Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищик І.В. (доповідач)

суддів Джихур О.В., Білецька Л.М.,

при секретарі Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача Сіневич Н.В. представник, довіреність №218/07 від 19.01.12;

від третьої особи Никоненко В.А. гол. спец.-юрисконсульт, довіреність №12-82 від 30.03.12;

представник відповідача у судове засідання не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2012 року у справі № 30/5005/1955/2012

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Фірма ЗЕТ", м. Павлоград Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 22 210,30 грн.

У лютому 2012р. Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Фірма ЗЕТ" матеріальної шкоди у вигляді надмірно отриманих коштів за виконані підрядні роботи в розмірі 22210, 30 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2012р (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявність в діях відповідача повного складу правопорушення, як-то: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом матеріального права, просив рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга не містить посилань на порушення норм матеріального чи процесуального права, яких припустися місцевий суд, а лише дублює позовну заяву та акт КРУ.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третьою особою доводи скаржника підтримані, у письмових поясненнях представник Держфінінспекції просив апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з акцептом тендерної пропозиції відповідача між Управлінням праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради (Замовник) та ПП "ЗЕТ" (Підрядник) 19.10.2009р. був укладений договір підряду №4807-RІ-04.17, відповідно до умов якого замовник доручив підрядникові виконання робіт з поточного ремонту приміщення позивача на загальну суму 230 800 грн.

В подальшому додатковою угодою від 16.08.2010р. за № 4 суму договору було збільшено до 286 400 грн. шляхом збільшення обсягів певних видів робіт по поточному ремонту за розцінками, що містяться у договорі.

На виконання договірних зобов'язань відповідач здійснив ремонтно-будівельні роботи, а позивач прийняв та оплатив останні у повному обсязі без зауважень.

У жовтні 2011р. Контрольно-ревізійним Управлінням в Дніпропетровській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради за період липень - грудень 2009 року, 2010 рік та завершений звітний період 2011 року, за наслідками якої був складений акт № 04.1-21 від 15.11.2011 року.

Водночас проведено зустрічну звірку в приватному підприємстві "Фірма "ЗЕТ" з питань розрахунків з Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради по договорах на відшкодування витрат з поточного ремонту приміщення управління.

В ході проведених перевірок встановлено, що внаслідок невірного застосування відповідачем кошторисних норм вартість виконаних підрядних робіт було завищено на загальну суму 22 210,30 грн.

В зв'язку з оплатою замовником завищеної вартості підрядних робіт позивачу завдано матеріальну шкоду на загальну суму 22 210, 30 грн., за стягненням яких останній звернувся до господарського суду.

Господарським судом вимоги позивача про відшкодування збитків задоволені не були і колегія суддів погоджується з даним висновком.

Учасник господарських правовідносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати суб'єкту права завдані цим збитки в силу приписів ст. 224 Господарського кодексу України.

Дана норма кореспондується з приписами ст. 623 Цивільного кодексу України, якою обов'язок відшкодувати завдані збитки покладено на особу, яка порушила зобов'язання.

Згідно п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В даному випадку наявність жодного з зазначених елементів цивільної відповідальності не підтверджується матеріалами справи.

Так, позивач у відповідності з висновком КРУ стверджує, що для визначення вартості виконаних підрядних робіт відповідач мав застосовувати не загальнодержавні кошторисні ресурсні норми (РЕКНр), а відомчі кошторисні норми (ПР).

Господарський суд дійшов висновку про неправомірність даного твердження і колегія суддів погоджується з даним висновком.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Державними будівельними нормами (ДБН Д.1.1-1-2000) "Правила визначення вартості будівництва", затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000р. за № 174 (v0174241-00) , встановлено, що дані будівельні норми носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво чи ремонт яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Матеріалами справи посвідчується, що:

- при визначенні вартості робіт з поточного ремонту приміщень позивача застосовувалися загальнодержавні кошторисні ресурсні норми, однак, застосування останніх не було ініціативою Підрядника (відповідача);

- вказані норми були надані безпосередньо Замовником в тендерній документації, відповідно до умов якої учасник тендеру (відповідач) не мав права їх змінювати (п.7 (т.І а.с 46));

- проектно-кошторисна документація, креслення до неї та комплект документів, що становить технічну складову тендерної документації, виготовлялися не відповідачем, а іншою особою на замовлення Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації;

- проектно-кошторисна документація, в тому числі застосовані норми та розцінки, перевірялася та затверджувалася Державним підприємством "Дніпропетровськдержбудекспертиза".

Вказаними обставинами посвідчується той факт, що роботи по поточному ремонту приміщень Управління праці та соціального захисту населення (утримання якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (п. 6.1 Положення) виконувалися відповідачем у відповідності з умовами договору від 19.10.2009р., Правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 (v0174241-00) та приписами тендерної документації.

Твердження скаржника про необхідність застосування до низки виконаних підрядних робіт не загальнодержавних, а відомчих кошторисних норм Мінполітики на ремонтно-будівельні та спеціальні роботи (ПР15-4053, ПР15-4054, ПР15-4057, ПР15-4058 та ін.) не приймається колегією суддів, оскільки застосування вказаних відомчих норм підприємствами, які не входять в систему Міністерства промислової політики, можливо лише після прийняття відповідними центральними чи місцевими органами влади рішення про поширення дії останніх на підприємства і організації.

Матеріали справи доказів прийняття такого рішення не містять, не надані вказані докази і в апеляційну інстанцію.

Наразі ні факт спричинення збитків, ні протиправні дії відповідача, ні вина останнього в спричиненні збитків, ні причинний зв'язок між протиправними діями та збитками не доведені матеріалами справи, внаслідок чого правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд -

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2012 року у справі № 30/5005/1955/2012 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.