5023/1422/12 Про стягнення заборгованості за надані послуги - 13.08.2012 Прийняття

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 103118,40 грн., з яких 102391,84 грн. сума основного боргу, 608,74 грн. сума пені, 117,82 грн. 3% річних, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору. Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2012 року по справі №5023/1422/12 (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Військової частини А-1352, м. Балаклія на користь Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків 102391,84 грн. основного боргу, 608,74 грн. пені, 117,82 грн. 3% річних та 2062,37 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що сума боргу за надані послуги підтверджена наданими до матеріалів справи доказами.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на неправомірність оскаржуваного рішення у зв'язку з тим, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2012 року по справі №5023/1422/12 повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що 20.06.2011 року, на підставі рішення Міністра оборони України від 31.03.11 р. № 660/3, військова частина А1352 отримала наряд на відправку залізничним транспортом військового майна до м. Вознесенськ Миколаївської області.

Відповідно до означеного рішення Міністра оборони України Головним фінансово-економічним управлінням Генерального Штабу Збройних Сил України був змінений річний розпис бюджету на 2011 рік для відповідача та включені кошти за кодом 1134 на оплату послуг з перевезення військового вантажу.

На підставі змін фінансування, комітет з конкурсних торгів військової частини А1352 провів засідання та вніс зміни до річного плану закупівель за державні кошти на 2011 рік, де передбачив проведення залізничних перевезень військового вантажу.

З метою здійснення закупівлі за державні кошти послуги з перевезення військового вантажу, Військова частина А1352 (відповідач) звернулась до Державного підприємства "Південна залізниця", в подальшому - позивач.

З метою здійснення закупівлі послуг з перевезення вантажу залізничним транспортом за державні кошти та дотримання вимог чинного законодавства України, а саме Бюджетного Кодексу України (2542-14) , при здійсненні закупівлі між позивачем та військовою частиною А1352 26.09.2011 року була укладена додаткова угода № 1 до договору № 021449 від 12.11.2001 року, якою сторони привели у відповідність до вимог чинного законодавства порядок оплати за надані послуги, а саме - "Розмір оплати та періодичність її внесення визначається Вантажовласником", тобто, військовою частиною А1352 та на підставі розрахунку вартості наданих послуг з перевезення вантажу складеного товарним касиром станції Балаклія, визначили ціну договору в розмірі 93338,80 грн.

Таким чином, сторони домовились про перевезення військового вантажу з оплатою за фактично надані послуги після їх надання позивачем -тобто, в порядку передбаченому БК України, що не суперечить ч.1 ст. 62 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) «Про затвердження Статуту залізниць України», яка визначає, що «Порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством».

22.09.2011 року Військова частина А1352 подала заявку на навантаження військового транспорту 26.09.2011 року, яка була прийнята 22.09.2011 року військовим комендантом залізничної дільниці та станції Харків. 27.09.2011 року та 28.09.2011 року на під'їзну колію ДП БРЗ були подані 12 платформ.

Військова частина А1352 здійснила навантаження платформ, та повідомила про це начальника станції Балаклія.

Позивач виконувати договір залізничного перевезення вантажу відмовився, мотивуючи свої дії відсутністю попередньої оплати.

30.09.2011 року тимчасово виконуючий обов'язки командира частини А1352 В.В. Скляр виїхав у відрядження до Харківської дирекції залізничних перевезень з метою врегулювання спору щодо термінів оплати. Під час переговорів сторони згоди щодо умов виконання договору не дійшли.

Після повернення до м. Балаклія, командуванням військової частини А1352 було прийняте рішення про припинення договору залізничного перевезення вантажу в зв'язку з невідповідністю вимог щодо попередньої оплати чинному законодавству України.

Згідно зі ст. 49 БК України така стадія виконання бюджету за видатками, як здійснення платежів, відбувається лише після настання юридичного факту отримання товарів, робіт і послуг, якому передує взяття бюджетних зобов'язань. У ч. 1 ст. 49 БК України чітко визначено, що «...розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України». Отже, в БК України (2542-14) не передбачена можливість здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг.

