рахунку-фактури № СФ 000005 від 22.01.2011, податкову накладну № 7 від 22.01.2011 та сертифікат якості по відвантаженню від 21.01.2011. При цьому рахунок-фактура № СФ 000005 від 21.01.2011 складений на суму 117641,04 грн. та дійсний до 25.01.2011.

Листом № 169 від 23.09.11 позивач направив відповідачу оригінали рахунку-фактури № СФ 000007 від 18.03.2011, податкову накладну № 22 від 18.03.2011 та сертифікат якості по відвантаженню від 18.03.2011. При цьому рахунок-фактура № СФ 000007 від 18.03.2011 складений на сулу 96880,00 грн. та дійсний до 21.03.2011.

Листом № 170 від 23.09.11 позивач направив відповідачу оригінали рахунку-фактури № СФ 000006 від 25.01.2011, податкову накладну № 8 від 25.01.2011 та сертифікат якості по відвантаженню від 24.01.2011. При цьому рахунок-фактура № СФ 00000 6 від 25.01.2011 складений на суму 82883,04 грн. та дійсний до 28.01.2011.

18.10.2011 позивач направив відповідачу претензію з вимогою здійснити перерахування 400832,5 грн.

На думку позивача спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару відповідно до умов договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції при новому розгляді даної справи виходив з того, що відповідачем було несвоєчасно та не в повному обсязі виконано зобов'язання за договором № 12/10-1 від 23.12.2010 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за вказаним договором на загальну суму 400832,50 грн., а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем зазначеної суми заборгованості.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 сторони передбачили обов'язок позивача протягом 3 днів після поставки товару надати документи для проведення оплати. Без цих документів виконання відповідачем свого обов'язку неможливе.

Проте, свого обов'язку по направленню відповідачу протягом 3 днів необхідного для проведення оплати рахунку - фактури позивач не виконав, що зробило неможливим виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу рахунки-фактури 26.09.2011, які на час надання їх відповідачу уже були прострочені, оскільки вони були оформлені протягом січня і березня 2011 року, і містили вказівку на те, що є дійсними протягом 10 днів. Тобто, позивач надав відповідачу рахунки-фактури, які є прострочені, та не підлягають до сплати, що унеможливило відповідачем здійснити оплату вказаних рахунків.

Також ці рахунки - фактури були направлені відповідачу вже після першого розгляду в суді даного позову та винесення рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2011.

Так, рахунок-фактура № СФ 0000029 від 31.12.2010 складений на суму 196000,00 грн. та дійсний до 03.01.2011, рахунок-фактура № СФ 000001 від 11.01.2011 складений на суму 193760,00 грн. та дійсний до 14.01.2011, рахунок-фактура № СФ 000002 від 16.01.2011 складений на суму 96880,00 грн. та дійсний до 19.01.2011, рахунок-фактура № СФ 000003 від 18.01.2011 складений на суму 76314,00 грн. та дійсний до 21.01.2011, рахунок-фактура № СФ 00 0004 від 19.01.2011 складений на суму 96474,00 грн. та дійсний до 22.01.2011, рахунок-фактура № СФ 000005 від 21.01.2011 складений на суму 117641,04 грн. та дійсний до 25.01.2011, рахунок-фактура № СФ 00000 6 від 25.01.2011 складений на суму 82883,04 грн. та дійсний до 28.01.2011, рахунок-фактура № СФ 000007 від 18.03.2011 складений на сулу 96880,00 грн. та дійсний до 21.03.2011.

Таким чином, надані позивачем рахунки-фактури на момент їх передачі уже були прострочені, а тому не могли бути оплачені відповідачем, оскільки сплата прострочених рахунків неможлива з огляду на вимоги податкового законодавства. Повторно, нові рахунки - фактури не були направлені відповідачу, що виключало можливість належної оплати відповідачем відповідно до чинного законодавства.

В силу ст. 613 ЦК України позивач є кредитором, що прострочив, оскільки не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Вказане порушення позивачем своїх договірних зобов'язань є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання свого зобов'язання у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач не прострочив виконання зобов'язання за укладеним договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.

Колегія вважає, що внаслідок порушення позивачем свого обов'язку (прострочення кредитора) відбулася зміна умов Договору, оскільки відповідач був позбавлений можливості виконати своє зобов'язання у встановлений термін (14 днів). Це призвело до того, що зазначене зобов'язання відповідача по оплаті набуло статусу зобов'язання, строк якого не визначений.

Оскільки оплата відповідачем поставленого товару має проводитися лише по дійсних первинних документах, а повторно рахунки - фактури позивачем не виставлялися, колегія вважає вимоги позивача про стягнення суми основного боргу передчасними.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Оскільки суду не було надано належних доказів на підтвердження вимог позивача стосовно неоплати відповідачем поставленого товару саме на підставі дійсних первинних документів, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем» своїх зобов'язань за Договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків стосовно виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010.

Наведені порушення призвели до прийняття судом першої інстанції невірного рішення, що є підставою для його скасування із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5426,38 грн. відшкодовуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Рішення господарського суду м. Києва від 11.07.2012 у справі № 51/210-66/55-2012 скасувати та прийняти нове рішення.

2. У позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кислотоупор ЛТД» (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 7, код ЄДРПОУ 30792203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 19, код ЄДРПОУ 21643937) 5426 (п'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн., 38 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.