2-5/7365-2008 Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - 19.07.2012 Прийняття

Заступник прокурора м. Сімферополя звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства «ДІМ», в якій просив суд зобов'язати відповідача повернути Сімферопольської міської раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану по АДРЕСА_1 та привести цю ділянку в придатний для подальшого використання стан шляхом знесення будь-яких розміщених на неї споруд а також стягнути з відповідача на користь Сімферопольської міської ради 4798,99 грн., заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

У ході розгляду спору прокурор змінив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача повернути Сімферопольській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану по АДРЕСА_1 та привести цю ділянку у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення розташованого на неї металевого ангару, а також стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 4798, 99 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 12 січня 2012 року у справі №2-5/7365-2008 позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не було надано правовстановлюючих документів, які б підтверджували правомірність використання спірної земельної ділянки, що свідчить про самовільне зайняття ним цієї ділянки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "ДІМ" звернулось 27 січня 2012 року до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та припинити провадження у справі.

Але, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки заявником апеляційної скарги не був сплачений судовій збір у встановленому порядку та подано апеляційну скаргу з пропуском процесуального строку на подачу апеляційної скарги, без клопотання про поновлення цього строку у суду апеляційної інстанції не має підстав для прийняття апеляційної скарги до провадження, оскільки заявником не виконані вимоги діючого законодавства, а саме пунктів 3, 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Так, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2012 року у справі №2-5/7365-2008 повернуто приватному підприємству "ДІМ" апеляційну скаргу на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2012 року по вищевказаній справі та додані до неї матеріали.

20 лютого 2012 року, після усунення недоліків, які були встановлені Севастопольським апеляційним господарським судом, приватне підприємство "ДІМ" повторно звернулось до суду з вищевказаною апеляційною скаргою.

У апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом не було досліджено усіх обставин справи, а саме того, що на підставі договору купівлі -продажу частки нежитлового приміщення ПП "ДІМ" є власником 8/100 частки нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 та на момент придбання ним цього об'єкту, вказана в плані інвентарної справи домоволодіння - напівзруйнована будівля вже мала вигляд металічного ангару, який і був придбаний відповідачем по додатковому нотаріально -посвідченому договору купівлі -продажу.

Крім того, вказує на те, що прокурором і позивачем не було надано доказів в підтвердження приналежності спірної земельної ділянки Сімферопольській міській раді.

Також, відповідач посилався на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, яке виразилося в неналежному повідомленні його про відкладення розгляду справи на 12.01.2012р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 березня 2012 року Приватному підприємству "ДІМ" поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у Воронцової Н. В., суддів Заплави Л. М., Котлярової О. Л.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2012 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучений -гр. ОСОБА_3.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 травня 2012 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Котлярову О. Л. замінено у складі колегії на суддю Проценко О. І.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 липня 2012 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Проценко О. І. замінено на суддю Сікорську Н. І.

02 липня 2012 року на адресу суду від Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим надійшли письмові пояснення на запит Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2012р. за вих. №5038-23399, в яких зазначено, що органами, які контролюють справляння надходжень бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21080600 «Суми, стягненні з винних осіб, за шкоду заподіяну державі, підприємству, установі, організації»є Державна податкова служба України, яка також володіє інформацією щодо номерів рахунків відкритих за цим кодом класифікації доходів бюджету. Також, додатково вказано, що для зарахування надходжень до місцевого бюджету м. Сімферополь сум відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, які обліковують за кодом класифікації доходів бюджету 21080600, в Головному управлінні відкритий рахунок №31414537700002 з наступними реквізитами: отримувач -місцевий бюджет м. Сімферополь, код за ЄДРПОУ отримувача -38040558, банк отримувача -ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, код банку -824026.

05 липня 2012 року, у відповідь на запит Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. за вих. №02-03/1104, Кримська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»повідомила, що відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №860 від 13.12.2010р. «Про інвентаризацію та передачу документів»документи із ведення державного реєстру земель, які знаходились у структурних підрозділах КРФ ДП «ЦДЗК», передані до територіальних органів Держкомзему, тому рекомендовано звернутися за запитуваною інформацією до відповідного його територіального органу.

12 липня 2012 року, у виконання ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р., Сімферопольська міська рада направила витребувані документи.

13 липня 2012 року, на запит Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2012р. за вих.. №5038-25671, КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації»надіслало витребувані документи.

16 липня 2012 року, Державна податкова служба в АР Крим повідомила, що за кодом бюджетної класифікації 21080600 «Суми, стягненні з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації»в УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим відкриті рахунки: код за ЄДРПОУ: 38040558; банк одержувача: УДКСУ у м. Сімферополь, код банку одержувача: 824026, рахунок державного бюджету: 31414536700002, рахунок місцевого бюджету: 31116102700002.