При винесені рішення, судом першої інстанції не надана оцінка доказам, які були надані військовою частиною, а значна їх частина взагалі не взята до уваги, а саме : суд не прийняв до уваги докази про повідомлення позивача про розвантаження вагонів; не взяті до уваги та не надана оцінка доказам про відвідування посадовими особами військової частини А1352 Харківської дирекції Південної залізниці - з метою врегулювання питання перевезення військового вантажу.

Разом з цим, судом прийняті в якості доказів документи надані позивачем, які оформлені з численними порушеннями та суперечать нормативно-правовим актам.

Так, відповідно до ст. 4 Правил користування вагонами і контейнерам, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (z0165-99) , «відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно», - відомості користування вагонами, в супереч означеній нормі були складені тільки 13.10.2011 року.

На думку відповідача, складений позивачем акт загальної форми суперечить ст. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 113 від 25.02.99 (z0165-99) , відповідно до якого «У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери». Наданий же позивачем в якості доказу акт №933 викликає певні сумніви щодо його достовірності.

По-перше, у відповідача виникло питання де він складався. При огляді наданого документу на думку відповідача привертає увагу те, що дата складення акту, склад осіб які його складали, а також опис обставин, що викликали складання акту виконані друкованим способом ( в тому числі і час проведення огляду вагонів), разом з цим номери вагонів та посади, прізвища осіб, що складали акт виконані рукописно. З огляду на вказане, відповідач робить висновок, що дата, час, коло осіб та обставини що викликали складання акту були виконані на станції з допомогою оргтехніки до огляду вагонів, якщо такий огляд взагалі проводився.

По-друге в порушення ст. 8 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , представники відповідача для складання акту не викликались, та про його складення військова частина А1352 взагалі не повідомлялась.

Крім того, під час судового розгляду було з'ясовано, що балансоутримувачем під'їзної колії ДП БРЗ є позивач. Незважаючи на це, в супереч Статуту залізниць України (457-98-п) договір про експлуатацію під'їзної колії між позивачем та військовою частиною А1352 не укладався. Позивач стверджує, що виконання перевезень вантажів та додаткових послуг без попередньої оплати ним не виконується, разом з цим це не завадило йому подати вагони під навантаження без попередньої оплати та тримати їх більше 15 діб на під'їзній колії не маючи попередньої оплати.

Таким чином, на думку відповідача, судом обставини справи досліджені однобоко та з порушенням норм процесуального права, що призвело до невірного застосування норм матеріального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 12.11.01 р. між Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця (Державне підприємство "Південна залізниця") (позивач) та Військовою частиною А-1352 (відповідач) було укладено договір № 021449 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за перевезення та надані послуги.

Згідно заявки на навантаження військового транспорту від 22.09.11 р., відповідач просив позивача забезпечити його рухомим складом для навантаження 26.09.11 р. на станцію Балаклія Південої залізниці.

Відповідно до пам'яток про подавання вагонів в період 27.09.11 р.-28.09.11 р. позивачем були подані під навантаження порожні вагони:

- 27.09.11 р. по пам'ятці № 2 вагони №№ 44259885, 44371573, 44374254,

44633287, 44689644, 44690253, 44906774, 44926970, 44181949, 44931640;

- 28.09.11 р. по пам'ятці № 3 вагони №№ 44900850, 44408060.

27.09.11 р. була складена відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 1310002 на суму 1193,00 грн., 28.09.11 р. відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 1310003 на суму 555,00 грн., які з боку відповідача підписані без заперечень.

13.10.11 р. Харківською дирекцією залізничних перевезень отриманий лист від 10.10.11 р. № 1327 з проханням прибрати з під'їзних колій ДП "Балаклійський ремонтний завод" (третя особа) залізничні платформи в кількості 12 одиниць та один людський вагон. В той же день, 13.10.11 р., вагони були забрані з під'їзної колії ДП "Балаклійський ремонтний завод", складена пам'ятка № 1, відомість плати за користування вагонами № 13100004 на суму 81 959,20 грн., відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 13100001 на суму 1 624,10 грн. Зазначені документи підписані відповідачем із запереченнями, в яких він зазначив, що вагони були виставлені на під'їзду колію ще 30.09.11 р. про що позивача було повідомлено листом № 1288 від 30.09.11 р. та листом № 1327 від 10.10.11 р.

