5017/922/2012 Про стягнення збитків - 14.08.2012 Прийняття

27.03.2012 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі по тексту -відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Трипутень Олега Миколайовича (далі по тексту -третя особа) про стягнення збитків у сумі 231 933,02 грн. Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

В ході розгляду справи до суду надійшла заява від ДТГО "Львівська залізниця" про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з ДП "Одеська залізниця" збитки у сумі 952 720 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у квітні 2008 року, під час проведення номерного натурного контрольного перепису вагонів, на станції "Херсон" Одеської залізниці була виявлена нестача 17 вантажних вагонів (платформ) тривалого запасу, які перебувають на балансі відокремленого підрозділу "Служба вагонного господарства" Львівської залізниці. За ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України у червні 2009 року Херсонською транспортною прокуратурою було порушено кримінальну справу відносно Трипутень О.М. -начальника станції "Херсон" Одеської залізниці. Згідно обвинувальному висновку по кримінальній справі №500110-08 Трипутень О.М. вину свою в інкримінованому йому злочині визнав. Бездіяльність і неналежне виконання Трипутень О.М. службових обов'язків щодо забезпечення на станції "Херсон" розміщування вагонів тривалого запасу цілими составами, які б були сформовані з однорідного рухомого складу, виділення своїм наказом для відстою таких вагонів спеціальної колії, призначення своїм наказом відповідальних осіб для контролю за такими вагонами і організації їх передачі під охорону Херсонському загону воєнізованої охорони, знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із майновою шкодою, заподіяною позивачу нестачею майна. Згідно звіту про незалежну оцінку визначення розміру збитків, що нанесені відокремленому підрозділу "Служба вагонного господарства" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" станом на 20.03.2012 року, виготовленого ТОВ "Експерттранском", загальна сума збитків від втрати рухомого складу (вагонів) по станції "Херсон" Одеської залізниці, спричинених Львівській залізниці становить 952 720 грн. (без ПДВ) станом на 20.03.2012 року.

В обґрунтування позову позивач послався на ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст.1172 цього ж Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2012 року по справі № 5017/922/2012 (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги ДТГО "Львівська залізниця" задоволені повністю. Стягнуто з ДП "Одеська залізниця" на користь ДТГО "Львівська залізниця" збитки у сумі 952 720 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 19 054 грн. 40 коп. Такий висновок суду мотивований тим, що позовні вимоги ДТГО "Львівська залізниця" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДП "Одеська залізниця" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову ДТГО "Львівська залізниця". Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, зі змісту постанови Суворовського районного суду м.Херсон від 17.07.2009р. у справі №1\655\09 про припинення провадження по кримінальній справі стосовно звинувачення Трипутень О.М. у зв'язку із амністією не вбачається, що судом встановлений факт завдання позивачу шкоди саме діями працівника Одеської залізниці. Обвинувальний вирок, яким Трипутень О.М. визнаний винним у вчинені злочину та завданні збитків позивачу, Суворовським районним судом м. Херсона взагалі не винесений.

За твердженням скаржника, в порушення вимог Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей та вимог Методики оцінки майна і позивачем і судом першої інстанції безпідставно та невірно проведені розрахунки нанесених збитків.

Скаржник вважає, що у будь-якому разі збитки позивача за стандартизованою оцінкою неповинні перевищувати 442 008,63 грн.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ДП "Одеська залізниця" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу до суду не надала та її представник в судове засідання 14.08.2012 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 21.07.2012 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника третьої особи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, згідно наказу в.о. генерального директора Укрзалізниці від 10.09.1998 року за №225-Ц "Про приписку вагонів вантажного парку за залізницями" наказано закріпити відповідно до врахованих на балансі вантажних вагонів станом на 01.09.1998р. за залізницями пономерно вантажні вагони інвентарного парку Укрзалізниці на основі даних, наданих Головним інформаційно-вичислювальним центром, начальникам залізниць забезпечити повноту балансового обліку рухомого складу по типах вагонів (а.с.14).

