Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2012р.

у справі № 5010/461/2012-14/22

за зустрічним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Рабен Україна», м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Дроп», м.Рогатин

про стягнення заборгованості в сумі 915938,49 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Дроп», м.Рогатин

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», м.Київ

про визнання недійсним договору транспортно-експедиційного обслуговування № К52/79-2011 від 01.09.2011р.

з участю представників :

від скаржника - Тринєєв Д.Д. - представник

від відповідача -Іваськевич Ю.С. - представник

В ході судового засідання позивачу права і обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2012р. у справі № 5010/461/2012-14/22 (суддя Булка В.І.) задоволено частково первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», м.Київ та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Голд Дроп», м.Рогатин 345 462,44 грн. основного боргу, 1929,40 грн. -3 % річних та 6 947,84 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю, визнано недійсним договір № К52/79-2011 від 01.09.2011р. транспортно-експедиційного обслуговування, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Голд Дроп»та товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», м.Київ, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»на користь позивача 1073,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач за первісним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не врахував той факт, що оплативши рахунки-фактури, підписавши акти надання послуг, саме з паливним калькулятором, відповідач фактично визнав свою заборгованість перед скаржником на суму 434710,77 грн. та дійснісь договору № К52/79-2001 від 01.09.2011р. Виходячи з умов договору п.Задорожний Т.І. діяв на підставі статуту товариства в якості директора, про що свідчить його підпис та печатка ТзОВ «Голд Дроп». Як зазначає скаржник, укладаючи даний договір Задорожній Т.І. діяв з перевищенням своїх повноважень, однак, у відповідності до вимог ч.1 ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. На думку скаржника, в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які вказуються на факт прийняття договору до виконання. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення суми заборгованості з урахуванням паливного калькулятора, оскільки останній відображає збитки (додаткові витрати), які скаржник поніс внаслідок зміни цін на паливо впродовж періоду надання послуг з перевезення.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Між сторонами по справі 01.09.11 укладено договір №К52/79-2011 транспортно-експедиційного обслуговування.

Пунктом 1.1 вказаного вище договору встановлено, що виконавець (позивач) зобов"язався за плату, на користь та за рахунок замовника (відповідача) надавати та організовувати транспортно-експедиційні послуги та надавати додаткові послуги, пов"язані з перевезенням вантажів по території України, а замовник (відповідач) - здійснити оплату за вказані послуги.

Відповідно до п.1.2 договору, обсяг і кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути, вартість послуг визначаються за угодою сторін в додаткових угодах або заявках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Порядок надання зазначених вище послуг регулюється п.2 договору.

В період з 10.08.11 по 17.12.11 відповідач подав, а позивач прийняв до виконання заявки на перевезення вантажу автотранспортом. Заявки відображені в специфікаціях, що додаються до виставлених рахунків та поданих актів надання послуг.

Відповідно до умов договору, виконавець (ТОВ "Рабен Україна") зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника (ТОВ "Голд Дроп") надавати та організувати транспортно-експедиційні послуги та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів по території України, а замовник (ТОВ "Голд Дроп") зобов'язується здійснити оплату за вказані послуги.

Факт надання ТОВ "Рабен Україна" послуг з перевезення вантажу автотранспортом за вказаним вище договором, замовником яких виступив відповідач підтверджується товарно-транспортними накладними, які знаходяться в матеріалах справи і є додатком до позовної заяви.

По вказаних перевезеннях відповідачу виставлені та передані рахунки-фактури, акти надання послуг, податкові накладні та специфікації (наявні в матеріалах справи).

Акти надання послуг № 7911030032, № 7911030030, № 7911030031, № 7911030084, № 7911030108, № 7911130037, № 7911130038, № 7911130039, № 7911130047, №7911130086, № 7911130085, № 7911130117 підписані сторонами без зауважень..

Оплата наданих послуг здійснюється замовником (відповідачем) протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Рабен Україна".

Однак, протягом вказаного терміну відповідач не погасив відповідний борг в повному обсязі, тому станом на 31.12.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 434 710,77грн. Даний факт підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ "Рабен Україна", актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.11.