17 липня 2012 року, у виконання ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р., Управління Держкомзему в м. Сімферополі АР Крим повідомило, що відомості відносно власника земельної ділянки площею 0,02 га, яка розташована по АДРЕСА_1 в Управлінні відсутня.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 липня 2012 року, в зв'язку з хворобою, суддю Заплаву Л. М. замінено у складі колегії на суддю Антонову І. В.

Слід зазначити, що у зв'язку із неодноразовою зміною у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги ПП «ДІМ», строк розгляду даної справи починався заново, що також повністю відповідає позиції Вищого господарського суду України викладений у статті 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції".

В судовому засіданні, 19 липня 2012 року, відповідач наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення.

Позивач та третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 02.07.2012р., яка направлялася на їхню адресу рекомендованою кореспонденцією.

Судова колегія, враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, дійшла висновку, що неявка представників позивач і третьої особи в засідання суду ніяким чином не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи в достатній мірі характеризують їх взаємовідносини, відтак вважає можливим розглянути справу за відсутності останніх.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, в результаті перевірки дотримання вимог земельного законодавства проведеної державним інспектором Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель 10 грудня 2007 року встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,02 га., для будівництва металевого складу по АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт перевірки дотримання земельного законодавства від 10 грудня 2007 року № 33/386/0.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №105832 від 10.12.2007р., постановою про накладення адміністративного стягнення №23 від 04.02.2008р., приписом №011717 від 10.12.2007р., актом перевірки вимог земельного законодавства від 18.02.2008р., № 88, приписом №011724 від 18.02.2008р., протоколом про адміністративне правопорушення №105893 від 18.02.2008р., постановою про накладення адміністративного стягнення №49 від 22.02.2008р., актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.05.2008р., актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №3 від 05 січня 2012 року, розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, випискою з державного земельного кадастру, планом-схемою самовільного зайняття земельної ділянки, що використовується Приватним підприємством «ДІМ».

В зв'язку з наведеним, прокурор просить суд зобов'язати відповідача повернути Сімферопольській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану по АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан, шляхом знесення розташованого на ній металевого ангару, а також стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 4 798,99 грн.

Повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Частина 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частина 1 статті 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (у редакції, яка діяла на момент виявлення порушення).

Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено статтею 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-IV від 19 червня 2003 року визначено поняття "самовільне зайняття земельної ділянки" -це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Самовільним зайняттям землі є заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі та одержання документа, що посвідчує права на землю. Відповідно ст. 126 ЗК України право власності на землю посвідчується державними актами, а право оренди -договором оренди землі. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі і одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється (ст. 125 ЗК України).

Судом попередньої інстанції підставно встановлено, а відповідачем не спростовано, факту використання ним спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів на неї.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що представлений відповідачем висновок про погодження проекту відводу земельної ділянки підприємству «ДІМ», для експлуатації виробничо -складської бази по АДРЕСА_1 від 6.09.2005р. №276/14-п, не може бути прийнятий судом в якості належного доказу в підтвердження правомірності зайняття земельної ділянки площею 0,02 га за вказаною адресою, оскільки згідного вказаного висновку відповідачу надано погодження на відведення земельної ділянки площею 0,0513 га, а будь -яких доказів в підтвердження того, що спірна земельна ділянка 0,02 га є частиною земельної ділянки 0, 0513 га, відповідачем в порушення ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) не доведено, як і не доведено тотожності об'єктів -ангару літ. «И»(який є предметом договору купівлі -продажу від 05.11.2004р. №3843) та металічного ангару про побудову якого стверджує прокурор у позові.

Крім того, статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З огляду на наведені норми, представлений відповідачем висновок від 06.09.2005р. №276/14-п про погодження проекту відводу земельної ділянки площею 0,0513 га, не свідчать про виділення відповідачу земельної ділянки у встановленому законом порядку та про правомірність використання ним земельної ділянки площею 0,02 га на момент проведення перевірки, тим більш проект відводу не є документом, який посвідчує право користування землею, за відсутності відповідного рішення ради про її виділення.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідачем не було представлено суду правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану по АДРЕСА_1, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо її самовільного зайняття відповідачем.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне наголосити на тому, що факт самовільного використання спірної земельної ділянки підтверджується наявними у справі: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.02.2008 року №88, протоколом про адміністративне правопорушення від 18.02.2008 року №105839, приписом від 18.02.2008 року №011724, атами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.05.2008р. №226 та від 19.03.2008р. №147; актом обстеження земельної ділянки від 10.12.2007р. №33/386/0, постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.02.2008р. №23, а також актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.01.2012р. №3, який свідчить, що й на даний час порушення відповідачем не усунуті (а. с. 94-97, том 1), та які відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися, а отже, є чинними.

