Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Кододової О.В., Склярук О.І. При секретарі: Здоренко О.Ю.за участю представників сторін:

від боржника:не з'явивсявід скаржника:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової службина ухвалу господарського судуЛуганської областівід19.06.2012р.у справі№ 21/7б (суддя Кривохижа Т.Г.)за заявою кредитораАлчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової службидо боржникаприватного підприємства «Донбас-навігатор» м. Алчевськ пробанкрутство

Ухвалою від 21.01.2010р. господарський суд Луганської області за заявою Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) порушив справу про банкрутство приватного підприємства «Донбас-навігатор»м. Алчевськ.

Постановою господарського суду від 04.02.2010р. ПП «Донбас-навігатор»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мельничука О.М.

Ухвалою від 01.06.2010р. суд затвердив встановлений комітетом кредиторів розмір оплати послуг арбітражного керуючого Мельничука О.М. за виконанням ним послуг ліквідатора у справі із розрахунку двох мінімальних заробітних плат, чинних у період їх виплат, а саме: з 04.02.2010р. по 21.04.2010р., в т.ч. за лютий місяць -у 1551,78грн. із розрахунку 1738грн. на місяць, за березень місяць -у 1738грн., за квітень місяць -у 1237,60грн. із розрахунку 1768грн. на місяць, разом за весь період 4527,38грн. - за рахунок коштів ініціюючого кредитора - Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області. Цією ухвалою суд також затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі № 21/7б.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010р. ухвалу суду першої інстанції від 01.06.2010р. залишено без змін.

Ухвалою від 19.06.2012р. господарський суд Луганської області задовольнив заяву ліквідатора - арбітражного керуючого Мельничука О.М. про видачу наказу; стягнув з Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби суму боргу з оплати послуг ліквідатора по справі № 21/7б у 4527 38грн., видав наказ.

Ухвала суду мотивована тим, що до суду надійшла заява від арбітражного керуючого Мельничука О.М. про видачу наказу про виконання рішення господарського суду Луганської області про стягнення з ініціюючого кредитора Алчевської ОДПІ в Луганській області суми боргу за надані послуги у розмірі 4527,38грн., в обґрунтування якої скаржник посилається, що ним до ДПІ були направлені рахунки про сплату заборгованості, які досі залишились не погашеними. За результатами розгляду суд дійшов висновку, що згідно ст. 44 ГПК України витрати на оплату послуг арбітражного керуючого входять до складу судових витрат і їх стягнення повинно здійснюватись у справі, під час розгляду якої такі витрати виникли. Але у разі відмови ініціюючого кредитора від оплати послуг арбітражного керуючого в добровільному порядку, суд, припиняючи провадження у справі, повинен вирішити це питання та видати наказ про примусове стягнення грошових коштів, якщо інше не випливає із фактичних обставин справи. Аналізуючи вимоги ч. 9 ст. 31 Закону, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця норма є імперативною та обумовлює виникнення у ініціюючого кредитора прямого обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого за певний період. А припинення провадження у справі про банкрутство та залишення заяви заявника без розгляду, як наслідок, не тягне за собою припинення зобов'язань зі оплати послуг арбітражного керуючого, в даному випадку ліквідатора. Господарський суд не прийняв до уваги висновки та доводи Алчевської ОДПІ щодо застосування строку позовної давності тривалістю у три роки, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України, оскільки заперечення ДПІ спростовуються наявними у справі доказами.

Не погоджуючись з ухвалою суду від 19.06.2012р. Алчевська ОДПІ звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, заяву про видачу наказу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга ухвалою від 24.07.2012р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до апеляційного провадження.

В обґрунтування доводів апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 10, 12 ст. 31 Закону, ст.ст. 4, 43, 80, 84 ГПК України.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про визнання апеляційної скарги Алчевської ОДПІ обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Ухвалою від 01.06.2010р. господарський суд Луганської області затвердив розмір оплати послуг ліквідатора, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі.

