46/106 Про договір поставки продукції - 23.04.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.08р. у справі № 46/106 (суддя Шабунін С.В.) частково задоволено позовні вимоги ПП "Олів Лайн" до ТОВ "Святослав" про стягнення 44 395,67грн., з відповідача на користь позивача стягнуто 37 187,38грн. боргу, 2 537,95грн. пені, 4 114,38грн. інфляційних збитків, 365,31грн. 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.09р. (головуючий Гарник Л.Л., судді Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 21.01.09р. скасувати повністю. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно розпорядження заступника голови Вищого господарського суду України від 21.04.09р. № 02-02-10/162 розгляд касаційної скарги здійснено колегією суддів у складі: головуючий суддя - Мамонтова О.М., судді –Ковтонюк Л.В. і Черкащенко М.М.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20.12.07р. між ПП "Олів Лайн" (Постачальник) і ТОВ "Святослав" (Покупець) було укладено договір поставки продукції № 16, підписаний сторонами з протоколом розбіжностей, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти товари разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець —приймати товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Постачальник здійснює поставку товарів на умовах DDP –до місця призначення, зазначеного у замовленні (правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року), тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товарів та здійснити поставку своїми засобами і за свій рахунок на адресу та в строк, вказані у такому замовлені (п. 3.5 договору).

Пунктами 1.1, 2.1 договору сторони погодили, що асортимент та вартість товарів, що поставляються, вказується в специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання, є невід'ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, з ПДВ, і включають вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні і розвантаження товару на рампу в місці поставки.

Згідно п.п. 4.2., 4.2.1 договору партія товару вважається зданою постачальником та прийнятою покупцем по кількості та асортименту —відповідно до товарно-транспортних накладних, по якості —відповідно до сертифіката якості або іншого документу, який підтверджує якість і надається постачальником.

Пунктом 6.3 договору визначено, покупець здійснює оплату за товар в національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу після тридцяти календарних днів з дати отримання товару покупцем.

У виконання даного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 37 271,62грн., що підтверджується видатковими накладними № 20/12/54 від 20.12.07р., № 21/12/59 від 20.12.07р., № 21/12/12 від 21.12.07р., № 29/12/30 від 21.12.07р., № 21/12/39 від 21.12.07р., № 27/12/13 від 27.12.07р., № 03/01/12 від 03.01.08р., № 22/01/29 від 22.01.08р.

Відповідач за отримані продукти харчування розрахувався частково, заборгованість склала 37 187,38грн., про що свідчать акти звірки розрахунків сторін від 01.05.08р. та від 01.08.08р. (а.с. 50-52).

21.07.08р. ПП "Олів Лайн" звернулося з позовом до ТОВ "Святослав" про стягнення 41 638,46грн.

Заявою від 18.09.08р. позивач збільшив розмір вимог, просив стягнути з відповідача 37 187,38грн. основного боргу, 2 537,95грн. пені, 4 305,03грн. інфляційних збитків, 365,31грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.08р. у справі № 46/106, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.09р., позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 37 187,38грн. боргу, 2 537,95грн. пені, 4 114,38грн. інфляційних витрат, 365,31грн. 3% річних.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції встановлено наявність заборгованості відповідача за договором № 16 в сумі 37 187,38грн., яка ним не заперечується, а тому суд обґрунтовано стягнув зазначену суму основного боргу.

Згідно частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд вірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції та 3 % річних (за здійсненим власним перерахунком у вказані позивачем періоди за окремими накладними).

Відповідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приймаючи до уваги положення цієї норми, враховуючи, що судом було встановлено порушення відповідачем строків розрахунку, суд правильно визначив такою, що підлягає стягненню пеню в сумі 2 537,95грн., обумовлену п. 10.12 договору сторін.

Доводи заявника касаційної скарги щодо порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ухвалу від 22.12.08р. про прийняття апеляційної скарги до розгляду Київським апеляційним господарським судом було направлено ТОВ "Святослав" за адресою, вказаною в апеляційній скарзі, 24.12.08р., тобто з дотриманням п'ятиденного строку, встановленого ст. 87 Господарського процесуального кодексу України для розсилання рішень і ухвал, та отримано останнім 26.12.08р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 70). За таких обставин, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.