29/5005/4432/2012 Про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення арбітражного керуючого - 30.08.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі, м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012року у справі № 29/5005/4432/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтажресурс", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтажресурс", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст.ст. 85, 99, 105 ГПК України)

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 року у справі № 29/5005/4432/2012 (суддя Полєв Д.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Техмонтажресурс», м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Техмонтажресурс», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Техмонтажресурс», м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, до 29.05.13р., ліквідатором ТОВ»Техмонтажресурс»призначено арбітражного керуючого Морозова І.А., тощо ( а.с.51-53;т.1).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст. 22 - 32, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку -Державна податкова інспекція у Жовтневому районі, м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровськкої області від 29.05.2012року, справу направити на розгляд до господарського суду, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст. 22- 32, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ;

- господарським судом не надано правової оцінки щодо відсутності доказів обов"язкової перевірки органами ДПІ боржника, який ліквідується за ознаками ст.51 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", факту порушення вимог ч.5 ст. 60 ГК України;

- господарським судом порушено вимоги ст. 43 ГПК України (1798-12) , при неповному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи, за відсутності правового аналізу та посилань на докази, на підставі яких прийнята постанова про визнання боржника банкрутом.

Арбітражний керуючий Морозов Ігор Анатолійович проти задоволення апеляційної скарги у відзиві заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника ліквідатора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати на підставі п.п.3,4 ч.1 ст. 104 ГПК України, а провадження у справі припинити на підставі п.1.-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

18.05.2012року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 29/5005/4432/2012 про банкрутство ТОВ»Техмонтажресурс», м.Дніпропетровськ за ознаками ст.51 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому в заяві про порушення провадження у справі голова ліквідаційної комісії боржника посилався на те, що 01.02.2012 року загальними зборами учасників товариства було прийнято рішення про ліквідацію товариства, що підтверджується відповідним протоколом ( а.с.22) та при проведенні ліквідації було здійснено інвентаризацію, внаслідок чого було виявлено недостатність активів боржника по погашенню кредиторських вимог одного єдиного кредитора на суму 52771 грн. 97 коп., що спричинило прийняття рішення учасника товариства про звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника ( рішення від 08.05.2012р. -а.с.29). Також до заяви про порушення провадження у справі було надано проміжний ліквідаційний баланс станом на 07.05.2012р., розшифровка до нього ( а.с.24-28; т.1).

Крім цього, до заяви боржника було надано статут ( а.с.7-19). В суді апеляційної інстанції до матеріалів справи долучено витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 30.08.2012року, з якого вбачається,що місцезнаходженням боржника є м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, провулок Добровольцев, буд.17, офіс 4.

10.02.2012року в Бюлетні держреєстрації ( №204(4)) було здійснено публікацію про ліквідацію боржника ( а.с.42; т.1).

29.05.2012року постановою господарського суду по цій справі боржника було визнано банкрутом, відкрито по відношенню нього ліквідаційну процедуру строком до 29.05.13р., призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Морозова І.А., зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії ( а.с.51-53). Зазначена постанова господарського суду і є предметом апеляційного оскарження.

Отже, провадження у даній справі про банкрутство було порушено на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ; відповідно до частини 1 цієї статті, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Необхідними передумовами для звернення до суду з заявою на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство" є дотримання боржником вимог ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України щодо порядку добровільної ліквідації.

Зокрема, статтею 105 ЦК України передбачено:

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення;

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи;

- з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

- комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи;

- комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України ( в ред.. ЗУ від 22.09.2011р. №3795-VI (3795-17) ) юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії встановлені законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ( в ред.. ЗУ від 22.09.2011р. №3795-VI (3795-17) ).

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 60 Господарського кодексу України, встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом (436-15) ; орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію; ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до Закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки; одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання ( ч.5 ст. 60 ГПК України в ред. ЗУ №2756-VI від 02.02.2010р.).

Згідно з п.11.1 вищевказаного Порядку юридичні особи, у разі прийняття рішення про припинення засновниками ( учасниками) юридичні особи, уповноваженим органом чи судом, голові комісії з припинення ( в т.ч. ліквідкомісії, ліквідатору тощо), слід у 3 денний строк від дати вчинення до Единого держреєстру відомостей про те, що юридична особа передуває у процесі припинення, подати в органи державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, зокрема, заяву про припинення платника податків за ф №8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за ф № 6-ОПП.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: 1)оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, 2)повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства встановлених законом порядку, 3)складання проміжного ліквідаційного балансу. 4) звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Натомість, матеріали справи не містять доказів про те,що боржником ( головою ліквідкомісії) було встановлено строки та порядок проінформовано органи Державної податкової служби за місцезнаходженням боржника про ліквідацію згідно з п.11.1.1 р.XI Порядку обліку платників податків і зборів ( обов»язкових платежів), затв. Наказом ДПА від 09.12.2012 року ( зареєстровано МЮ України 29.12.2011року за №1562/20300 (za562-11) ). Так, до матеріалів справи долучено саму заяву ( ф 8-ОПП) ( а.с.46; т.1) про припинення платника податків, але жодного доказу про те, що цю заяву було отримано органами ДПІ матеріали справи не містять. Отже, факт інформування органів ДПІ про ліквідацію не доведено належними доказами в розумінні ч.2 ст.4-1, ст..ст. 32, 33, 36 ГПК України.

