5023/1735/12 Про стягнення коштів за поставлений товар - 09.08.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу СТГО "Південна залізниця", м. Харків (вх. № 2013 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.05.12 р. у справі № 5023/1735/12

за позовом ІП "Торговий дім "ЄПК - Запоріжжя", м. Запоріжжя

до СТГО "Південна залізниця", м. Харків

про стягнення коштів

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1013758,46 грн., неустойку в розмірі 98769,63 грн., суму відсотків в розмірі 18818,67 грн., а також просив покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 травня 2012 р. по справі № 5023/1735/12 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1013758,46 грн. суми основного боргу, пені в розмірі 63068,27 грн., 3% річних в розмірі 24413,53 грн. та суму судового збору в розмірі 22024,80 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2012 р. в частині задоволення вимог позивача та стягнення судового збору скасувати. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи. При цьому зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо настання часу виконання обов'язку по оплаті отриманого товару, оскільки вважає, що з урахуванням п. 5.1.4 договору зобов'язання покупця щодо оплати товару виникає після прийняття товару, що засвідчується підписанням сторонами акту прийому-передачі товару. В свою чергу, відсутність даного акту прийому-передачі товару, на думку відповідача, унеможливлює встановлення дати, з якою пов'язаний початок перебігу строку виконання грошового зобов'язання. Щодо суми основного боргу відповідач вказує на те, що вона складає 863753,66 грн., тобто на 150004,80 грн. менше, ніж стягнуто за рішенням суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2012 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 09 серпня 2012 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. В обгрунтування викладених заперечень позивач посилається на те, що факт і дата поставки підтверджується накладними, двосторонніми перевіреними документами, які містять відомості про кількість, комплектність та вартість переданих позивачем матеріальних цінностей; вважає, що відсутність в даному випадку акту приймання-передачі не має принципового значення, а п. 5.1.4 слід тлумачити так, що датою поставки за договором є дата підписання покупцем або його уповноваженим представником будь-якого обопільного первинного документу бухгалтерської звітності, зі змісту якого можна встановити факт передачі постачальником покупцеві товару. Водночас позивач зазначає, що 13.04.2012 року, вже після порушення провадження у справі відповідачем здійснено часткове погашення суми основного боргу і на момент прийняття рішення по справі заборгованість відповідача дійсно становила 863753,66 грн. Вказану обставину позивач вважає підставою для зміни рішення судом апеляційної інстанції.

08.08.2012 року відповідач надав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій зазначив про те, що позивач надав докази наявності не припиненого грошового зобов'язання, а доказів того, що це зобов'язання було відповідачем порушено не надав. Відповідач посилається на позицію судів апеляційної та касаційної інстанцій, викладену в постановах по справі № 5023/8831/11, щодо притягнення Південної залізниці до господарсько-правової відповідальності в аналогічному за змістом спорі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, надані заперечення позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 02.02.2011 р. та 03.06.2011 р. між сторонами було укладено договори поставки № П/нх-11133/ню та № П/нх-11890/ню, відповідно до яких постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю (відповідачу) товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вказаних договорів позивачем було передано а відповідачем прийнято товар на підставі наступних видаткових накладних №№408 від 18.03.2011 року на суму 429004,80 грн. ( а.с.20), 1060 від 04.07.2011 року на суму 325672,09 грн ( а.с.21), №1360 від 15.08.2011 року на суму 158863,61 грн. ( а.с.22), № 1456 від 01.09.2011 року на суму 77329,61 грн.( а.с.23), № 1687 від 11.10.2011 року на суму 114229,66 грн. ( а.с.24), № 1822 від 01.11.2011 року на суму 149227,26 грн. ( а.с.25), № 226 від 13.02.2012 року на суму 149431,43 грн. Товар отриманий відповідачем на підставі довіреностей за № 86 від 21.03.2011 року, №6768 від 11.10.2011 року, № 544 від 01.09.2011 року, № 479 від 15.08.2011 року, № 347 від 06.07.2011 року, № 75 від 14.02.2012 року, № 768 від 02.11.2011 року. Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Місцевим господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять даних про те, що позивачем складалися проекти актів приймання-передачі товару, направлялися проекти цих актів відповідачу для узгодження у відповідності з п. 5.1.4 договорів, а також відсутні докази направлення відповідачу документів, передбачених п. 4.2 договорів.

В той же час суд першої інстанції визначився, що акт прийому-передачі не тягне за собою виникнення будь-яких правових наслідків, в зв'язку з чим відхилив заперечення відповідача щодо невиконання позивачем господарських зобов'язань.

Беручи до уваги факт направлення позивачем претензії про сплату боргу та її отримання відповідачем 16.12.2011 р. суд першої інстанції у відповідності з положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України дійшов висновку про те, що в даному випадку з 23.12.2011 року у відповідача виникло зобов'язання з оплати отриманого товару.

На підставі викладеного, суд задовольнив вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в сумі 1013758,46 грн.

Щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату товару на підставі п.7.3 договору, суд першої інстанції вимоги в зазначеній частині задовольнив частково в сумі 63068,27 грн., в іншій частині в стягненні пені відмовив.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 18818,67 грн., суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 24413,53 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з даними висновками суду першої інстанції у повному обсязі, виходячи з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар відповідно до укладених між сторонами договорів поставки № П/нх-11133/ню від 02.02.2011 р. та № П/нх-11890/ню від 03.06.2011 р.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем визнається факт отримання від постачальника товару на загальну суму 1403758,46 грн. та існування грошового зобов'язання з оплати поставленого товару.

Умовами договору визначений порядок та строк виконання грошового зобов'язання покупця.

Так згідно п. 4.2 договорів, покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару відповідачу, при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. Датою поставки сторони п. 5.1.4 договорів визначили день підписання постачальником та покупцем акту прийому-передачі товару.

Однак, доказів надіслання, вручення відповідачу перелічених документів позивачем не надано. Також, позивачем не надано доказів складання актів прийому-передачі товару та їх направлення відповідачу.

Відтак, у відповідача виникло перед позивачем зобов'язання з оплати отриманого товару з невизначеним строком.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2011 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія за № 1918 ( а.с.27, 29), у відповідності до якої позивач просив відповідача сплатити суму боргу 1254327,03 грн., нараховані штрафні санкції та 3 % річних. Вказана претензія була отримана відповідачем 16.12.2011 р. (а.с. 29).

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності з положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку строк з якого у відповідача виникає зобов'язання з оплати слід рахувати з дати отримання претензії 16.12.11 року + 7 днів, тобто з 23.12.2011 року.

У відповідь на претензію позивача, останній вимоги претензії відхилив та запропонував позивачу виконати п. 5.1.4. та п. 4.2 договору поставки від 12.04.11 р., тобто скласти акти прийому-передачі товару відповідачу.

Вказані акти на день вирішення спору позивачем не складені, відповідачу для підпису не направлені.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутність актів прийому-передачі товару, передбаченими п. 5.1.4, не свідчить про невиконання позивачем саме господарського зобов'язання, а також не свідчить про відсутність у відповідача зобов'язання з оплати отриманого товару, оскільки відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України суттю та змістом договору поставки є передача постачальником визначеного договором товару у встановлені строки у власність покупцеві, та оплата покупцем цього товару.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 (v_928600-12) «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (z0168-95) , господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Здійснив аналіз видаткових накладних на загальну суму 1403758,46 грн. колегія суддів констатує, що вони повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , оскільки містять всі необхідні реквізити, містять посилання на договори, а також зміст та обсяг господарської операції; засвідчені підписом сторін та містять дані щодо осіб постачальника та отримувача.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу товару за договорами є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Матеріали справи свідчать про те, що в період часу з 25.07.2011 р. по 18.01.2012 р. відповідачем сплачено 390000,00 грн. (а.с. 74-81)

Крім того, після порушення провадження у справі 13.04.2012 року відповідач сплатив в добровільному порядку на користь позивача 150004,80 грн. (а.с. 83,84).

Таким чином, правомірним є стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 863753,66 грн.

Разом з цим в частині стягнення з відповідача 150004,80 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення з позивача пені та 3% річних, то вони, на думку колегії суддів, не підлягають задоволенню за недоведеністю та документальною необґрунтованістю, оскільки зобов'язання у відповідача з оплати отриманого товару виникло 23.12.2011 р., тоді як відповідно до позовної заяви загальну суму неустойки в розмірі 98769,63 грн. позивач визначає станом на 12.12.2011 р.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 18818,67 грн., оскільки вони також не мають документального обґрунтування та не підтверджені належним розрахунком.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції на вказане не звернув уваги, більш того, вирішуючи питання про стягнення з відповідача 3% річних, суд фактично вийшов за межі позовних вимог та стягнув з відповідача 24413,53 грн. -суму значно більшу, ніж 18818,67 грн, яку просив стягнути позивач.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 150004,80 грн. основного боргу, 63068,27 грн. пені, 3% річних в розмірі 24413,53 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про припинення провадження в частині стягнення 150004,80 грн. основного боргу та відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 63068,27 грн. пені, 3% річних в розмірі 24413,53 грн.

Питання про судові витрати колегія суддів вирішує відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Апеляційну скаргу СТГО "Південна залізниця" м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2012 року по справі № 5023/1735/12 скасувати в частині стягнення 150004,80 грн. основного боргу, 63068,27 грн. пені, 3% річних в розмірі 24413,53 грн., 4749,73 грн. судового збору та в цій частині прийняти нове рішення.

Провадження у справі в частині стягнення 150004,80 грн. основного боргу припинити.

В частині стягнення 63068,27 грн. пені, 3% річних в розмірі 24413,53 грн. в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК - Запоріжжя" (69600, м. Запоріжжя, вул. Дімітрова, 52 код ЄДРПОУ 35300916, п/р 26003060184502 в КБ "Приватбанк" м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609, п/р 26004000016 в ХФ АКБ "Експрес-банк", МФО 350716) 2374,87 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.