Позивач 17.02.2012 надіслав на адресу відповідача претензію № 0002 від 17.02.12 з вимогою сплатити борг в термін до 02.04.12.

Проте, відповідач заборгованість не погасив.

Пунктом 3.1.7 договором сторонами погоджено, що замовник зобов'язується оплачувати рахунки виконавця на умовах, які передбачено в даному договорі в розмірі, що погоджені в заявках або в додатках про тарифи.

За прострочення термінів оплати послуг, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більше 10 календарних днів, додатково сплачує штраф у розмірі 2% від обсягу заборгованості за кожен день прострочення (п.5.3.6 договору).

Позивач нарахував відповідачу пеню, що становить 9 810,69 грн. та 469 487,63 грн. штрафу. Крім того, за порушення грошового зобов"язання позивач нарахував відповідачу 1 929,40грн. 3% річних (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Загальна сума боргу відповідача, нарахована позивачем, становить 915 938,49 грн., з яких 434 710,77 грн. - основна заборгованість, 9 810,69 грн. - пеня, 469 487,63 грн.- штраф, 1 929,40 грн. - 3% річних.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент укладення договору № К52/79-2011 транспортно-експедиційного обслуговування від 01.09.11 та по даний час директором 'ТОВ "Голд Дроп", уповноваженим на укладення господарських договорів, згідно з статутом є - Винник Оксана Михайлівна. Даний факт підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, протоколом зборів засновників ТОВ "Голд Дроп"№12 від 10.06.2009р. про призначення директором ТОВ "Голд Дроп" Винник О.М., наказом № 14 від 10.06.2009р. про призначення директором ТОВ "Голд Дроп" Винник О.М., довідкою АБ № 081559 з ЄДРПОУ.

Судом встановлено, що станом на 01.09.11 (на час укладення договору) Задорожний Тарас Ігорович займав посаду комерційного директора ТОВ "Голд Дроп". Тобто, Задорожній Т.І. не мав права на укладення господарських договорів від імені ТОВ "Голд Дроп". Про даний факт свідчить протокол зборів засновників ТОВ "Голд Дроп" №12 від 10.06.2009р. про призначення Задорожного Т.І. комерційним директором та наказ № 15 від 10.06.2009р. про призначення Задорожного Г.І. комерційним директором.

Приписами ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності угоди є недодержання в момент її вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, у якій містяться загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності угоди:

- зміст угод не може суперечити Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє угоду, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника угоди має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- угода має бути спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею;

- угода, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 208 Господарського кодексу України встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені з законом.

Вадтак, враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання договору недійсним.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач в 2011 році надав відповідачу послуги по транспортному перевезенню на суму 345 462,44грн., що підтверджується матеріалами справи. Проте, взяті на себе зобов"язання по оплаті послуг відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 345 462,44грн.

17.02.12 позивач звертався до відповідача з претензією №0002, про погашення заборгованості. Однак, дана вимога залишились без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом факт наявності у відповідача заборгованості за оплату послуг у сумі 345 462,44грн.

Станом на 20.06.12 в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної заборгованості. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 345 462,44грн. - правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вимог вище зазначеної норми права, враховуючи, те що строк виконання боржником обов'язку не встановлений, позивач звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості за отриманий товар. Однак, дана вимога залишена відповідачем без належного реагування.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Обов"язок здійснення оплати послуг покладений на замовника (відповідача) нормами чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочку оплати, позивачем правомірно нараховано відповідачу 1 929,40грн. 3% річних.

Водночас, оскільки вказаний вище договір визнано недійсним, отже і відсутні підстави для стягнення з відповідача 9 810,69 грн. пені, 469 487,63 грн. штрафу та 89 248,33грн. основного боргу, що нараховані згідно пунктів договору та з застосуванням додатків про тарифи.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91, 101- 105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2012р. у справі № 5010/461/2012-14/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «05»вересня 2012р.