Крім цього, на думку колегії суддів, на підставі наявних в справі доказів неможливо погодитись з висновками суду першої інстанції про належне формування активів та пасивів боржника, що є істотними при порушенні справи за ознаками ст. 51 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме доказами по справі не доведен основний принцип -принцип неоплатності, тобто перевищення пасивів боржника над його активами.

Так, боржник посилається на те,що він має статутний фонд в сумі 50тис.грн.( а.с.28 -розшифровка до балансу), тоді як вартість статутного фонду ніяким чином не відображена в проміжному ліквідбалансі (а.с.24-27; т.1).

Щодо кредиторської заборгованості боржника перед ТОВ «Весси-Литмаш» на суму 52771 грн. 97 коп., яка виникла по договору від 16.01.2012 року, то п.п.2.1, 2.2,3.1,3.2,4.1 договору ( а.с.34; т.1) передбачено, що товар постачається не пізніше 3-х днів після отримання предоплати на рахунок «продавця»в безготівковій формі в формі платіжного доручення; «продавець» має право на дострокову поставку товару по попередній домовленості з «покупцем», при цьому, поставка (передача) товару здійснюється зі складу «продавця».

Згідно зі ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Частинами 1,2 ст. 207 ЦК України передбачено,що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, будь-які узгодження дострокової поставки товарів по договору від 16.01.2012 року повинні були бути оформлені сторонами в письмовій формі, як доповнення до договору, або шляхом обліку листами; натомість, матеріали справи не містять таких доказів узгодження дострокової, без предоплати, всупереч п.3.1 р.3 договору №11 від 16.01.2012 року, поставки товару. Також відсутні будь-які докази повернення отриманого 19.01.2012року товару по накладній № РН-000853 ( а.с.32; т.1) у випадку неузгодженості дострокової поставки.

Крім цього, всупереч вимог п.2 Інструкції про порядок реєстрації видатків, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей ( затв. Наказом МФУ від 16.05.1996року №99, за реєстр. в МЮ України 12.06.1996 року за № 293/1318 (z0293-96) ; в ред.. змін наказу МФУ від 05.05.2008 року №647 (z0445-08) ) товар по накладній № РН-000853 від 19.01.2012 року по договору №11 від 16.01.12р. був відвантажен без довіреності одержувача, остання будь-яких посилань на довіреність не містить, до матеріалів справи така довіреність теж не додавалась, відсутня.

Відповідно до п.п.2,5 вищевказаної Інструкції товарно-матеріальні цінності визначаються покупцем тільки за довіреністю одержувачів; у тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником ( власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником ( власником) самостійно.

Отже, відвантаження товару без довіреності на його отримання згідно з вказаною Інструкцією не допускається. Тобто належними доказами по справі не доведено факт поставки товару боржнику за договором від 16.01.2012року на суму 52771 грн. 97 коп.

Зазначені обставини в сукупності їх оцінки судом згідно з вимогами закону на підставі ст. 43 ГПК України (1798-12) не дозволяють зробити висновок про сформований належним чином актив та пасив боржника, формування цих відомостей, їх відображення в проміжному ліквідбалансі згідно з ч.1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови не встановлено наявність усіх підстав щодо порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом перевірки дотримання заявником усіх необхідних передумов для звернення до суду, передбачених ст..ст. 105, 110, 111 ЦК України та їх підтвердження належними доказами ( складання проміжного ліквідаційного балансу, інформування органів ДПІ про ліквідацію). Вищенаведені обставини свідчать про те,що цю справу було порушено господарським судом без належних правових підстав, передбачених законом.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) , якщо в встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора ( у даному випадку боржника), за заявою якого порушено справу про банкрутство, то судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ч.3-5 ст. 49, ст.ст. 99, 101, 103- 105, 106 ГПК України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі, м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 року у справі № 29/5005/4432/2012- скасувати.

Провадження у справі припинити (п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтажресурс", м.Дніпропетровськ в доход Спецфонду Державного бюджету України 536 грн. 50 коп. судового збору, які підлягають оплаті за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.