Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2012року

по справі №5006/21/40/2012 /суддя Матюхін В.І./

за позовом: Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь

про стягнення 4 340,40грн.

За участю представників сторін:

від позивача -Рогова Н.О. -за довіреністю №Н-01/1801 від 10.07.12р.

від відповідача - Альошина С.В. -за довіреністю №09/35 від 23.12.11р.

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" 4340,40 грн. додаткових зборів (з ПДВ), з яких: 1047,96 грн. -плата за користування вагоном, 10707,84 -збір за маневрову роботу, 1260,72 грн. -збір за зберігання вантажу, 77,28 грн. -збір за телеграфне повідомлення, 219,48 грн. -збір за зважування, 23,16 грн. -плата за оформлення перевізного документу залізницею, 3,96 грн. -вартість бланку перевізного документу.

Рішенням від 20.06.2012 року господарський суд Донецької області задовольнив частково позовні вимоги. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 2566,40 грн. додаткових зборів (без ПДВ), а також 951,67 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення суми ПДВ нарахованої залізницею на додаткові збори і плати у розмірі 723,40 грн. провадження у справі припинено, в іншій частині у задоволені позову відмовлено.

У частині задоволення позовних вимог рішення суду мотивоване їх доведеністю та обґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2012року у справі №5006/21/40/2012, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати згадане рішення в частині відмови у позові в сумі 1050,00 грн. і припинення провадження по справі щодо 723,40 грн. та задовольнити позовні вимоги залізниці повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на наступне:

- рішення господарського суду вважає незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- положення ст..ст.3, 10 Закону України «Про залізничний транспорт», п.п.8, 9 Правил зберігання вантажів, ст.ст. 24, 46, ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) , п.1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів.

Представник позивача у судовому засіданні 01.08.12 р. підтримав вимоги скарги та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2012 р. по справі № 5006/21/40/2012 в частині відмови у позові в сум 1050, 00 грн. та припинені провадження по справі щодо 723,40 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.08.2012 р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст. 4- 4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом 30.10.11р. Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (далі-вантажовідправник) на адресу Одеського морського торговельного порту (вантажоодержувач) у вагоні № 66713512 за залізничною накладною № 50655315 зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Одеса-порт-експорт Одеської залізниці була відвантажена сталь листова (не поіменована в алфавіті). За накладною вага нетто у вагоні - 68 250 кг (брутто -не зазначено, тара - 22 300 кг). Маса вантажу відповідачем визначена розрахунковим способом.

На попутній станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці відповідно до ст.24 Статуту залізниці України (457-98-п) залізницю було здійснене контрольне зважування вагону з вантажем на 150 т вагонних електронно-тензометричних вагах станції, під час якого виявлено, що фактично вагон завантажений понад його вантажопідйомність. При переважуванні виявилось: вага брутто -93 900кг, тара по документу -22 300кг, вага нетто -71 600кг, що більше проти даних залізничної накладної на 3 350 кг та більше вантажопідйомності вагону на 2 600кг.

Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом АА № 042226/558 від 01.11.2011р., підписаним належними особами. За результатами перевірки маси вантажу залізницею був також складений акт загальної форми № 1916/Веси від 01.11.2011р.

01.11.11р. о 13год. 23хв. станцією Нижньодніпровськ-вузол на станцію відправлення було направлено телеграфне повідомлення про перевищення ваги навантаження вагону №66713512 та необхідність направлення представника відправника для вирішення питання щодо подальшого слідування вагону.

Надлишок вантажу у кількості 3 350 кг з вагону № 66713512 перевізником був перевантажений у вагон №61927703 з оформленням досилочної накладної №46528501. Факт перевантаження також підтверджується актом загальної форми №1883 від 04.11.11р.