Наказом першого заступника Міністра транспорту України -генерального директора Укрзалізниці від 04.02.1999 року за №34-Ц "Про внесення доповнень до наказу від 10.09.1998 року № 225-Ц "Про приписку вагонів вантажного парку за залізницями" наказано вагони перенумеровані з нерозподілених (099); перенумеровані двійники "чужої" власності; закріплені у власність Укрзалізниці раніше не зареєстровані в АБДПВ приписувати: зокрема, платформи універсальні, платформи для великовагових контейнерів, вагони самоскиди (думпкари) -до Львівської залізниці (а.с.16).

Наказом начальника Львівської залізниці від 09.03.2005 року за №128\Н "Про впорядкування обліку вантажних вагонів на залізниці" наказано передати з балансу фінансово-економічної служби вантажні вагони приписки Львівської залізниці, згідно пономерних списків інвентарного парку залізниці, на баланс госпрозрахункової служби вагонного господарства станом на 31.03.2005 року (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2008 року, під час проведення номерного натурного контрольного перепису вагонів, на станції "Херсон" Одеської залізниці була виявлена нестача 17 вантажних вагонів (платформ) тривалого запасу за №№ 44044659, 44521714, 44557874, 44066645, 44071918, 44519353, 43950617, 43984939, 43983907, 43944628, 42465617, 44630564, 44630689, 44741809, 44573517, 43176841, 43962315, які перебувають на балансі відокремленого підрозділу "Служба вагонного господарства" Львівської залізниці.

За ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України у червні 2009 року Херсонською транспортною прокуратурою було порушено кримінальну справу відносно Трипутень О.М. -начальника станції "Херсон" Одеської залізниці (а.с.12).

Згідно обвинувального висновку по кримінальній справі №500110-08 про обвинувачення Трипутень О.М. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, Трипутень О.М., працюючи на посаді начальника станції "Херсон" Одеської залізниці, Херсонської дирекції залізничних перевезень, всупереч вимогам "Положення про відставлення, утримання, вилучення та облік вагонів тривалого запасу Укрзалізниці", затвердженого наказом Укрзалізниці № 15-Ц від 20.01.2007 року, наказу начальника Херсонського державного підприємства з перевезень вантажів та пасажирів №22 від 29.02.2000 року, не забезпечив розміщення вагонів тривалого запасу на станції цілими составами, сформованими з однорідного рухомого складу, не виділив для відстою таких вагонів спеціальної колії, не визначив осіб, відповідальних за контроль за вагонами тривалого запасу, не організував передачу вагонів під охорону Херсонському загону воєнізованої охорони, що призвело до викрадення зі станції Херсон 17 вантажних вагонів, що перебували на балансі Львівської залізниці. Трипутень О.М. вину свою в інкримінованому йому злочині визнав (а.с.80-85).

Постановою Суворовського районного суду м. Херсон від 17.07.2009 року у справі № 1\655\09 припинено провадження по кримінальній справі відносно Трипутень О.М. у зв'язку із амністією (а.с.10).

Згідно звіту про незалежну оцінку визначення розміру збитків, що нанесені відокремленому підрозділу "Служба вагонного господарства" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" станом на 20.03.2012 року, виготовленого ТОВ "Експерттранском" (сертифікат №11232\10 суб'єкта оціночної діяльності від 24.12.2010 року) 07.06.2012 року загальна сума збитків від втрати рухомого складу (вагонів) по станції Херсон Одеської залізниці, спричинених Львівській залізниці становить 952 720 грн. (без ПДВ) станом на 20.03.2012 року (а.с.48-50, 62-75).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ДТГО "Львівська залізниця" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ДП "Одеська залізниця", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст.1172 цього ж Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування завданої шкоди необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача. При цьому, на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Матеріалами справи встановлено, що саме громадянин Трипутень О.М. (який перебував у трудових стосунках з ДП "Одеська залізниця", начальник станції "Херсон" Одеської залізниці) був винним у викрадення зі станції Херсон 17 вантажних вагонів, що перебували на балансі Львівської залізниці, що підтверджується постановою Херсонської транспортної прокуратури від 16.06.2009 року про порушення кримінальної справи відносно Трипутень О.М., обвинувальним висновком Херсонської транспортної прокуратури по кримінальній справі №500110-08 про обвинувачення Трипутень О.М. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, постановою Суворовського районного суду м. Херсон від 17.07.2009 року у справі № 1\655\09 про припинення провадження по кримінальній справі відносно Трипутень О.М. у зв'язку із амністією.

