5009/1806/12 Про стягнення страхового відшкодування - 20.08.2012 Прийняття

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2012р. (повний текст від 06.07.2012р.) у справі №5009/1806/12 (суддя Серкіз В.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя

про стягнення 5 818,02грн. страхового відшкодування

Позивач, Приватне акціонерне товариство ««Страхова компанія «Український страховий стандарт», м. Київ, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя, про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 818,02грн.

Рішенням від 04.07.2012р. у справі №5009/1806/12 господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що матеріалами справи підтверджений факт завдання шкоди автомобілю, застрахованого позивачем, саме з вини водія автомобіля, що застрахований відповідачем. Сума страхового відшкодування позивачем погашена у повному обсязі, тому до нього перейшло право регресної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у розмірі 5 818,02грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскільки ні життя, ні здоров'я, ні майно позивача діями застрахованої у відповідача особи не пошкоджено, у позивача відсутнє право на отримання страхового відшкодування у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) . Крім того, посилаючись на ст. 22 вказаного Закону, заявник апеляційної скарги наголошує, що відповідач має право виплатити лише страхове відшкодування, а не відшкодувати шкоду, спричинену страхувальником, про що помилково зазначено позивачем та місцевим господарським судом.

До того ж, за твердженням скаржника, в силу закону в даному випадку право регресу у позивача перейшло до особи, що спричинила шкоду, а не до відповідача, враховуючи також те, що останньому не надано жодного документу, який би підтверджував факт здійснення виплати позивачем страхового відшкодування саме у заявленій сумі.

Вищевикладене, на думку заявника, не було враховано судом першої інстанції, що є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення.

08.08.2012р. на адресу апеляційного господарського суду надійшла телеграма, в якій позивач просить провести судове засідання за відсутності свого представника за наявними у справі матеріалами. Судовою колегією вказане клопотання задоволено.

Крім того, 14.08.2012р. на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно довідки №19 від 08.01.2009р. відділу ДАЇ по обслуговуванню м. Житомира та АТІ м. Житомир при УМВС України в Житомирській області, 30.12.2008р. в 00год.30хв. на перехресті вул. Щорса та вул. Л. України у м. Житомирі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ-31105 АА0763ВХ, що належить ТОВ «АІС-Лізинг», під керуванням Ковтонюка Михайла Анатолійовича, та автомобіля Део АМ0406АР, що належить Угольниковій Т.О. та яким керував Турський Віталій Миколайович.

Вказаною довідкою зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Турського В.М.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 30.01.2009р. у справі №3-216/09 було встановлено, що 30.12.2008р. громадянин Турський В.М. о 00год.30хв., керуючи автомобілем Део АМ0406АР по вул. Щорса в м. Житомирі, рухаючись заднім ходом, не переконався в безпеці, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ГАЗ-3105 АА0763ВХ, в результаті зіткнення автомобілі механічно пошкоджені. За висновком суду, своїми діями водій Турський В.М., порушив п.п.10.9 ПДР, за що вказаною постановою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн.

Згідно звіту №20 від 22.01.2009р. про оцінку автомобіля ГАЗ-31105 АА0763ВХ, складеного ДП «Експерт-Сервіс Авто»ТОВ Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто», матеріальний збиток, завданий власникові вказаного автомобіля, в результаті його пошкодження в ДТП, склав 6 871,27грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пригоди діяв укладений 02.10.2008р. між ТОВ «Телман»(страхувальником, власник -ТОВ «АІС-Лізинг») та ТОВ АСТ «АИС-Поліс»(в подальшому перейменовано на ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт», позивач у справі) (страховиком) договір №43776 добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави, зокрема, автомобіля ГАЗ-31105 АА0763ВХ.

15.11.2006р. між страхувальником (ТОВ «Телман») та ПП Синьовим І.В. було укладеного договір оренди транспортного засобу, за яким в користування ПП Синьову І.В. передавався автомобіль ГАЗ, д/н АА 0763 ВХ.

На момент скоєння ДТП між ПП Синьовим І.В. та ПП «Будівельний альянс - Житомир»діяв договір про надання послуг з надання персоналу від 03.03.2008р., за яким гр. Ковтонюк М.А. виконував обов'язки водія таксі.

Подорожній лист № 244 від 29.12.2008р.-05.01.2009р., виданий ПП Синьовим на ім'я водія Ковтонюка М.А., свідчить про законність перебування гр. Ковтонюка М.А. на момент ДТП за кермом автомобіля ГАЗ, д/н АА 0763 ВХ, на законних підставах.

Наразі, згідно п. 18.1.1 вищевказаного договору добровільного страхування, страховим випадком за ним є визначена в п. 9 цього договору подія (ризик), яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування - внаслідок ДТП.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 30.12.2008р., за умовами вказаного договору настав страховий випадок.