Згідно акту загальної форми станції Нижньодніпровськ-вузол №1883 від 04.11.11р. у зв'язку з затримкою зазначеного вагону та перевантаженням надлишку вантажу в інший вагон, додаткові плати, збори та витрати перевізника склали 4 340,40грн. (з ПДВ), у тому числі:

- 1 047,96грн. -плата за користування вагоном;

- 1 707,84грн. -збір за маневрову роботу;

- 1 260,72грн. -збір за зберігання вантажу;

- 77,28грн. -збір за телеграфне повідомлення;

- 219,48грн. -збір за зважування;

- 23,16грн. -плата за оформлення перевізного документу залізницею;

- 3,96грн. -вартість бланку перевізного документу.

Позивачем відповідачу була пред'явлена претензія №103/4 від 11.01.2012р., в якій останньому запропоновано у добровільному порядку сплатити спірну суму додаткових зборів у розмірі 4340,40 грн.

Відповіддю №09/1-3-2 від 06.03.2012р. відповідач згадану претензію позивача відхилив у повному обсязі.

У подальшому позивач надав відповідачу накопичувальну картку №26030734 від 26.03.2012р., яку останній підписав із запереченнями.

Від оплати зазначеної суми відповідач відмовився.

Судова колегія звертає увагу на наступне.

Згідно п1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів підвідомчі господарським судам. А згідно ст. 1 підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З огляду на зазначене, враховуючи склад учасників даного провадження, якими відповідно до ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України є юридичні особи, підставу та предмет даного спору, якій відноситься до категорії господарських, спір у даній справі підлягає вирішенню господарським судом.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти регулюються Законом України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) , стаття 3 якого встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього закону, Статуту залізниць України (457-98-п) , який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Статуту залізниць Украї (457-98-п) ни встановлено, що накладна -основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажу і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (z0861-00) (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138 (z0765-11) ) відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Пунктом 2.3. Правил визначено, що у графі 55 "Правильність внесення відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України (457-98-п) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Встановлено, що відправником в накладній № 50655315 зазначено масу вантажу в кілограмах та в графі "Правильність внесення у накладну відомостей" мається підпис відправника, тобто відправник підтвердив правильність внесення відомостей до накладної.

Відповідно до загального правила, встановленого ч. 2 ст. 62 Статуту залізниць (457-98-п) остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Проте, статтею 122 Статуту залізниць (457-98-п) встановлено, що за неправильне зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту (457-98-п) . При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 24 Статуту залізниць України (457-98-п) також передбачено, що саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

За ст.119 Статуту залізниць (457-98-п) вноситься плата за час затримки вагонів на станціях призначення і підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Слід зазначити, що наявними у справі документами не підтверджено необхідність затримання спірного вагону понад трьох діб.

Відповідно до п. 4.4 Тарифного керівництва № 1 збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України (457-98-п) ).

Згідно з п. п. 2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами (z0165-99) (затв. наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999 р.,) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1).

В даному випадку така відомість в матеріалах справи відсутня.

Згідно із п. 4.3 Розділу 3 Тарифного керівництва збір за маневрову роботу нараховується згідно з п. 1.8. Відповідно до цього пункту збір за маневрову роботу нараховується у разі, якщо ця послуга надається на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту. Такої вимоги, як слідує з матеріалів справи, не надходило.

В матеріалах справи відсутні дані щодо надання залізницею послуги зі зберігання вантажу у спірному вагоні після його затримки протягом понад трьох діб (з 05 год.40хв. 01.11.2011р. по 11 год.00 хв. 04.11.2011 р., тобто 77 год.20 хв.).

Позивачем не надано належних доказів обґрунтованості нарахування відповідачу збору за телеграфне повідомлення, оскільки, як свідчать матеріали справи, таке повідомлення на адресу відповідача не надсилалось.

Також, позивачем не доведено необхідності оплати відповідачем бланку досильної накладної та оплати за її оформлення.

З огляду на наведене оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню у повному обсязі з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2012р. по справі №5006/21/40/2012-залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2012р. у справі №5006/23/14-62/2012 - скасувати.

3) У задоволенні позову Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" додаткових зборів в сумі 4340,40 грн. відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.