Крім того, відповідач стверджуючи, що спірна земельна ділянка не належить Сімферопольській міській раді, не надав суду жодних доказів в підтвердження того, що ця земельна ділянка належить іншим особам, як цього не було і встановлено судом.

Доводи скаржника про те, що його дії не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки у зв'язку з тим, що він придбав 8/100 частки нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, складовою якого і був ангар, тому він є власником цього ангару, а відтак і набув право користування на земельну ділянку під ним, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.

05 листопада 2004 року між ОСОБА_3 (продавець) та Приватним підприємством «ДІМ»(покупець) укладено договір купівлі -продажу частки нежитлового приміщення, відповідно до п. 1 якого, продавець продав, а покупець купив основний літери «И»- ангар загальною площею 214,1 кв.м., основний літери «К»загальною площею 92,3 кв.м. із основною літери «Л»- в стадії будівництва з відсотком готовності 44% - столярний цех, що є 8\100 часткою не житлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 (а. с. 50, том 1).

Зазначений договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Ширшовою Т. М. та пройшов державну реєстрацію в Сімферопольському МБРіТІ в реєстрі за №3834.

Проте, в зв'язку з тим, що при укладенні зазначеного договору в перелік об'єктів, які були придбані відповідачем не була включена будівля складу, яка примикає до ангару літери «И»(площею 214.1 кв.м.), оскільки вона не була введена в експлуатацію, 05 листопада 2004 року між ОСОБА_3 та ПП «ДІМ»був укладений в простій письмовій формі договір купівлі -продажу об'єкту нежитлового фонду, відповідно до п.1.1 якого, предметом договору є будівля господарського приміщення, що будується (склад, хранилища), яка прилягає до проданої по нотаріально посвідченому договору купівлі -продажу долі нежитлового приміщення від 05.11.2004р. реєстраційний №3834.

Також, в частині 5 пункту 1.1 договору зазначено, що вказаний договір укладений як додаток і невід'ємна частина нотаріально посвідченого договору купівлі -продажу від 05.11.2004р. між тими ж сторонами, але цей договір не був посвідчений нотаріально та не пройшов державної реєстрації.

Втім, в нотаріально посвідченому та пройшовшому державну реєстрацію договорі від 05.11.2004р. відсутнє будь -яке посилання на додаток до договору у вигляді укладеної вище угоди в простій письмовій формі.

Із наявного в матеріалах справи рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 08.11.2010р. у справі №2-312/10 вбачається, що ПП «ДІМ»відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання дійсною угоди купівлі -продажу від 05.11.2004р.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 08 листопада 2010 року у справі №2-312/2010 залишено в силі.

Так, під час розгляду справи №2-312/10, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання за ПП «ДІМ» права на земельну ділянку у розмірі необхідному для обслуговування належних його на праві власності нежитлових приміщень, в тому числі і ангару, суди виходили із того, що останнім не доведено наявності такого права у нього або у продавця об'єктів нерухомості.

Таким чином, в ході розгляду вказаної справи було встановлено відсутність у ПП «ДІМ» правовстановлюючих документів на земельну ділянку, як і відсутність їх у попередніх власників приміщень.

Так, ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, право користування або право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості, винятково за умови, що в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

При цьому, виникнення права на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку, яке відповідачем здійснено не було, як і не підтверджено того, що таке право було у попередніх власників приміщень, в тому числі і ангару.

Отже, розміщення металевого ангару за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій він розміщений, є самовільним зайняттям земельної ділянки, та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Пунктом 1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007року №963 (963-2007-п) встановлено, що зазначена методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Тобто, вже сам факт самовільного використання земельної ділянки є правопорушенням, яке заподіює шкоду державі, розмір якої визначається відповідно до вказаної вище методики.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 р. № 110 (v0110489-07) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (963-2007-п) " підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; - протокол про адміністративне правопорушення; - припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); - акт обстеження земельної ділянки.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Стосовно розрахунку розміру шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки із застосуванням Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (963-2007-п) , то він зроблений державним інспектором земельних ресурсів, у формулі, що використовується для розрахунку вказаної шкоди, міститься така величина, як середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням.