Пунктом 2.4 розділу 2 договору відповідач зобов'язався здійснювати попередню оплату позивачу за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії, на рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.1 договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником (відповідачем), виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.

Відповідно до умов договору, позивач списує з особового рахунку відповідача відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню і відображає їх в особовому рахунку на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін., оформлених в паперовому або електронному вигляді.

Як правомірно зазначає позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, відповідач посилається на умови додаткової угоди №1 до Договору від 12.11.2001 р. №021449 ( т. 1 а.с.80) та стверджує про те, що сторонами внесені зміни до договору : п.16 викладений в новій редакції, і відповідач її трактує як здійснення оплати за фактично надані послуги, але при цьому замовчує наступні факти:

в договорі №021449 відсутній пункт 16, договір містить тільки 7 розділів, а п. 16 взагалі не існує;

в розділ 3 «Проведення розрахунків»сторонами жодних змін не було внесено;

умови додаткової угоди №1 не змінюють порядок та форму проведення розрахунків, так як по тексту угоди зазначено про очікуваний обсяг перевезення, що підтверджує оплату послуг шляхом внесення коштів на особовий рахунок до початку перевезення вантажів (передплата).

Посилання відповідача про відмову позивача від виконання договору перевезення залізничним транспортом безпідставне і спростовується наданими до матеріалів справи доказами.

Як вбачається з матеріалів справи 26 вересня 2011 року відповідач звернувся до товарного касира станції Балаклія для розрахунку вартості послуг по перевезенню вантажів зі станції Балаклія до станції Вознесенськ Одеської залізниці. Після проведення попереднього розрахунку, він був наданий Відповідачу і становив суму в розмірі 93338,80 грн. (з ПДВ).

На зазначену суму відповідач оформив платіжне доручення 27.09.2011 р. №804 про перерахування позивачу 93338,80 грн. (з ПДВ), завірену копію якого надав начальнику станції Балаклія в підтвердження здійснення оплати перевезення, що стало підставою для надання позивачем відповідачу транспортних послуг.

22.09.2011 р. відповідачем була надана заявка на навантаження військового транспорту військовому коменданту залізничної дільниці та станції Харків і начальнику станції Балаклія. Згідно з заявкою відповідач просив забезпечити рухомим складом - платформами (12 од.) та людським вагоном (1 од.), всього - 13 одиниць. Також, відповідачем начальнику станції Балаклія була надана угода про тимчасове користування під'їзною колією від 22.09.2011 р., укладена між третьою особою - ДП «Балаклійський ремонтний завод»та відповідачем - військовою частиною А 1352.

З Державним підприємством «Балаклійський ремонтний завод»у позивача укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 15.05.2008 ( т.1. а.с. 105-106). Зазначена під'їзна колія знаходиться на балансі Південної залізниці, але згідно з умовами договору колія експлуатувалась саме третьою особою для здійснення подачі вагонів під навантаження, тому повинна бути домовленість основного контрагента (ДП «Балаклійський ремонтний завод») з відповідачем, що і було оформлено угодою про тимчасове користування під'їзною колією, яка була надана позивачу.

Позивач по даній справі в підписанні угоди участі не брав, екземпляр угоди для узгодження отримав від відповідача, тому не несе відповідальності за будь-які недоліки, пов'язані з укладанням угоди, це є обов'язком відповідача - військової частини А 1352 перевіряти повноваження осіб, які її підписують.

Після отримання заяви, угоди, підбору та підготовки рухомого складу, він був поданий для навантаження 27.09.2011 р. та 28.09.2011 р. Жодних заперечень відповідачем не було пред'явлено, здійснено завантаження вагонів.

