Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у лютому 2008 року, КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду" Дніпровської районної у м. Києві ради звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Святошинський торговий дім" про виселення останнього та зобов’язання повернути орендоване майно, посилаючись на припинення договору оренди №1434 від 28.11.2003 року, у зв’язку з закінченням строку, на який його укладено.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2008 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію, КП "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський", Благодійну організацію "Відродження Києва", а ухвалою того ж суду від 23.04.2008 року - Управління оренди та приватизації комунального майна.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.10.2008 року позов задоволено. Постановлено про виселення відповідача з орендованого приміщення площею 158 м2, розташованого по вул. Ентузіастів,17 в м. Києві та зобов?язання повернути зазначене нерухоме майно КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду" Дніпровської районної у м. Києві ради.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суд першої інстанції –без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2009 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на безпідставність задоволення позову, неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права та порушення процесуальних норм і просить рішення господарського суду м. Києва від 30.10.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року скасувати, як незаконні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та Управління оренди та приватизації комунального майна, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування постановлених у справі рішення господарського суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 1434 від 23.11.2003 року, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач - прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 158 кв.м. на строк з 23.11.2003 року до 23.11.2006 року (п.5.12 договору).

Листом №35-3448 від 02.11.2006 року, відповідача повідомлено про припинення договору оренди, у зв’язку із закінченням строку цього договору, повернення орендованого майна та про відсутність наміру продовжити його дію.

Вимоги до відповідача про повернення орендованого майна викладені також у листах від 26.01.2007 року, від 02.04.2007 року, від 04.05.2007 року, від 27.11.2007 року, але, незважаючи на відсутність згоди щодо продовження договору оренди, про що йому було достовірно відомо, покладений на нього обов?язок по звільненню та поверненню орендованого майна, відповідач об?єкт оренди не повернув, а тому, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно постановили про задоволення позову і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, які не спростовують правильність зроблених судами висновків і не ставлять під сумнів їх правомірність, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 30.10.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року –без змін.