2-8/253-2008 Про визнання права власності на будинок - 29.04.2009 Прийняття

У січні 2008 р. Державне підприємство "Бахчисарайське лісове господарство" (далі –Лісове господарство) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просило визнати за ним право власності на будинок-кордон "Лісник", розташований на території Верхореченського лісництва у кварталі № 68.

Позовні вимоги Лісове господарство обґрунтовувало посиланням на ст. ст. 37, 48 та 50 Закону України "Про власність" та ст. 391 і 392 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2008 р. (суддя Чумаченко С.А.) позовні вимоги Лісового господарства задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. (колегія суддів: Черткова І.В., Волков К.В., Голик В.С.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2008 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Земельного кодексу України (2768-14) і мотивовані тим, що Лісове господарство правомірно володіє майном, відносно якого виник спір.

ОСОБА_1 (далі –ОСОБА_1) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2008 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим. Викладені у касаційній скарзі вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що при розгляді справи господарським судом першої інстанції його не було залучено до участі у справі, а при розгляді справи господарським судом другої інстанції було порушено ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.

Також з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулось Державне підприємство "Мисливське господарство "Бахчисарайське" (далі – Мисливське господарство), яке не було залучено до участі у справі. У касаційній скарзі Мисливське господарство просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2008 р., при цьому зі змісту скарги вбачається, що Мисливське господарство фактично оскаржує також і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що резолютивна частина касаційної скарги Лісового господарства містить помилку, і що фактично у скарзі йдеться про скасування як постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р.,так і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2008 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Лісове господарство обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваних судових актів було неправильно застосовано ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, не було враховано, що половина спірного майна знаходиться на його балансі, у зв'язку з чим вказані акти зачіпають його права та охоронювані законом інтереси, проте, не зважаючи на це, його не було залучено до участі у справі.

Особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційні скарги ОСОБА_1. та Мисливського господарства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 28.04.2009 р. розгляд касаційних скарг здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Швеця В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1. не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Мисливського господарства –підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1.

Апеляційним господарським судом на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів, які б свідчили про наявність в нього права власності на будинок-кордон "Лісник", розташований на території Верхореченського лісництва у кварталі № 68;

– ОСОБА_1 є позивачем у справі Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим справи № 2-114/2008 р. за позовом до Відкритого акціонерного товариства "Верхоріччя", Державного мисливського господарства "Бахчисарайське", Верхоріченської сільської ради, Фонду державного майна Автономної Республіки Крим, Лісового господарства про визнання права мешкання з укладенням договору найму жилого приміщення та за зустрічним позовом Державного мисливського господарства "Бахчисарайське" до ОСОБА_1. про виселення.

Таким чином, при розгляді даної справи господарські суди попередніх інстанцій не зобов'язані були залучати до участі у справі ОСОБА_1., оскільки рішення по ній про визнання за Лісовим господарством права власності на будинок-кордон "Лісник", розташований на території Верхореченського лісництва у кварталі № 68, жодним чином не впливало на права та обов'язки ОСОБА_1., який не довів, що він є власником вказаного будинку, та, більше того, який у судовому порядку захищає не своє право власності на цей будинок, а лише право мешкання у ньому.

Викладене спростовує доводи, наведені Авіловим Є.К. у касаційній скарзі, а відтак підстави для її задоволення відсутні.

Щодо касаційної скарги Мисливського господарства.

Розглядаючи справу та вирішуючи спір, місцевий та апеляційний господарські суди виходили лише з того, що Лісове господарство правомірно володіє майном, відносно якого виник спір, а відтак має право власності на нього. При цьому господарські суди першої та другої інстанції порушили частину першу ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, та не з'ясували, чи мають будь-які інші особи право на спірне майно.

Мисливське господарство у касаційній скарзі зазначає, що частина відповідного майна знаходиться у нього на балансі та перебуває на праві повного господарського відання. На підтвердження зазначеного до касаційної скарги додані певні письмові документи (докази).

Вказані твердження та докази мають бути перевірені та оцінені, проте Вищий господарський суд України, виходячи з наданих йому ст. ст. 1115 та 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень, не може здійснити такі дії, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Зазначені дії, виходячи з норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , можуть бути здійснені лише господарськими судами першої та другої інстанцій.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2008 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ст. 47 Господарського процесуального кодексу України та як такі, що можуть зачіпати права та охоронювані законом інтереси Мисливського господарства.

При цьому справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим, оскільки Вищий господарський суду України у даному випадку, виходячи з наданих йому розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) повноважень, позбавлений можливості виправити порушення, допущені господарськими судами попередніх інстанцій.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, залучити до участі у справі осіб, на права та обов'язки яких впливає рішення по справі, у статусі, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.