Згідно з наказом Мінтрансу від 09.12.2002 р. №873 (z1030-02) "Про внесення доповнення до наказу Мінтрансу від 21.11.2000 р. N 644", внесені зміни до «Правил планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), в якому встановлено, що, у разі необхідності, за заявкою відправника, наданою не пізніше 3 діб до дня навантаження, перевезення можуть бути здійснені у вагонах парку залізниці замість запланованих власних (орендованих).

Таким чином судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано визнано, що позивачем виконана заявка відповідача у встановлений строк.

В останній день декади, в зв'язку з закінченням терміну дії угоди про тимчасове користування під'їзною колією (п.4.1) - 30 вересня 2011 року, закінченням календарного місяця, який є розрахунковим за договором №021449, в зв'язку з відсутністю повідомлення зі сторони вантажовідправника (Відповідача) про навантаження та готовність до перевезення, начальником станції Балаклія разом з працівниками станції Балаклія, відповідно до вимог п. З наказу Мінтрансу України від 28 травня 2002 р.№ 334 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за №567/6855 (z0567-02) ), яким затверджені «Правила складання актів (стаття 129 Статуту)», був складений акт загальної форми №933 (акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами) для засвідчення обставини зайняття технікою вагонів, які були подані під навантаження Відповідачем на під'їзну колію ДП «Балаклійський ремонтний завод».

В той же день 30 вересня 2011 року був складений акт загальної форми №933 про те, що станом на 19 год. 00 хв. платформи не звільнені, зайняті технікою.

Приписами статті 129 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлений Правилами складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів). Згідно п. З Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, в тому числі, для засвідчення залізницею самовільного зайняття вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними.

Акти загальної форми підписуються особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

В даному випадку, акт загальної форми №933 складений на станції Балаклія та підписаний посадовими особами станції - начальником станції, прийомоздавальником та товарним касиром, обов'язкова присутність та підпис вантажовласника (відповідача) не є обов'язковою для складання та підписання акту, тому посилання відповідача на те, що його представник не був присутній при складанні акту і, що він не має доказової сили, безпідставне і не може бути обставиною для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 року N 113 (z0165-99) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.99 року за N 165/3458 (z0165-99) , у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, (форми 'ТУ-23" - Додаток N 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких, у тому числі, належать вантажовідправники та вантажоодержувачі).

В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. При цьому в даному пункті приписи про те, що такий акт має складатися при затриманні вагонів лише на станції призначення, відсутні.

Тобто, як правомірно зазначає позивач, передбачений пунктом 8 Правил користування акт загальної форми за підписами представників станції та вантажовласника має складатися як при затриманні вагонів на станції призначення, так і на підходах до неї, при виконанні договору перевезення (форма акту містить наступні реквізити: номер поїзду, станція відправлення, станція призначення, номер накладної та ін.).

В даному випадку, за виною відповідача договір перевезення вантажу (належним чином оформлена накладна, яка згідно з нормами ст. 6 Статуту залізниць України (457-98-п) і є договором перевезення вантажу) не був укладений, тому застосування даної норми є неправомірним.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовласника від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.09.1999 року №113 (z0165-99) .

Пунктом 2 Правил за користування вагонами і контейнерами встановлено, що вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату. За п.п.4 та 5 Правил час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного приймання від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції вантажовласника. Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника, У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера).

Відповідно до п. 12 зазначених Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу. постанова КМУ від 09.10.2006 р. №1404 (1404-2006-п) «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» прийнята з в межах повноважень Кабінету Міністрів України, є нормативно-правовим актом, що регулює бюджетні відносини в Україні - п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу.

Пунктом 1 Постанови, Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства фінансів стосовно того, що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше одного місяця, в тому числі, транспортних послуг із залізничних перевезень.

Таким чином, умови п. 3.1 договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 12.11.2001 №021449 в частині обов'язковості здійснення Відповідачем попередньої оплати за послуги по перевезенню залізничним транспортом України відповідають нормам чинного законодавства України, в тому числі і законодавства, яке регулює бюджетні відносини.