Тобто, при обчисленні спричиненої державі шкоди слід виходити з того, що за час самовільного користування земельними ділянками відповідачем держава не отримала той дохід, який міг бути отриманий у разі надання землі в користування в порядку, передбаченому чинним законодавством. Це характеризує матеріальну сторону шкоди, оскільки шкідливий результат є однією з обов'язкових складових частин шкоди.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. року №6 (v0006600-11) встановлено (п. 3.6), що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007року №963 (963-2007-п) .

Такий розрахунок, виконаний Управлінням земельних ресурсів Сімферопольської міської ради, міститься в матеріалах справи.

Таким чином, місцевим господарським судом підставно встановлено, що згідно здійсненому розрахунку, розмір шкоди, заподіяної державі відповідачем самовільним зайняттям земельної ділянки площею 0,02 га, за адресою: АДРЕСА_1, складає 4 798,99 грн., яка підлягає стягненню із відповідача.

До того ж, судова колегія не приймає посилання відповідача на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, яке виразилося в його неналежному повідомлення про час та місце розгляду справи 12.01.2012р., з огляду на наступне.

Так, ухвалою господарського суду АР Крим від 20.12.2011р. розгляд справи було відкладено на 12.01.2012р. о 12 год. 00 хв. та вказана ухвала була спрямована на адресу сторін у справі, в тому числі і відповідача, рекомендованою кореспонденцією 21.12.2011р., що підтверджується штампом канцелярії суду на останній (а. с. 91, том 1).

Вказану ухвалу було надіслано відповідачеві за його адресою місцезнаходження, яка значиться в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи №632202 -95011, м. Сімферополь, вул. Козлова, буд. 45 (а. с. 40) та будь -яких клопотань чи заяв про направлення кореспонденції відповідачу на іншу адресу, як і повернення ухвали із відміткою пошти про її невручення, в матеріалах справи відсутні, в зв'язку з чим останній вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, який відбувся 12.01.2012р.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що місцевий господарський суд, задовольняючи позов, стягнув шкоду, завдану відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, на користь Сімферопольської міської ради (м.Сімферополь, вул.Толстого, 15, р/р 35413001001501 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, код ЄДРПОУ 04055630).

Між тим, грошові стягнення за шкоду заподіяну державі, підприємству, установі, організації, згідно із бюджетною класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011р. №11 (v0011201-11) , обліковуються за кодом класифікацій доходів -21080600.

Статтею 10 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році до доходів загального фонду місцевих бюджетів належать: зокрема інші доходи, що підлягають зарахуванню до місцевих бюджетів відповідно до законодавства та є такими, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Статтею 1 цього Закону визначено, що обсяги міжбюджетних трансфертів на 2012 рік затверджено згідно з додатками № 6 та № 7 до цього Закону (4282-17) .

Як вбачається із змісту додатку №6 до цього Закону (4282-17) , доходи бюджету за кодом класифікації -21080600, не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів, а відтак суми стягненні із винних осіб за шкоду заподіяну державі, підприємству, установі, організації, у тому числі суми шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, підлягають зарахуванню до загального фонду відповідного місцевого бюджету.

Згідно листа Державної податкової служби в АР Крим від 12.07.2012р. за вих.. №2622/9/20-0273, за кодом бюджетної класифікації 21080600 «Суми, стягненні з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації»в УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим відкриті рахунки: код за ЄДРПОУ: 38040558; банк одержувача: УДКСУ у м. Сімферополь, код банку одержувача: 824026, рахунок місцевого бюджету: 31116102700002.

Втім, місцевим господарським судом стягнено шкоду на користь Сімферопольської міської ради на р/р 35413001001501 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, код ЄДРПОУ 04055630.

Відповідно до п. 4 статті 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вищевказане є підставою для зміни оскарженого судового рішення в частині стягнення шкоди, оскільки остання підлягає стягненню на користь саме місцевого бюджету м. Сімферополя у вказаній вище частині, на балансовий рахунок спеціального фонду.

В іншій частині рішення місцевого господарського суду у даній справі, належить залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДІМ»задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2012 року у справі №2-5/7365-2008 в частині стягнення шкоди змінити.

3. Пункт 3 резолютивної часини рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2012 року у справі №2-5/7365-2008 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного підприємства «ДІМ»(95011, м. Сімферополь, вул. Козлова, 45, код ЄДРПО України 30933218, з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь місцевого бюджету м. Сімферополя (за кодом бюджетної класифікації 21080600; код за ЄДРПОУ: 38040558; банк одержувача: УДКСУ у м. Сімферополь, код банку одержувача: 824026, рахунок місцевого бюджету: 31116102700002) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 4798, 99 грн.»