Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Діброви Г.І.суддівCтойка О.В., Чернота Л.Ф. при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:Гнатюк О.І. -за дов. ВВР № 152109 від 19.03.12 р.від відповідача: Солодовник В.С. -за дов. № 107 від 02.03.12 р., Кузьмін Ю.Л. -за дов. № 35 від 26.12.11 р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Луганської областівід19.06.2012 року у справі № 3/5014/1069/2012 (суддя Секірський А.В.) за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київдо відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ про стягнення 1177047 грн. 94 коп.

У 2011 році Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ про стягнення 1177047 грн. 94 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.06.12 р. позовні вимоги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ 3% річних у сумі 46966 грн. 05 коп., інфляційні нарахування в сумі 14575 грн. 44 коп. та пеню у розмірі 242657 грн. 91 коп. В решті позову було відмовлено.

Позивач, Дочірня компанія "Укртрансгаз"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 19.06.12 р. скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення 870612 грн. 86 коп. 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача про стягнення 870612 грн. 86 коп. 7% штрафу задовольнити, в іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 19.06.12 р. залишити без змін.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення на апеляційну скаргу.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 3/5014/1069/2012 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.11 року між відповідачем (Замовник) та позивачем (Виконавець) було укладено договір № 1109011060/Н28 про транспортування природного газу магістральними трубопроводами, згідно умов якого позивач зобов'язався надати протягом жовтня-грудня 2011 року відповідачеві послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільчих станцій, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вказані послуги.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання енергетики України.

У відповідності до п. 4.2 договору, тарифи, визначені у п. 4.1 договору, є обов'язковими для сторін з моменту введення їх в дію. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно за умовами договору.

Тариф на транспортування 1000 м3 природного газу по магістральних трубопроводах позивача протягом жовтня-грудня 2011 року затверджений постановою НКРЕ від 29.09.11 р. № 1700 (v1700227-11) "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу", становив 34 грн. 68 коп.

Позивач на виконання умов договору у жовтні-грудні 2011 року протранспортував природний газ для відповідача загальним обсягом 358631,103 тис. куб. м. на суму 12437326 грн. 65 коп.

Згідно п.п 4.5, 4.6 договору, оплата послуг замовником (крім гарантованого постачальника) здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, в якому буде здійснюватись транспортування газу, а у випадку, якщо замовником є гарантований постачальник, оплата за транспортування газу здійснюється у місяці надання послуг шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим НКРЕ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником (в тому числі гарантованим постачальником) до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, розрахунки за надані послуги здійснював невчасно.

Так, розрахунки за надані послуги у жовтні-грудні 2011 року відповідач здійснював наступним чином: за транспортування 82279,636 тис.куб.м. природного газу у жовтні 2011 року на суму 2853457 грн. 78 коп. відповідач розрахувався у період з 17.01.12 р. по 30.01.12 р.; за транспортування 138550,105 тис.куб.м. природного газу у листопаді 2011 року на суму 4804917 грн. 64 коп. відповідач розрахувався у період з 30.01.12 р. по 22.02.12 р. і за транспортування 137801,362 тис.куб.м. природного газу у грудні 2011 року на суму 4778951 грн. 23 коп. відповідач розрахувався у період з 22.02.12 р. по 24.02.12 р.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ пені у розмірі 244531 грн. 07 коп. за прострочення відповідачем строків оплати наданих у жовтні-грудні 2011 року послуг, 3% річних за період з 21.11.11 р. по 24.02.12 р. у загальному розмірі 47328 грн. 57 коп., інфляційних за період прострочення з 01.12.11 р. по 27.02.12 р. у загальній сумі 14575 грн. 44 коп. та 870612 грн. 86 коп. штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів статті 530 Цивільного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, шо обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником строків оплати із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судова колегія вважає, що оскільки відповідач за надані позивачем у жовтні-грудні 2011 року послуги розрахувався невчасно, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 242657 грн. 91 коп. з відмовою в іншій частині через невірний розрахунок позивача, адже Акт наданих послуг за грудень 2011 року складено 31.12.11 р. на суму у розмірі 4733140 грн. 51 коп., однак позивач при нарахуванні штрафних санкцій зазначив суму 4778951 грн. 23 коп., де 45810 грн. 72 коп. є сумою коригування обсягів протранспортованого природного газу згідно акту наданих послуг, який було складено 29.02.12 р.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 21.11.11 р. по 24.02.12 р. у загальному розмірі 47328 грн. 57 коп. та інфляційні за період прострочення з 01.12.11 р. по 27.02.12 р. у загальній сумі 14575 грн. 44 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 46966 грн. 05 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 21.11.11 р. по 24.02.12 р. з відмовою в іншій частині річних через невірний розрахунок позивача та інфляційних у розмірі 14575 грн. 44 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період прострочки з грудня 2011 року по лютий 2012 року.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 870612 грн. 86 коп. штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, посилаючись на необхідність застосування до відповідача саме цього виду законної штрафної санкції (а не договірної).

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо тільки при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання саме негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 870612 грн. 86 коп., оскільки в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до відповідача цього виду законної штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, через прострочення відповідачем виконання саме грошового зобов'язання та відсутність сукупності умов, необхідних для застосування приписів абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.10 р. по справі № 42/562 та від 28.02.11 р. по справі № 23/225, які згідно приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов»язковими для всіх судів України.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги лише частково та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 46966 грн. 05 коп., інфляційні нарахування в сумі 14575 грн. 44 коп. та пеню у розмірі 242657 грн. 91 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2012 р. у справі № 3/5014/1069/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2012 р. у справі № 3/5014/1069/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2012 р. у справі № 3/5014/1069/2012 -без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.