Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційну скаргу

у справі взяли участь представники

позивача: Кононков Д.Ю., посв. №44 від 01.06.05, Сумарук Ю.П., довір. від 27.10.06, Чулков С.С., довір. від 16.04.09 №01-8-192

відповідача: не з'явились

3-ті особи:ОСОБА_1., ОСОБА_2

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.06.08 (суддя Масловська Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.09 (колегія суддів у складі: Дубник О.П., Процика Т.С., Слуки М.Г.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Прийняті судові акти мотивовані тим, що позивачем не доведено порушення відповідачем його прав та законних інтересів.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального пава.

Скаржник посилається на те, що згідно ст. 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" вилучення земельних ділянок НАУ та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії НАУ та президії галузевих академій наук відповідно до Земельного Кодексу України (2768-14) . Вважає, що він має переважне право на земельні ділянки, які йому були надані згідно рішення виконкому Івано-Франківської районної ради депутатів трудящих від 27.02.1959 №72, а вилучення цих ділянок може здійснюватись лише за згодою Президії НАУ та президії галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) .

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.- 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської районної ради депутатів трудящих від 27.02.59р. №72 вирішено відвести інституту машинознавства та автоматики Академії наук УРСР дві земельні ділянки в населеному пункті Залісся Івано-Франківської селищної Ради із земель держземфонду: 0,18 га орної землі між сусідами ОСОБА_3, ОСОБА_4та дорога, 0,53 га орної землі між сусідамиОСОБА_5, держлісфонд та магнітна станція.

Зобов'язано старшого інженера землевпорядника провести відвід в натурі; розпорядження Президії Національної академії наук України №221 від 07.04.05р. про передачу майна, в тому числі земельних ділянок з балансу фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка НАН України на баланс Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна НАН України.

Правонаступником Інституту машинознавства та автоматики академії наук УРСР є фізико-механічний інститут ім.Г.В.Карпенка, що підтверджується п.1 постанови №4 від 15.01.64р. "Про реорганізацію наукових установ академії наук УРСР"та додатком №1 від 15.01.64р. до цієї постанови.Позивачу 06.05.05р. передано на баланс майно реорганізованого інституту (акт №187). Як зазначалось вище, розпорядженням №221 від 07.04.05р. Президія НАН України закріпила за позивачем земельні ділянки площею 0,53 га та 0,18 га у смт. Івано-Франкове Львівської області і зобов'язала позивача оформити Державний акт на постійне користування земельними ділянками.

Листом від 25.07.05р. №277 відповідач рекомендував позивачу (на його звернення про передачу земельної ділянки в користування в зв'язку із передачею майна на баланс позивача у відповідності до розпорядження президії НАН України від 07.04.03р. №221, у відповідності з ст.ст. 123, 151 Земельного кодексу України) звернутись до Івано- Франківської селищної ради з заявою на отримання дозволу на розробку технічної документації на отримання земельної ділянки в користування. Однак, реєстрація права власності на нерухомість за позивачем здійснена лише 26.11.07р., а оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку не відбулося.

Структурний підрозділ Інституту геофізики звертався (магнітна обсерваторія) до виконкому Івано-Франківської селищної ради про закріплення за Інститутом геофізики НАН України земельних ділянок 0,18 га та 0,53 га для відведення земельних ділянок та виготовлення Державного акта на право постійного землекористування.

26.01.06р. магнітна обсерваторія звертається до відповідача з проханням винести на розгляд сесії Івано-Франківської селищної ради питання закріплення земельних ділянок, переданих Фізико-механічним інститутом НАН України Інституту геофізики НАН України.

26.01.06р. Івано-Франківська селищна рада прийняла рішення №297, по результатах розгляду звернення магнітної обсерваторії, яким зобов'язала останню пред'явити картографічні матеріали на земельні ділянки, закріплені за фізико-механічним інститутом НАН України, а також підтвердити, що ці земельні ділянки рахувались за Держземфондом. Це рішення не оспорене.

Згідно рішенняІвано-Франківської селищної ради№300 від 26.01.06 земельну ділянку загальною площею 0,45 га в смт.Івано-Франкове по вул.Залісся, 46 було передано у власність ОСОБА_1 в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,15 га; для ведення особистого селянського господарства площею 0.30 га, а рішенням №302, було вирішено надати ОСОБА_2 земельну ділянку у власність під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель в сАДРЕСА_1площею 0,15 га.

Громадянину ОСОБА_1. видано Державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (серія НОМЕР_1) та на право власності на земельну ділянку площею 0,0870 га для ведення особистого селянського господарства (серія НОМЕР_2).

Гр.ОСОБА_2 не видано Державного акту, однак межі земельної ділянки по рішенню №302 встановленні в натурі.

Надані громадянам землі в земельному кадастрі не були зареєстровані за землекористувачами. Гр.ОСОБА_2 земельна ділянка надана за рахунок земель резервного фонду селища. Земельні ділянки надані гр.ОСОБА_1 за рахунок земель житлової забудови та земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним в судовому порядку є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є, порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувані рішення відповідача не порушують права позивача, оскільки він не довів свого права на спірні земельні ділянки.

Згідно зі ст. 152 Земельного Кодексу України лише власник землі або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута відповідно дослідженим доказам, встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому підстави для скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Інституту геофізики Національної академії наук України ім. С.Субботіна залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 23.06.08 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.09 у справі № 21/347 - без змін.