Згідно ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія -це повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) звільнення від кримінальної відповідальності -це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) . Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України (2341-14) та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч.1 ст. 44 Кримінального кодексу України, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування. У п.2 зазначеної Постанови визначено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Отже, амністія застосовується до осіб, які винні у вчиненні інкримінованих їм злочинів, повинні нести відповідальність за вчинення злочину і які дали згоду на закриття кримінальної справи з відповідних підстав.

Вищий господарський суд України у постанові від 10.07.2008 року по справі №27\327 зазначив, що закриття провадження по кримінальній справі та звільнення від відповідальності фізичної особи -працівника організації внаслідок амністії (по нереабілітуючих обставинах) не може враховуватись як обставина, що звільняє від відповідальності юридичну особу.

Як було вище зазначено, згідно звіту про незалежну оцінку визначення розміру збитків, що нанесені відокремленому підрозділу "Служба вагонного господарства" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" станом на 20.03.2012 року, виготовленого ТОВ "Експерттранском" 07.06.2012 року загальна сума збитків від втрати рухомого складу (вагонів) по станції Херсон Одеської залізниці, спричинених Львівській залізниці становить 952 720 грн. (без ПДВ) станом на 20.03.2012 року.

Відповідно до вимог п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996 року (116-96-п) (із змінами та доповненнями), розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ДТГО "Львівська залізниця" про стягнення на його користь з ДП "Одеська залізниця" матеріальних збитків в розмірі 952 720 грн.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу скаржника на наступне.

Методикою оцінки майна, що затверджена постановою Кабінету міністрів України від 10.12.2003 року № 1891 (1891-2003-п) визначено, що вона застосовується для проведення оцінки майна у випадку визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна.

Між тим, постановою Херсонської транспортної прокуратури від 16.06.2009 року про порушення кримінальної справи відносно Трипутень О.М., обвинувальним висновком Херсонської транспортної прокуратури по кримінальній справі №500110-08 про обвинувачення Трипутень О.М. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, постановою Суворовського районного суду м. Херсон від 17.07.2009 року у справі № 1\655\09 про припинення провадження по кримінальній справі відносно Трипутень О.М. у зв'язку із амністією встановлено вже факт розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна, а тому і підстави для застосування Методики оцінки майна (1891-2003-п) відсутні.

Більш того, відповідно до пункт 106 Методики (1891-2003-п) , вихідними даними для оцінки є, зокрема, матеріали інвентаризації, документи з бухгалтерського обліку, оцінки пошкодженого майна, що проводилася з метою, зокрема, його приватизації (корпоратизації), проектно-кошторисна документація, документи з відомостями про фізичний стан та технічні характеристики майна, фінансова звітність, матеріали аудиторських перевірок, фінансово-економічного аналізу, а також інші документи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оцінки є 17 вантажних вагонів (платформ), що обліковуються на балансі ДТГО "Львівська залізниця". Даний тип залізничного транспорту є стандартним, використовується для перевезення вантажів, що не потребують захисту від атмосферних опадів, по мережі залізниць. Всі платформи (модель 13-401, тип 404) мають однакові технічні характеристики, що подаються у спеціалізованих альбомах-довідниках. В звіті оцінювачем (ТОВ "Експерттранском") надано викопіювання з альбому з характеристиками майна, що оцінювалось. В додатках до звіту балансоутримувачем надано акт технічного стану основних засобів (вантажних вагонів).

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність достатньої кількості документів та даних, які необхідне для проведення оцінки та які містили інформацію, необхідну для отримання виконавцем (ТОВ "Експерттранском") оцінки відомостей про стан оцінюваного майна, відсутні підстави для проведення саме стандартизованої оцінки збитків, яка проводиться при відсутності вихідних даних і неможливості отримати відомості про стан майна до та після розкрадання (нестачі, знищення, псування).

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ДП "Одеська залізниця", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДП "Одеська залізниця" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ДТГО "Львівська залізниця".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2012 року по справі № 5017/922/2012 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДП "Одеська залізниця" -без задоволення.