10/5009/5734/11 Про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства - 28.08.2012 Прийняття

головуючого: Азарової З.П. суддів: Кододової О.В., Ушенко Л.В.При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю. за участю представників сторін:від прокуратури: Пономарев А.О.від позивача: не з'явився від відповідача: Білоус К.О. -представник за дов. від третьої особи: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від 29 травня 2012р. у справі № 10/5009/5734/11 (суддя: Гандюкова Л.П.) за позовом: Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна м. Запоріжжя за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області за участю Прокуратури Запорізької областіпро стягнення суми 246 454,53 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. по справі № 10/5009/5734/11 (суддя: Гандюкова Л.П.) задоволено позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до відповідача Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна м.Запоріжжя, за участю третьої особи Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області та за участю Прокуратури Запорізької області про стягнення суми 246 454,53 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 246 454 (двісті сорок шість тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 53 коп.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна м.Запоріжжя, звернулось з апеляційною скаргою про скасування вказаного рішення, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права.

В обґрунтування заявленої скарги, апелянт посилається на те, що суд при прийнятті рішення допустився припущення, що відповідач міг усвідомлювати відсутність у нього дозволу, проте припущення не може бути підставою для прийняття рішення. Судом не було досліджено законність не видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин у встановлені законом строки. До того ж, скаржник вважає помилковим застосування судом норм "Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи", оскільки слід було застосовувати норми Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності" (2806-15) . Крім того, апелянт зазначає, що господарським судом невірно застосовано Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, на думку скаржника, ним було доведено відсутність вини у завданні збитків, оскільки підприємство в установленому порядку вчинило всі необхідні дії щодо отримання дозволу у відповідності до чинного законодавства України.

Заявник скарги просить скасувати рішення господарського суду від 29.05.2012р., та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, надав суду відзив у якому зазначив, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення без змін.

Прокуратура Запорізької області відзиву суду не надала, однак у судовому засіданні апеляційної інстанції, прокурор, який приймав участі, зазначив, що рішення місцевим судом прийнято правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

Третя особа, Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області, своєї позиції стосовно вимог апеляційної скарги не висловила, відзиву не надала.

У судове засідання апеляційної інстанції представники позивача та третьої особи не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями. Приймаючи до уваги те, що позивач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності вказаних сторін, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, перевіривши повноту обставин справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна м.Запоріжжя, про стягнення суми збитків 155 282 грн. 55 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що перевіркою, проведеною представниками інспекції, встановлено факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, яке полягало у невиконанні природоохоронних заходів, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Завдана державі шкода розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та складає 155 282 грн. 55 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.11.2011р. у справі №10/5009/5734/11 було відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог Державної екологічної інспекції в Запорізькій області. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. зазначене рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2012р. задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області, рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. у справі №10/5009/5734/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Скасовуючи прийняті у справі судові акти, суд касаційної інстанції зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, господарськими судами в порушення ст. 43 ГПК України не зазначено обставин, які б свідчили про відсутність підстав для відповідальності Заводу за порушення природоохоронного законодавства з 01.07.2010 р. по 26.07.2010 р. Застосовуючи до спірних правовідносин принцип мовчазної згоди, господарськими судами не надано належної оцінки встановленому п. 8 Порядку місячному строку видачі дозволу та не обґрунтовано відсутності порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства до спливу цього строку.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 29.03.2012р. прийняв справу до свого провадження.

Заявою від 21.05.2012р. позивач збільшив позовні вимоги та зазначив, що внаслідок неправильного застосування Методики розрахунку відшкодування збитків, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 (z0048-09) , ним не було враховано показники "кількість викиду". У зв'язку з цим здійснено новий розрахунок суми шкоди, яка становить 246 454,53 грн. Вказана заява обґрунтовано прийнята судом та справа розглянута з її врахуванням.

При повторному розгляді справи господарським судом було встановлено, що інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізькій області в період 30 серпня -10 вересня 2010 року на вимогу прокуратури Запорізької області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" за адресою: м.Запоріжжя, Південне шосе, 81, складено відповідний Акт (т.1 а.с.10-12). За результатами перевірки, зокрема, встановлено, що передбачені в розділі 4 дозволу №2310136600-19 заходи щодо скорочення викидів з терміном виконання -30.06.2010р. не виконано. Крім того, під час перевірки СПЦ-2, СПЦ-3 виявлено порушення "Правил технічної експлуатації установок очистки газу"; встановлено невиконання п.12 дозволу в частині ремонту (заміни) пошкодженої ділянки металічної стріхи (покрівлі)цеху та вітровідбійних щитів в СПЦ-2; п.14 дозволу в СПЦ-2, припису №95/09 від 11.06.2010р., акту перевірки від 31.05.-11.06.2010р.

