Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Кравчук О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Орел А.В.

від відповідача - не з'явилися

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Моспінське вуглепереробне підприємство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Аллайд Солюшнз Україна"

про стягнення 132 954, 09 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллайд Солюшнз Україна» про стягнення 117127, 44 грн. попередньої оплати, 10541, 47 грн. інфляційних втрат та 5285, 18 грн. 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору щодо поставки продукції та обладнання виробничо-технічного призначення за договором № 178 від 29 листопада 2007 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.12.2011 року відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 24.07.2012 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного суду від 24.07.2012, в зв'язку з великою навантаженістю судді Зеленіна В.О., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Алданова С.О., Буравльов С.І.

20 липня 2012 року, через канцелярію суду, від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 24.07.2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року розгляд справи відкладено на 27.08.2012 року.

Через канцелярію суду 13.08.2012 року від представника позивача, на виконання ухвали суду від 24.07.2012 року, надійшов витяг з журналу вхідної кореспонденції та витяг з журналу вхідної документації.

23 серпня 2012 року, від представника відповідача, через канцелярію суду надійшов витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного суду від 27.08.2012 року, в зв'язку з відпусткою судді Буравльова С.І., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я.

В судове засідання 27.08.2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача у зазначене судове засідання не з'явився.

Представник позивача підтримав доводи, викладенні в апеляційній скарзі, та просив скасувати рішення суду від 28.12.2011 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

9 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллайд Солюшнз Україна» (постачальник) укладено договір № 178. За умовами останнього постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію і обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, якості, в строки та по ціні і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється постачальником по даному договору, вказується у відповідних специфікаціях до договору.

В Специфікації до договору (додаток № 1) зазначено, що ціна продукції складає 1 171 274, 40 грн.

Відповідно до п. 3.7 Договору відповідач зобов'язувався у письмовій формі сповістити позивача про строк прибуття продукції у погоджений пункт призначення та сповістити дані про вантажоперевізника, а також направити інші повідомлення, які необхідні для позивача для здійснення необхідних заходів для прийняття продукції.

Згідно з п. 4.2.1. Договору платіж у розмірі 10 % договірної вартості (передоплата) сплачується протягом 5 днів з моменту підписання договору, 40 % - за письмовим повідомленням за 14 днів до відвантаження обладнання покупцю, оплата решти вартості обладнання протягом 14 днів з дня поставки товару покупцем.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання вищезазначеного пункту Договору, відповідно до платіжного доручення № 2235 від 30 листопада 2007 року, позивачем перераховано відповідачеві суму в розмірі 117127, 44 грн., що складає 10 % від вартості продукції.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить також стаття 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є стягнення 117127, 44 грн. попередньої оплати, 10541, 47 грн. інфляційних втрат та 5285, 18 грн. 3 % річних на підставі, не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язаннь з поставки товару, незважаючи на сплату позивачем на виконання умов договору 10 % вартості продукції.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо порушення позивачем зобов'язаннь по Договору № 178, шляхом не сплати відповідачеві 40 % вартості продукції на виконання вимог п. 4.2.1. договору, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи рішення місцевий господарський суд встановив, що 21.02.2008 року, 25.03.2008 року, 17.04.2008 року та 29.05.2008 року відповідач звертався до позивача з листами, в яких повідомляв про те, що продукція через 14 днів буде відвантажена покупцю (позивачу) у зв'язку з чим, просив сплатити 40 % вартості продукції, відповідно до умов Договору. Проте, позивач на листи відповідача не відповів та 40 % вартості продукції не сплатив. Враховуючи вищевикладене, відповідачу завдано збитки, оскільки вищезазначений товар ним був замовлений за кордоном у виробника.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не було надано жодних доказів відправлення листів від 21.02.2008 року, 25.03.2008 року, 17.04.2008 року та 29.05.2008 року позивачу, а саме журналу вихідної кореспонденції за період з лютого по квітень 2008 року, поштових повідомлень з відміткою про вручення зазначених листів позивачу, фіксальних чеків тощо.

Натомість, в журналі вхідної кореспонденції Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство" відсутні дані про надходження будь-яких листів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллайд Солюшнз Україна» за період з лютого по липень 2008 року.

Пунктом 5.1 Договору зазначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якої із сторін, прийнятих на себе за даним договором зобов'язань, остання несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності до вимог дійсного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги в частині стягнення 117127, 44 грн. попередньої оплати.

Вимоги апелянта щодо стягнення на його користь інфляційних втрат в сумі 10541, 47 грн. та 3 % річних в сумі 5285, 18 грн., колегією суддів визнано необґрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти, відповідно статті 536 ЦК України, від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлено договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов'язання, оскільки останній мав поставити продукцію і обладнання виробничо-технічного призначення, колегія суддів приходить до висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача 10541, 47 грн. інфляційних втрат та 5285, 18 грн. 3 % річних.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно, не всебічно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року - частковому скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року наступним чином:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллайд Солюшнз Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство" суму попередньої оплати в розмірі117127, 44 грн.

В іншій частині позову відмовити.»

Матеріали справи № 52/470 повернути до господарського суду міста Києва.