Пунктом 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) »передбачено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 40 Закону господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом (2343-12) .

Отже, ухвала про припинення провадження у справі про банкрутство є остаточним судовим актом, якою закінчується розгляд справи про банкрутство в суді.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Луганської області після завершення процедури банкрутства у справі № 21/7б про банкрутство розглянув та задовольнив заяву арбітражного керуючого Мельничука О.М. про видачу наказу, про що 19.06.2012р. виніс оскаржувану ухвалу.

Однак з цією ухвалою суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, ліквідатор під час проведення ліквідаційної процедури не звертався до суду з заявою про стягнення з ініціюючого кредитора встановленого комітетом кредиторів розміру оплати послуг арбітражного керуючого Мельничука О.М. за виконанням ним послуг ліквідатора у період з 04.02.2010р. по 21.04.2010р. в сумі 4527,38грн. Крім того, до моменту винесення 01.06.2010р. судом ухвали про припинення провадження у справі вказане питання судом не розглядалось.

Вже після припинення провадження у справі про банкрутство арбітражний керуючий звернувся до суду з заявою про видачу наказу, яку судом було задоволено та видано наказ. Судом при прийнятті ухвали від 19.06.2012р. також розглядалось питання про стягнення з ініціюючого кредитора 4527,38грн. -за оплату послуг ліквідатора. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд вийшов за межі розгляду заяви про видачу наказу, оскільки, по-перше, справа про банкрутство № 21/7б вже була припинена, по-друге, заяви про стягнення заборгованості з ДПІ на користь арбітражного керуючого до суду першої інстанції взагалі не заявлялось.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом (2343-12) . Згідно з частиною 10 цієї статті джерелами виплати винагороди є кошти боржника і кредиторів. Конкретний розмір і джерела виплати винагороди арбітражному керуючому визначаються комітетом кредиторів та затверджуються господарським судом.

Отже, законодавець визначив порядок розгляду вимог арбітражного керуючого про виплату йому винагороди в межах справи про банкрутство. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачив, що до обов'язків господарського суду входить перевірка обґрунтованості всіх виплат арбітражному керуючому, а саме: згідно ч. 14 ст. 31 Закону звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Отже, оплата послуг арбітражного керуючого та виплата додаткової винагороди здійснюється у зв'язку з виконанням ним своїх повноважень у справі про банкрутство та, відповідно, виплачується у розмірі, затвердженому господарським судом, який здійснює провадження у такій справі.

Тому господарський суд Луганської області, розглядаючи справу про банкрутство №21/7б та припиняючи провадження у справі, повинен був вирішити питання щодо оплати послуг ліквідатора та у разі відмови ініціюючого кредитора від такої оплати видати наказ про примусове стягнення грошових коштів.

Таким чином, відносини щодо оплати послуг арбітражного керуючого нерозривно пов'язані зі справою про банкрутство, тому такі вимоги мають розглядатися в межах цієї справи. Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 11.08.2010р. у справі № 2/241/09, від 05.07.2011р. у справі № 5020-9/194-5/240-9/297-13/082-5/575-9/082-4/188.

За таких обставин, господарський суд Луганської області не мав законних підстав проводити стягнення після припинення провадження у справі № 21/7б про банкрутство ПП «Донбас-навігатор»м. Алчевськ Луганської області.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки оскаржувана ухвала господарського суду за результатами проведення ліквідаційної процедури не відповідає нормам матеріального та процесуального права, вона підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Луганської області від 19.06.2012р. у справі № 21/7б -задовольнити.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 19.06.2012р. про видачу наказу та стягнення суми боргу з оплати послуг ліквідатора у справі №21/7б скасувати.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Надруковано: 7 прим.

1. боржнику, 2. кредиторам,

1.арбіт.керуючому,

1. у справу, 1. ДАГС, 1.ГСЛО