За здійсненим позивачем розрахунком суми страхового відшкодування від 26.05.2009р., сума такого відшкодування склала 6 691,06грн.

Статтею 979 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника, визначеної договором, і страхового акта.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та закону, за заявою страхувальника, АСТ «АИС-Поліс»було складено страховий акт №587-3875/09 від 26.05.2009р., згідно з яким належна до виплати страхувальнику сума склала 6 691,06грн.

Протоколом зарахування зустрічних однорідних вимог до договору добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави №05/К-43776 від 02.10.2008р., складеного 26.05.2009р. між АСТ «АИС-Поліс»(страховиком) та ТОВ «Телман»(страхувальником), сторони дійшли згоди провести зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 5 818,02грн.

Платіжним дорученням №3358 від 17.06.2009р. позивач перерахував страхувальнику -ТОВ «Телман»залишок суми, належної до сплати, в розмірі 873,04грн.

Статтею 993 ЦК України закріплено положення, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування, здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник на добровільній основі фактично передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. При цьому, право вимоги передається у тому ж обсязі, в якому воно могло б бути здійснено самим страхувальником.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Део АМ0406АР, внаслідок неправильних дій водія якого сталась ДТП, на момент скоєння пригоди був застрахований згідно полісу №ВВ2025732 у ТДВ «Страхова компанія «Кредо».

З матеріалів справи також вбачається, що ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт»зверталось до відповідача з вимогою №1972 від 04.08.2011р., в якій просило здійснити відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 691,06грн., на що листом №Э.37.7.0.0/58 від 07.03.2012р. ТДВ «СК «Кредо»погодилось виплатити 363,04грн. (873,04грн. -510,00грн. франшизи), в іншій частині вимоги позивача відмовило, оскільки останнім не були надані підтверджувальні документи про перерахування коштів 5 818,02грн. в рахунок сплати страхової премії за договором №05/К-73776 від 02.10.2008р.

Позивач з такою позицією не погодився, оскілки вважає, що факт скоєння ДТП позбавив його можливості отримати залишок страхової премії в розмірі 5 818,02грн., яку страхувальник був зобов'язаний сплатити на рахунок позивача на виконання умов договору, та звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 818,02грн.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія вважає, що таке рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом (1961-15) порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За матеріалами справи, позивач виконав зобов'язання перед своїм страхувальником та на підставі страхового акту №587-3875/09 здійснив страхову виплату в сумі 873,04грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Стосовно суми 5 818,02грн., вона була зарахована позивачем в якості погашення заборгованості свого страхувальника за невиплачений страховий платіж (протокол зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.05.2009р.).

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Таким чином, згідно з ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи, що позивачем було безпосередньо виплачено страхувальнику 873,04грн. відповідно до складеного страхового акту, судова колегія вважає, що саме в цій частині до страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право регресної вимоги. Протокол зарахування зустрічних однорідних вимог в розумінні наведених приписів закону не є доказом виплати страхового відшкодування, оскільки спірна сума 5 818,02грн. страхувальнику не виплачувалась, а була зарахована в рахунок погашення його заборгованості зі здійснення страхових внесків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2012р. відповідач перерахував позивачу 363,04грн. (873,04грн. за вирахуванням 510,00грн. франшизи) у якості страхового відшкодування в порядку регресу згідно полісу ВВ№2025732 від 28.02.2008р.

За таких обставин, оскільки доказів перерахування позивачем 5 818,02грн. у якості страхового відшкодування ТОВ «Телман»в матеріалах справи відсутні, останній безпідставно звернувся до суду з відповідним позовом, оскільки заявлені позовні вимоги необґрунтовані та не доведені належним чином.

Посилання ПАТ «СК «Український страховий стандарт»на те, що факт скоєння ДТП позбавив позивача можливості отримати залишок страхової премії в розмірі 5 818,02грн., яку страхувальник був зобов'язаний сплатити на рахунок позивача на виконання умов договору страхування, не може бути підставою для звернення до суду з посиланням на ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вважає висновок суду першої інстанції про їх задоволення таким, що зроблений без урахування приписів чинного законодавства та обставин даної справи.

У зв'язку з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2012р. у справі №5009/1806/12 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову та апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст. 101, ст. 102, ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2012р. (повний текст від 06.07.2012р.) у справі №5009/1806/12 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2012р. (повний текст від 06.07.2012р.) у справі №5009/1806/12 -скасувати.

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства ««Страхова компанія «Український страховий стандарт», м. Київ, до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя, про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 818,02грн. -відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства ««Страхова компанія «Український страховий стандарт», м. Київ, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя, 804,75грн. судового збору за подання апеляційної скарги.