Під час проведення перевірки відділом лабораторно-аналітичного контролю відібрані проби на джерелах викидів: №349 від ДСВ-60 №3, №359 від ДСВ-60 №8, №1349 від ДСВ-60 №3 (продувка), №1359 від ДСВ-60 №8 (продувка), №349 від ПК "Даніелі", про що складено відповідний акт відбору проб викидів №21-10 (т.1 п.с.13-17). Відділом інструментально-лабораторного контролю проведено вимірювання вмісту забруднюючих речових в організованих викидах стаціонарних джерел ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна". Вищевказані акти перевірки та відбору проб складалися у присутності представників ВАТ "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" та ними підписані.

На запит Державної екологічної інспекції відповідачем надано довідку №128-740 від 14.10.2010р. (т.1 а.с.24), згідно з якою повідомив про фактично відпрацьований час обладнанням СПЦ-3 за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р., а саме: джерелом №349 -1911 год., джерелом №359 -1917 год., джерелом №349 -1047 год., джерелом №1349 -143 год., джерелом №1359 -137 год.

Відповідач пояснив, що листом №101-К-32 від 31.03.2010р. він звернувся до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з проханням розглянути можливість продовження строків виконання заходів по досягненню нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, передбачених дозволом №2310136600-19 (номера джерел викидів згідно таблиці №274 №№ 345, 1345, 347, 1347, 349, 1349, 351, 357, 1357, 359, 1359, 366) до 01.01.2013 року та укладення угоди щодо реалізації проекту будівництва газоочисних систем в узгоджені терміни. Листом №8735/10/10-10 від 06.05.2010р. Міністерство надало відповідь, згідно з якою повідомило, що для внесення змін до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в частині корегування термінів виконання заходів, необхідно розробити повний пакет документів відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Мінприроди від 09.03.2006р. №108 (z0341-06) , з обґрунтуванням обсягів викидів згідно з порядком, встановленим постановою КМУ від 13.02.2002р. №302 (302-2002-п) з урахуванням погодження виконання заходів Запорізькою обласною радою.

14.07.2010р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області було прийнято від ВАТ "ЕЗ "Дніпроспецсталь" пакет документів для отримання дозволу на викиди стаціонарними джерелами №№301, 1301, 316 СПЦ №1; №№322,1322, 324, 1324, 325, 326, 1326, 327, 1327, 336 СПЦ №2; №№347, 1347, 349, 351, 557,1357, 359, 1359, 366, 367, 369 СПЦ №3 основного проммайданчика №1 (супровідний лист №201/П-17 від 7.07.10р. та опис поданих документів т.1 а.с.64, 65). Листом №113/19/07 від 26.07.2010р. Держуправління за наслідками розгляду поданих документів повідомило відповідача про видачу дозволу від 26.07.2010р. №2310136600-19а на викиди стаціонарними джерелами №№ 325, 327, 1327, 336, 367, 369 терміном дії до 25.07.2015р. та можливість отримати цей дозвіл 02.08.2010р.

Листом №101-К-150 від 04.08.2010р. ВАТ "ЕЗ "Дніпроспецсталь" зверталося до Держуправління в Запорізькій області з проханням розглянути подані документи та видати дозвіл на джерела викидів у повному обсязі згідно з розроблених документів або надати роз'яснення про причини не включення до дозволу 2010р. №2310136600-19а всіх заявлених джерел. Листом №101-К-165 від 20.08.2010р., адресованим Міністру охорони навколишнього природного середовища України, відповідач просив розглянути документи і за відсутності зауважень прийняти рішення про видачу Держуправлінням в Запорізькій області дозволу на викиди стаціонарними джерелами в повному обсязі.

Сума нанесених державі збитків не була сплачена, що стало підставою для звернення до суду. Проте, вказані пояснення не були прийняті господарським судом до уваги і позовні вимоги задоволені.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі №10/5009/5734/11 від 29.05.2012р. не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 10 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни -суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела -гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

Згідно з пп. 2.1.1. п. 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (Методика) наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря це, зокрема, - викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Викиди, що здійснюються з перевищенням технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування, затверджених відповідно до законодавства (п.2.1.3).

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2.Методики).

Згідно з п.п.2.2 даної Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведені перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами. За результатами перевірки суб'єкта господарювання складається акт перевірки в установленому законодавством порядку (п.2.8 Методики).

Пунктом 2.3 Методики встановлено, що при визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання.

Отримані дані інструментального контролю, порівнюються з нормативним значенням і в разі перевищення нормативу проводиться розрахунок збитків, заподіяних в результаті встановленого перевищення.

Згідно з пунктом 2.7.2 Методики розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок невиконання в установлені в дозволі на викиди забруднюючих речовин терміни запланованих заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин.

Формула, за якою здійснюється розрахунок маси наднормативних викидів у разі невиконання в установлені в дозволі на викиди забруднюючих речовин терміни запланованих заходів щодо скорочення викидів, наведена в п.3.8 Методики.

Розмір заявленої до стягнення суми збитків становить 246 454 грн. 53 коп. Розрахунок здійснено за період часу з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. згідно з відомостями про відпрацьовану кількості годин кожним із забруднюючих джерел.