Також, позивач просить суд прийняти до уваги наданий відповідачем документ - лист від 12.08.2011 р. №1126/ф, направлений командиру військової частини А 0120 щодо сприяння на здійснення попередньої оплати по спірному перевезенню військового майна залізничним транспортом (т. 1. а.с. 128).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що не взяті до уваги та не надана оцінка доказам про відвідування особами військової частини А 1352 Харківської дирекції залізничних перевезень для врегулювання питання перевезення військового вантажу.

Судом першої інстанції досліджені докази, надані позивачем (т. 1 а.с. 141-142) про те, що дійсно, 30.09.2012 року посадові особи відповідача підполковник Скляр В.В., майор Бутузкін І.В., майор Антонов М.Ю. входили до будівлі Управління Південної залізниці, вказаним особам були видані разові перепустки, але відвідували вони начальника управління військових сполучень на

Південній залізниці В.О.Жаровахіна, який і надав заявку на видачу перепусток. Підполковник Скляр В.В., майор Бутузкін І.В., майор Антонов М.Ю. 30.09.2011 р. не відвідували Харківську дирекцію залізничних перевезень, не надавали ніяких документів, не порушували жодних питань стосовно спірного перевезення.

Відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги докази про повідомлення позивача про розвантаження вагонів.

Як правомірно зазначає позивач у своєму відзиві на скаргу Додатком 1 до пункту 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій встановлена форма договору, яка дотримана при укладенні договору.

Пунктом 4.1 встановлено, що подача та забирання вагонів на під'їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу, в даному випадку - за повідомленням. Форма повідомлення встановлена Додатком 12 до пункту 4 «Правил користування вагонами і контейнерами», затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113 (z0165-99) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за №165/3458 (z0165-99) ).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв заперечення відповідача, що він ще 30.09.11 р. повідомив позивача про необхідність прибирання вагонів, оскільки відповідачем, в порушення зазначених Правил, не надано суду доказів належного повідомлення позивача про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до забирання.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав як доказ повідомлення наданий відповідачем витяг з зошиту телефонних переговорів, оскільки він складений самим відповідачем та не зрозуміло за яким номером було передано телефонограму, та ким саме і, чи повноважною на це особою передана телефонограма. Окрім того, зазначене повідомлення взагалі не відповідає вимогам, встановленим п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) та додатку 12 до цих Правил.

Наявний в матеріалах справи лист № 1288 від 30.09.11р. на адресу позивача, яким відповідач через відсутність фінансування відмовляється від використання вагонів та зобов'язується їх звільнити до 17 годин 30.09.11 р. (арк.с. 89) не є належним доказом, оскільки в матеріалах справи не має доказів його вручення, або хоча б направлення на адресу позивача.

Також, твердження відповідача про те, що вагони були розвантажені та готові для прибирання спростовується наданим позивачем актом загальної форми № 933 від 30.09.11 р. (арк.с. 24), складеним позивачем відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , якій підтверджує що станом на 19 год. 00 хв. 30.09.11 р. дванадцять платформ на під'їзній колії ДП "Балаклійський ремонтний завод" були зайняті технікою.

Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Розрахунок належних до сплати платежів позивачем проведено за методиками, викладеними в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 р. (z0340-09) ) та Статуті залізниць України (457-98-п) .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на адресу відповідача направив претензію № ДН-2-02/507 від 27.10.11 р. з вимогою сплатити суму основного боргу в розмірі 102 391,84 грн., а також нараховані 3% річних в розмірі 117,82 грн. та пеню в розмірі 680,74 грн. 17.11.11р. на адресу позивача надійшла відповідь, згідно якої відповідач викладені у претензії вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що оплата подачі, прибирання та використання вагонів в період з 27.09.11 р. по 30.09.11 р. не була здійснена з причин, які від військової частини А-1352 не залежали, а сталися у зв'язку з невиконанням платіжних документів Управлінням Державного казначейства у Балаклійському районі Харківської області.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на єдину підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду доказів, що затримка у користуванні вагонів була здійснена не з його вини.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 05.06.12 року у справі №5023/1422/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 175, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст. 49 Бюджетного кодексу, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.06 р. № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (1404-2006-п) , Статутом залізниць України (457-98-п) , Правилами користування вагонами і контейнерами, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -