Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду м.Києва від 22.09.2008 р. у справі №46/475 (суддя Шабунін С.В.) у позові Державного підприємства "Немирівський спиртовий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське консалтингове агентство" про зобов'язання надати коди на товари та надіслати позивачу відповідні повідомлення відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Державним підприємством "Немирівський спиртовий завод" було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. у справі №46/475 (судді: Ропій Л.М., Буравльов С.І., ПопіковаО.В.) рішення господарського суду м.Києва від 22.09.2008 р. у справі №46/475 скасовано повністю; позов задоволено повністю: зобов'язано ТОВ "Європейське консалтингове агентство" надати коди на наступні товари та надіслати Державному підприємству "Немирівський спиртовий завод" відповідні повідомлення: 1. Лакофарбові вироби; 2. Провід; 3. Котел та супутні товари; 4. Затвори дискові Tyko Valves; 5. Карбамід Б; 6. Лакофарбові вироби; 7. Каолін, каустична сода, соляна кислота, ортофосфорна кислота та хлорне вапно; 8. Контролера; 9. Паровий котел ДКВ-10/13 обладнаний економайзером, димососом Д12 лівого обертання та вентилятором ВД 10 лівого обертання з проектуванням, монтажем, автоматизацією та пуском наладкою ("під ключ"); 10.Колона епюраційна; 11. Чор ний металопрокат; 12.Зернові культури; 13.Природний газ; 14. Ферментні препарати Сан-Супер 360Л, Термінал SC та Шеарзим 500 Л або їх еквівалентів; стягнуто з ТОВ "Європейське консалтингове агентство" на користь Державного підприємства "Немирівський спиртовий завод" 85,00 грн. державного мита за розгляд позовної заяви, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейське консалтингове агентство" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. у справі №46/475, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки укладеним між сторонами договором не було визначено строк виконання обов'язків відповідача, а позивач не звертався до відповідача з вимогою надати та надіслати коди на товари.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

01.08.2006 р. сторонами було укладено договір №08/1-32, згідно з п.1.1 якого позивач (замовник) доручає, а відповідач (інформаційна система), бере на себе зобов'язання відносно надання інформаційних послуг щодо забезпечення розміщення інформації в інформаційній системі в мережі Інтернет.

Відповідно до п. 4.2 договору позивач надсилає, а відповідач приймає інформацію щодо закупівель товарів, робіт і послуг для її розміщення на порталі та присвоює відповідний код, про що надсилає позивачу повідомлення; позивач має можливість отримати код особисто.

Пунктами 6.1, 6.2 договору встановлено строк дії договору один рік з дня підписання; якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону за один календарний місяць до закінчення строку дії договору про припинення дії цього договору, то договір пролонговується на такий же строк на тих же умовах.

10.04.2007 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача лист №04/04-703, в якому відповідача було повідомлено про порушення ним умов п. 4.2 договору щодо зобов'язання приймати інформацію щодо закупівель товарів, робіт і послуг для її розміщення на Порталі, та присвоювати відповідний код, про що надсилати замовнику повідомлення; крім того, позивач нагадував, що з 06.02.2007 р. за відповідачем рахується забор гованість з видачі позивачу 27 повідомлень про присвоєння кодів розміщення інформації та вимагав негайно надіслати позивачу належним чином оформлені повідомлення і надалі не затримувати їх видачу.

У додатку 1 "Перелік повідомлень про присвоєння кодів розміщення інформації", доданому до листа позивача від 10.04.2007 №04/04-703, в розділі "Предмет закупівлі" зазначені товари, щодо яких у позивача відсутні повідомлення про присвоєння кодів розміщення інформації.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань за договором з надання кодів на товари та надіслання повідомлень у повному обсязі (по 14 видам товарів), Державне підприємство "Немирівський спиртовий завод" звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до ТОВ "Європейське консалтингове агентство" про зобов'язання відповідача надати коди на наступні товари та надіслати позивачу відповідні повідомлення: 1. Лакофарбові вироби; 2. Провід; 3.Котел та супутні товари; 4.Затвори дискові Tyko Valves; 5. Карбамід Б; 6. Лакофарбові вироби; 7. Каолін, каустична сода, соляна кислота, ортофосфорна кислота та хлорне вапно; 8.Контролера; 9. Паровий котел ДКВ-10/13, обладнаний економайзером, димососом Д12 лівого обертання та вентилятором ВД 10 лівого обертання з проектуванням, монтажем, автоматизацією та пуском наладкою ("під ключ"); 10. Колона епюраційна; 11. Чорний металопрокат; 12.Зернові культури; 13.Природний газ; 14.Ферментні препарати Сан-Супер 360Л, Термінал SC та Шеарзим 500 Л або їх еквівалентів.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, сторонами в договорі не визначено строк виконання зобов'язань відповідача, передбачених п. 4.2 договору; по-друге, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, а позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача вимоги про надання та надіслання кодів на товари, визначених в листі від 10.04.2007 р. №04/04-703, у зв'язку з чим відповідач не є таким до допустив невиконання чи прострочення виконання зобов'язання за договором №01/1-32 від 01.08.2006 р.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позов, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, матеріали справи свідчать про наявність підстав для застосування норм ст. 530 Цивільного кодексу України щодо встановлення строку виконання зобов'язання відповідачем; по-друге, в листі від 10.04.2007 р. №04/04-703 позивач звернуся до відповідача з вимогою надати коди на товари, перелічені в позовній заяві, та надіслати відповідні повідомлення; по-третє, позивачем надано докази надіслання 11.04.2007р. на адресу відповідача листа №04/04-703 та вручення його відповідачу 13.04.2007 р. —поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №260100; по-четверте, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а відповідач не подав доказів виконання своїх зобов'язань за договором; по-п'яте, позивач звернувся до господарського суду 10.10.2007 р., а 05.12.2007 р. відповідач (не виконавши зобов'язання за договором) листом №0010/12юр повідомив позивача про припинення дії договору після 31.07.2008р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором від 01.08.2006 р. №08/1-32 щодо надання кодів на товари та надіслання позивачу відповідних повідомлень, зокрема не присвоїв коди та не надіслав повідомлення на товари, зазначені в позовній заяві.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для застосування ст. 530 Цивільного кодексу України у зв'язку з не встановленням в договорі терміну виконання зобов'язання відповідачем.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверд жено матеріалами справи, у листі позивача від 10.04.2007 №04/04-703 (докази вручення якого відповідачу 13.04.2007 р. знаходяться в матеріалах справи —т.2, а.с. 147) відображено його вимоги до відповідача надати коди на товари, перелічені у позовній заяві, та надіслати відповідні повідомлення. З огляду на викладене, висновки апеляційного господарського суду про те, що обов'язок відповідача надати коди на товари та надіслати позивачу відповідні повідомлення настав не пізніше 20.04.2007р., є цілком правомірними.

Викладене спростовує доводи касаційної скарги про непред'явлення позивачем відповідачу вимоги про надання і надсилання кодів на товари, і, відповідно, порушення вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином; до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до договору від 01.08.2006 р. №08/1-32 щодо припинення до 20.04.2007 р. такого зобов'язання відповідача, як надати коди на вказані товари та надіслати позивачу відповідні повідомлення.

За таких обставин, встановлені господарським судом апеляційної інстанції з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. у справі №46/475 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське консалтингове агентство" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. у справі №46/475 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. у справі №46/475—без змін.