Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пономаренка Є.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 р.

у справі № 5011-57/7051-2012 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс"

до Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41"

про стягнення 65463,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2012р. у справі №5011-57/7051-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово - будівельне управління №41" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" 65463грн. 60 коп. заборгованості, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що позивач поставив відповідачу товар, згідно з усною домовленістю між сторонами, а відповідач за отриманий товар не розрахувався, претензію позивача залишив без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази направлення позивачем на адресу відповідача вимоги в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України, а тому у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. розгляд апеляційної скарги призначено на 28.08.2012р.

28.08.2012р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явились представник сторін.

Враховуючи те, що представники сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали від 14.08.2012р. а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи судова колегія встановила.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Позивач поставив відповідачу товар, згідно з усною домовленістю між сторонами, на загальну суму 98195,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №782159 від 17.08.2011р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЦ №333007 від 16.08.2011р., виданою на ім'я Утвенко Г.О., копії яких наявні в матеріалах справи та оглянуті місцевим господарським судом в судовому засіданні.

Таким чином, між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується видатковою накладною №782159 від 17.08.2011р.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач в свою чергу оплатити товар згідно виставленого рахунку.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, поставлений товар згідно видаткової накладної №782159 від 17.08.2011р. не оплатив, здійснивши повернення товару на суму 32731,80 грн., у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 65463,60 грн.

Відповідно до претензії ( вих. № б/н від 14.03.2012р.) відправленої на юридичну адресу відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, позивач просив відповідача в семиденний термін здійснити оплату заборгованості, що виникла за поставлений товар згідно видаткової накладної №782159 від 17.08.2011р. у розмірі 65463,60 грн.

Вимогу позивача про оплату заборгованості відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 65463,60 грн. не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 65463,60грн. заборгованості за поставлений товар, отриманий на підставі до видаткової накладної №782159 від 17.08.2011р.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази направлення позивачем на адресу відповідача вимоги в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України, а тому у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати поставленого товару, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки в матеріалах справи, як вірно зазначає місцевий господарський суд, такі докази наявні, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012р. у справі № 5011-57/7051-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-57/7051-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.