При цьому не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що при розрахуванні розмірів збитків позивачем було невірно визначено період часу та кількість відпрацьованих забруднюючими джерелами годи, оскільки з наданої відповідачем довідки №128-740 від 14.10.2010р. вбачається, що фактично обладнанням СПЦ-3 працювало в період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р., а саме: джерелом №349 -1911 год., джерелом №359 -1917 год., джерелом №349 -1047 год., джерелом №1349 -143 год., джерелом №1359 -137 год. (т. 1 а.с.24)

Згідно з п.3.11 Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення. У розумінні норм Методики при відсутності дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розмір визначається саме за всі викиди забруднюючих речовин, тобто за нормативні викиди об'єкту, що перевіряється.

Як вбачається з розрахунку позивача, він здійснений стосовно джерел, які відсутні у дозволі №2310136600-19а від 26.07.2010р., оскільки в ньому зазначені викиди стаціонарними джерелами №№ 325, 327, 1327, 336, 367, 369 терміном дії до 25.07.2015р. Правопорушення є триваючим, станом на 30.09.2010р. дозволу на інші джерела відповідач не отримав (фактично отримано лише у грудні 2010р.), тому колегія суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний у розрахунку період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. є правильним.

Щодо посилань відповідача на відсутність його вини в неотриманні дозволу, то слід зазначити наступне.

У постанові Вищого господарського суду від 12.03.2012р. по вказаній справі було зазначено, що згідно ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" дозвіл на викиди видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Частина 7 зазначеної статті встановлює, що дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин. Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (2806-15) визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності" і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів.

Відповідно до ст.1 цього Закону дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, державними адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.4-1 згаданого Закону ( зі змінами внесеними Законом № 1869-VI від 11.02.2010 (1869-17) ) в редакції, яка була чинною з 01.04.2010р. по 29.07.3010р., що діяла станом на подачі відповідачем документів, визначено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Такі порядки мають передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302 (302-2002-п) затверджено Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян -підприємців, які отримали такі дозволи (далі -Порядок), згідно з пунктом 2 якого: дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Згідно з п.п. 4, 5 цього Порядку суб'єкт господарювання для отримання дозволу готує пакет документів, які подає до територіального органу Мінприроди та установи державної санітарно-епідеміологічної служби у письмовій та електронній формі, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Дійсно, згідно з абзацом 4 ч.1 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", на який посилається відповідач, строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Проте, відповідно до п.8 Порядку, на який зауважив Вищий господарський суд у своїй постанові, територіальний орган Мінприроди протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.

Частиною 6 ст.4-1 вказаного Закону, яка визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, передбачено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Господарським судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що 14.07.2010 р. на розгляд до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області від відповідача надійшли заява від 07.07.2010 р. № 102/П-17 та пакет документів на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря по двадцяти шести джерелам шкідливих викидів: №№ 301, 1301, 316, 322, 1322, 324, 1324, 325, 326, 1326, 327, 1327, 336, 347, 1347, 349, 1349, 351, 357, 1357, 359, 1359, 366, 367, 369 сталеплавильних цехів СПЦ №№ 1, 2, 3.

26.07.2010 р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області видано відповідачу Дозвіл на шкідливі викиди в атмосферне повітря № 2310136600-19а терміном дії до 25.07.2015 р. тільки на шість джерел викидів (№№ 325, 327, 1327, 336, 367, 369) основного промислового майданчику № 1. Відносно двадцяти джерел відповіді не надано.

Стаття 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" містить визначення "принципу мовчазної згоди", згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлене. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Враховуючи вищенаведені приписи п.8 Порядку, строк розгляду поданої відповідачем заяви закінчився 13.08.2010р. (через 30 календарних днів). Закінчення терміну, встановленого ч.6 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", в даному випадку припадає на 30.08.2010р.(через 10 робочих днів). Перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства була розпочата Держуправлінням саме 30.08.2010р. і за наслідками перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке у вигляді відшкодування шкоди, є предметом розгляду у даній справі. Даний Акт був підписаний присутніми при перевірці начальником відділу охорони навколишнього середовища та начальником лабораторії цього відділу без зауважень.

З врахуванням викладеного помилковим є твердження відповідача про те, що в даному випадку мало місце передбачене Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (2806-15) таке явище, як принцип мовчазної згоди. Крім того, доказів оскарження до суду дій або бездіяльності посадових осіб дозвільних органів на підставі ст. 10 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" відповідачем не надано. Тому, посилання відповідача на невірне застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства не приймається до уваги.

Положення ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачають, що особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Крім того, статтею 1166 Цивільного Кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії, б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснювались наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тобто, вина відповідача у здійсненні наднормативних викидів у атмосферне повітря підтверджена, отже позивачем доведено всі складові елементи правопорушення, необхідних для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права та у відповідності до вказівок викладених у постанові Вищого господарського суду України від 12.03.2012р., а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.