Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Прокурор м. Слов'янськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Слов'янської міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1. за участю в якості третьої особи Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0416 га в АДРЕСА_1 з приведенням її в придатний для використання стан, включаючи знесення самовільно побудованої будівлі, а також стягнення заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди в сумі 1205,2 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав здійснення ним поліпшень земельної ділянки для благоустрою території та відсутності порушення прав громадян і юридичних осіб, а також ненадання прокурором розрахунку збитків.

Рішенням від 02.12.08 господарський суд Донецької області (суддя Татенко В.М.) у задоволенні позову відмовив з підстав порушення третьою особою порядку проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.01.08.

Постановою від 02.02.09 Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Величко Н.Л. –головуючого, Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.) рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив у повному обсязі.

постанова мотивована встановленням обставин самовільного зайняття спірної земельної ділянки шляхом самочинної забудови її капітальною будівлею.

Ухвалою від 08.04.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлені вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована ненаданням судом апеляційної інстанції правової оцінки доводам відповідача щодо відсутності зазначення в акті перевірки засобів вимірювання земельної ділянки, а також щодо невіднесення спорудженої ним на орендованій земельній ділянці будівлі до капітальних.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.07.04 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0151 га (у тому числі 0,0091 землі комерційного використання та 0,0060 га землі транспорту) терміном на п'ять років для розміщення торгівельного павільйону для комерційного призначення. У договорі зазначено, що на земельній ділянці знаходиться торгівельний павільйон (у стадії монтажу), інженерні мережі в доброму технічному стані; заборонена самовільна забудова земельної ділянки та використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням.

У відповідності з паспортом №361, наданим відповідачем на торговий павільйон за адресою АДРЕСА_1, павільйон має розміри 11,4Х8м, встановлюється тимчасово, об'ємно-планувальне та конструктивне рішення дозволяє демонтувати його. Згідно з технічними умовами для розробки проекту розміщення торгового павільйону він не повинен мати заглиблений у грунт фундамент і перевищувати по висоті 4 м.

Проведеною 08.01.08 Слов'янським міжрайонним відділом Управління з контролю за використанням та охороною земель перевіркою дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що на наданій відповідачу в оренду земельній ділянці площею 0,0151 га по АДРЕСА_1 замість малої архітектурної форми –торгівельного павільйону розташовано капітальний цегляний двоповерховий будинок –магазин розміром 11,9мх13,9м із дверними прорізами, обладнаними вхідними порогами розміром 2,8мх4,2м і 2,7мх1,8м; прилегла до будинку територія з північної та західної сторони вимощена тротуарною плиткою, з південної і східної сторони частково виконано бетонне вимощення шириною в один метр; поруч з будинком виконані роботи з прибудови зливної ями і колодязя для підводу холодної води; прилегла територія засмічена будівельними відходами у вигляді уламків цегли, залишками бетонного розчину, насипу шлаку і піску тощо.

У акті також зазначено, що площа земельної ділянки при самовільному будівництва будівлі магазину самовільно збільшилась на 0,0416 га (від передбаченої договором оренди площі 0,0151 га) за рахунок площі забудови магазину і прилеглої території.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі зазначеного акту, протоколу №004890 від 08.01.08 про адміністративне порушення та постанови про накладення адміністративного стягнення №04 від 25.01.09 ОСОБА_1. притягнуто до адміністративної відповідальності. До того ж на підставі акту від 17.04.07 про встановлення факту самовільного будівництва без дозволу на виконання будівельних робіт відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

З огляду на вищевказані обставини, прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Слов'янської міської ради до про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0416 га в АДРЕСА_1 з приведенням її в придатний для використання стан, включаючи знесення самовільно побудованої будівлі.

Такий спосіб захисту прав передбачений ст. 212 ЗК України, відповідно до ч.ч. 1, 3 якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції на момент вирішення спору) як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав порушення третьою особою порядку проведення відповідної перевірки щодо завчасного повідомлення відповідача про неї; а також складення плату-схеми без належної прив'язки до місцевості, зазначення загальної площі земельної ділянки та площі, на якій виявлено порушення. Зокрема, суд першої інстанції зауважив про відсутність у акті відомостей про те, чи не входить в площу самовільно зайнятої ділянки 0,0416 га земельна ділянка площею 0,0151 га, орендована відповідачем.

Тобто суд першої інстанції відмовив у захисті прав позивача без з'ясування фактичних обставин щодо наявності або відсутності їх порушення відповідачем, а виходячи лише з відхилення складеного третьою особою акту як доказу.

Суд апеляційної інстанції, навпаки, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі на підставі встановлених в акті перевірки обставин та ненадання відповідачем документів, що підтверджують його право на користування земельною ділянкою площею 0,0416 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. При цьому судом не з'ясовано обставини, які викликали сумнів у суду першої інстанції: щодо загальної площі зайнятої відповідачем земельної ділянки, у тому числі орендованої та самовільно зайнятої, та їх розмежування.

Тобто фактичні обставини щодо самовільного зайняття відповідачем відповідної земельної ділянки шляхом вчинення певних дій судами першої та апеляційної інстанції в повному обсязі не досліджені. Частково висновки суду апеляційної інстанції з цього приводу стосуються обставин побудови відповідачем капітальної будівлі з вхідними порогами, площа якої складає 182 м2, що перевищує розмір орендованої ним земельної ділянки. Суд зазначив, що будівництво вказаної будівлі здійснено відповідачем самовільно без належного дозволу. Але належної правової оцінки такі обставини не отримали.

Чинне законодавство не передбачає поняття "самовільного будівництва", натомість ст. 376 ЦК України визначає самочинне будівництво як житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, які збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч.ч. 4, 7 цієї норми якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Задовольняючи позов та зобов'язуючи відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0416 га з приведенням її в придатний для використання стан, включаючи знесення самовільно побудованої будівлі, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки обставинам справи та позовним вимогам з огляду на положення ст. 376 ЦК України. Суд не з'ясував обставини щодо відповідності спірної будівлі поняттю самочинного будівництва з підстав, передбачених ч. 1 цієї норми, а також правові наслідки, які мають бути застосовані з огляду на такі підстави. Суд першої інстанції вказані обставини також залишив поза увагою.

Зокрема, суд апеляційної інстанції не визначив, чи входить до складу спірної земельної ділянки площею 0,0416 га орендована відповідачем земельна ділянка, та чи підлягає знесенню на підставі судового рішення відповідна будівля в повному обсязі або лише в частині, що розташована на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Проте вказані обставини мають суттєве значення з огляду на те, що відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пунктах 1, 4, 7 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким; резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог із зазначенням, зокрема, які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суди не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.09 та рішення господарського суду Донецької області від 02.12.08 у справі №17/150пн скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.