Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Печерська М.О. –за дов. від 18.03.09;

від відповідача: Ямполець І.С. –за дов. від 26.11.08.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.09 розгляд касаційної скарги призначено на 09.04.09. Ухвалою від цієї дати розгляд скарги відкладено на 16.04.09. У судовому засіданні 16.04.09 оголошено перерву до 23.04.09.

Лозівським державним підприємством кормових домішок у серпні 2008 року заявлений позов, з урахуванням змін в сумі нарахованої пені, про стягнення з Приватної фірми "ЕСКО" 1050000,00 грн –збитків, у вигляді попередньої оплати, 54405,40 грн –пені, 21087,15 грн - 3% річних. В

доповідач: Добролюбова Т.В.

обґрунтування своїх вимог позивач вказував на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду від 16.07.07. При цьому, позивач посилався на приписи статей 193, 224, 230, 231 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 629, 844, 852 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.08, ухваленим суддею Светлічним Ю.В., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1050000,00 грн - попередньої оплати, 54405,40 грн –пені, 21087,15 грн - 3% річних. Суд першої інстанції, посилаючись на преюдиціальність фактів встановлених рішенням Господарського суду Харківської області при розгляді іншої справи (№07/109-08), дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду, а саме, невиконання передбачених договором робіт та неповернення позивачеві суми передоплати. Стосовно стягнення 1824,55 грн пені судом відмовлено через недоведеність цієї суми. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 509, 526, статті 611, частини 2 статті 625, пункту 2 статті 849 Цивільного кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Могилєвкіна Ю.О.- головуючого, Пушай В.І., Плужника О.В., постановою від 01.12.08, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції визнав преюдиціальними факти встановлені постановою апеляційного суду від 12.11.08, а саме, належне виконання відповідачем робіт за договором підряду та надання останнім на виконання умов цього договору позивачеві на підпис відповідних актів виконаних робіт, які позивачем фактично прийняті без заперечень та сплачена їх вартість з вирахуванням раніше перерахованих сум попередньої оплати. Відтак, суд апеляційної інстанції визнав безпідставним стягнення з відповідача спірних коштів. постанова обґрунтована приписами статей 11, 509, 526, 882, 853 Цивільного кодексу України.

Лозівське державне підприємство кормових домішок звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити без змін.

Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України та не погоджується з прийняттям судом до уваги наданих відповідачем актів виконаних робіт, оскільки вони надруковані і підписані лише Приватною фірмою "ЕСКО", тому не можуть свідчити про прийняття робіт позивачем без заперечень. Водночас, заявник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статті 101 Господарського процесуального кодексу України, адже, вказані акти не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Разом з цим, скаржник вказує на невірне застосування апеляційним судом приписів частини 4 статті 882, статті 853 Цивільного кодексу України, адже, на думку підприємства, відповідач не був позбавлений права звернутися до позивача або до суду з претензією про підписання цих актів.

Від Приватної фірми "ЕСКО" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.07.07 Лозівським державним підприємством кормових домішок –замовником, укладено з Приватною фірмою "ЕСКО" –підрядником, договір підряду б/н. За умовами цього договору підрядник зобов'язався виконати завдання замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник прийняти і оплатити роботу, а саме, будівельно – монтажні роботи відповідно до технічного завдання, за адресою: місто Лозова, пров. Технічний, 1. Пунктом 8.1 цього договору сторони визначили, що строк дії договору встановлений до моменту остаточного його виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.07. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору ціна виконаних робіт становить 1 500 000,00 грн з ПДВ. При цьому, вказана ціна є попередньою. Остаточна ціна договору визначається за проектно –кошторисною документацією та актом прийому виконаних робіт (Ф-2), що додається підрядником після прийому –здачі виконаних робіт. Відповідно до пункту 3.1 цього договору, оплата здійснюється упродовж трьох діб з моменту підписання договору шляхом перерахування авансу в розмірі 30% від суми договору, що складає 450 000,00 грн. Пунктами 4.1, 4.2 договору підрядник зобов'язався розпочати виконання робіт упродовж 5 днів з моменту перерахування авансу та виконати їх упродовж 3-х місяців з правом дострокового виконання. Предметом позову у справі є вимога Лозівського державного підприємства кормових домішок про стягнення з Приватної фірми "ЕСКО" 1050000,00 грн –збитків, у вигляді попередньої оплати, 54405,40 грн –пені, 21087,15 грн - 3% річних. Підставою позову, підприємство вважало те, що заявлені до стягнення кошти є передоплатою за договором від 16.07.07 та перераховані відповідачеві помилково, оскільки роботи ним не виконані. Між тим, відповідач не погоджується з вимогами позивача, мотивуючи це тим, що роботи за спірним договором виконані, акти виконаних робіт за листопад - грудень 2007 року та довідки про вартість цих робіт були надані позивачеві для підписання. Отже, предметом доведення у справі є обставини пов'язані з встановленням факту виконання чи не виконання відповідачем робіт за договором від 16.07.07. Так, зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються, з урахуванням особливостей, Господарським та Цивільним кодексами України (435-15) . Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору,

визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Тобто, в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобов’язання, визначеним Господарським кодексом України (436-15) або Цивільним кодексом України (435-15) так і відповідним законодавчим актам, що регулюють такий вид господарських відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду

. Істотні та звичайні умови підрядних договорів визначаються відповідними положеннями Цивільного кодексу України (435-15) , якщо інше не передбачено Господарським кодексом України (436-15) . Договір будівельного підряду є різновидом підрядних договорів.

Відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини 4 статті 882 вказаного Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договору підряду позивачем перераховано відповідачеві попередню оплату (аванс) у розмірі 450 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.09.07 №74 на суму 372 000,00 грн та від 26.09.07 №74 на суму 78 000,00 грн. Разом з цим, підприємством перераховано відповідачеві 1 050 000, 00, про що свідчать платіжні доручення від 28.11.07 №74 та від 20.12.07 №164, з призначенням платежу: "За виконання будівельно - монтажних робіт з рекон. виробн. згідно договору б/н від 16.07.07 та акта №1 приймання виконаних робіт за листопад місяць 2007 року"; "акта №2 виконаних робіт за грудень місяць 2007 року".

Підстави звільнення від доказування визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про виконання відповідачем робіт за договором підряду.

При цьому, судом обґрунтовано надано преюдиціальне значення обставинам, встановленим постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.08 при розгляді іншої справи №07/109-08 за позовом Лозівського державного підприємства кормових домішок до Приватної фірми "ЕСКО" про розірвання договору підряду від 16.07.07 та стягнення 1 500 000,00 грн - перерахованих за цим договором, 33287,67 грн - 3% річних, 67315,06 грн –пені. Предметом розгляду у вказаній справі, зокрема було, дослідження питання виконання відповідачем підрядних робіт за договором від 16.07.07.

Судом апеляційної інстанції (справа №07/109-08) встановлений факт належного виконання відповідачем робіт за договором підряду від 16.07.07, об’єм та вартість, яких засвідчуються актами виконаних робіт за листопад –грудень 2007 року, наданими замовнику для підписання. Водночас, апеляційним судом при розгляді справи №07/109-08 установлено, що замовник фактично прийняв роботи без зауважень та здійснив подальшу оплату їх вартості з вирахуванням раніше сплачених сум попередньої оплати.

Отже, заявлена до стягнення сума не є попередньою оплатою, оскільки, як вірно установлено судом апеляційної інстанції, спірна сума перерахована відповідачеві саме за фактично виконані відповідачем роботи згідно договору від 16.07.07. Крім того, наявні в матеріалах справи, платіжні доручення від 28.11.07 та від 20.12.07 у призначенні платежу не містять посилань на те, що визначені цими платіжними дорученням грошові кошти сплачуються, як попередня оплата.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.

Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Довід представника позивача про необізнаність підприємства з актами виконаних робіт спростовується матеріалами справи.

Зокрема, позивач до позовної заяви додав не підписані ним акти. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної суми та штрафних санкцій. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови у справі, оскільки спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.08 у справі №47/286-08 залишити без змін.

Касаційну скаргу Лозівського державного підприємства кормових домішок залишити без задоволення.