46/29-б Про визнання боржника банкрутом - 22.08.2012 Прийняття

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2011 порушено провадження у справі 46/29-б за заявою державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю " Україна-Агро".

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 28.02.2011 визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора - державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" до боржника в сумі 1 217 217,71 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 24.06.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Агро".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України, ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 24.06.2011 змінено в частині сум кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", які визнано в сумі 9 525 483,02 грн. та вимог Приватного акціонерного товариства "Приватбанк", які визнано в сумі 1 661 100,33 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 22.06.2012 товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тарасенка Т.П., підприємницьку діяльність банкрута завершено, інше.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, товариство з обмеженою відповідальністю " Україна-Агро" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та передати справу на розгляд суду першої інстанції зі стадії розпорядження майном боржника.

Скарга мотивована неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушенням статей 1, 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скаржник зазначає, що судом не досліджено питання про те, чи здійснювалась розпорядником майна боржника оцінка майна боржника, аналіз його фінансової, господарської та інвестиційної діяльності.

Заперечуючи обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про недостатність активів боржника для погашення вимог кредиторів, скаржник зазначає що судом не перевірено його фінансове становище як сільськогосподарського підприємства з урахуванням приписів частини 5 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Агро" арбітражний керуючий Тарасенко Т.П. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Агро" підтримали апеляційну скаргу, представники державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", публічного акціонерного товариства "Сведбанк" висловилися за відхилення апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Згідно статті 41 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон про банкрутство) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Суд першої інстанції, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом не досліджував питання спроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані кредиторські вимоги. В оскаржуваній постанові суду першої інстанції взагалі не зазначено суму непогашеної заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Агро" перед кредиторами, вартість майнових активів боржника, не надано жодної оцінки фінансовому стану боржника.

Відповідно до Закону про банкрутство (2343-12) основною метою дії цього Закону є відновлення платоспроможності боржника, тому при розгляді справ про банкрутство суди повинні повно та всебічно дослідити всі обставини справи, перевірити активи та пасиви боржника та з'ясувати, чи дійсно боржник неспроможний відносити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Вказані вимоги закону судом попередньої інстанції виконані не були, внаслідок чого залишено поза увагою повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Агро" про те, що останнім було проведено посівну компанію у зв'язку з чим заплановано збір врожаю 2012 року (Том 6, а.с. 11), а також дані виготовленого розпорядником майна боржника звіту за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Агро" (Том 5, а.с. 139) та не досліджено ту обставину, що єдиним видом діяльності, яку здійснює боржник, є вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва.

Місцевим господарським судом не з'ясовано питання про те, чи є підприємство боржника сільськогосподарським у розумінні частини 1 статті 44 Закону про банкрутство, та як наслідок не перевірено наявність підстав для застосування частини 5 статті 44 Закону про банкрутство, якою передбачено, що при введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Докази зворотного в матеріалах справи відсутні, ліквідатором, іншими учасниками провадження у справі не надані.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про необхідність визнання боржника банкрутом та перехід до процедури його ліквідації є передчасними, зробленим без повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Разом з тим, ці обставини не можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до положень Закону про банкрутство (2343-12) провадження у справі про банкрутство здійснює місцевий господарський суд, а апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями щодо розгляду справи про банкрутство, функції апеляційної інстанції зводяться до оцінки відповідності оскаржуваного акта нормам чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми спеціального Закону про банкрутство (2343-12) , що є підставою для скасування оскарженої постанови господарського суду Київської області від 22.06.2012, передачі справи на розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном та задоволення відповідних вимог апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Агро".

Керуючись статями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Агро" задовольнити.

Постанову господарського суду міста Києва від 22.06.2012 у справі № 46/29-б скасувати.

Справу № 46/29-б передати на розгляд господарського суду міста Києва зі стадії розпорядження майном.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.