5011-65/1138-2012 Про стягнення заборгованості за договором про закупівлю природного газу за державні кошти - 03.07.2012 Прийняття

розглянувши апеляційні скарги Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012

у справі № 5011-65/1138-2012 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 166179319,16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 166179319,16 грн. задоволено частково.

Відповідно до прийнятого рішення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 150 053 782 грн. 58 коп., пеня в сумі 3 000 000 грн. 00 коп., інфляційна складова боргу в сумі 1 280 151 грн. 23 коп., 3% річних в сумі 3 464 908 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 64 380 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 в частині зменшення пені, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі ПАТ «Київенерго» просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розпорядженням № 02-15/338 від 08.06.2012 у справі призначено повторний автоматичний розподіл у зв'язку виходом головуючого судді Буравльова С.І. у відпустку. За результатами автоматичного розподілу справу передано на розгляд колегія у складі головуючого судді Отрюх Б.В, суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

12.01.2011 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - відповідач, покупець) укладено договір № 06/11-8-ТЕ-41 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві для Житлотеплоенерго Київенерго імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 175 857 тис. куб. м. згідно погодженого сторонами графіку.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ -20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 191 859 978,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 230 231 984,40 грн.

Згідно з п. 3.1.1 договору сторони домовились, що ціна за 1000 куб.м. газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

У відповідності до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як визначено п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Пунктом 10.1 договору визначено, що він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (2289-17) ) з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» посилається на порушення відповідачем умов договору № 06/11-8-ТЕ-41 від 12.01.2011 про закупівлю природного газу за державні кошти в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» утворилась заборгованість в сумі 166 179 319,16 грн.

Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» суму основного боргу в розмірі 150 053 782,58 грн., пеню в сумі 11 380 477,35 грн., інфляційну складову боргу в сумі 1 280 151,23 грн. та 3% річних в розмірі 3 464 908,00 грн., всього - 166 179 319,16 грн.

Позивачем поставлено відповідачу природного газу на загальну суму 150 053 782,58 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться наступні акти передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання:

- від 31.01.2011 на загальну суму 39 458 130,66 грн.;

- від 28.02.2011 на загальну суму 38 965 498,34 грн.;

- від 31.03.2011 на загальну суму 32 971 491,11 грн.;

- від 30.04.2011 на загальну суму 16 858 603,75 грн.;

- від 31.05.2011 на загальну суму 5 469 583,62 грн.;

- від 30.06.2011 на загальну суму 3 488 866,13 грн.;

- від 31.07.2011 на загальну суму 3 932 542,24 грн.;

- від 31.08.2011 на загальну суму 636 408,67 грн.;

- від 31.08.2011 на загальну суму 3 397 891,14 грн.;

- від 30.09.2011 на загальну суму 4 874 766,92 грн.

Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками, що свідчить про те, що постачальник передав, а покупець прийняв імпортований природний газ у визначеному обсязі.

Однак, відповідач не здійснив належним чином оплату за поставлений газ у відповідності до умов договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, твердження ПАТ «Київенерго» про особливий алгоритм проведення розрахунків за газ при виробленні теплової енергії не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання прийнятого на себе зобов'язання, оскільки умови договору № 06/11-8-ТЕ-41 від 12.01.2011 не ставлять у залежність настання строків сплати по договору від такої умови, як отримання чи неотримання відповідачем коштів від кінцевих споживачів природного газу. А також отримання з державного бюджету субвенції для покриття різниці в тарифах на теплову енергію, що виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим НКРЕ, на що посилається відповідач, не є умовою для настання строку розрахунків за поставлений газ по договору укладеному з позивачем, і так само не є предметом регулювання за вказаним договором.

Відповідачем не надано суду доказів сплати грошової суми, заявленої позивачем до стягнення.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «Київенерго» посилається на ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», відповідно до якої установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також відповідач вказує, що на виконання даної статті бюджету Урядом не прийнято жодної постанови про перерахування субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2011 рік.

Відповідач зазначає, що відносини газопостачання, у тому числі питання оплати за газ, регулюються не тільки договором, а Законом України «Про ціни та ціноутворення» (5007-17) , Законом України «Про теплопостачання» (2633-15) , Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (1875-15) , постановами КМУ № 20, № 1082.

Нормативно-правові акти, на які посилається апелянт, регулюють процес ціноутворення, газопостачання та споживання газу, надання субвенцій, а також бюджетні відносини, відносини, пов'язані з погашенням заборгованості з різниці в тарифах. Положення цих актів не звільняє ПАТ «Київенерго» від обов'язку здійснення оплати природного газу.

Розділом 4 договору сторони узгодили порядок здійснення розрахунків, яким і слід керуватися у взаємовідносинах між сторонами. Даним розділом не передбачено строків здійснення розрахунків в залежності від надходження субвенцій.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пункт 7.3.1 договору передбачає, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 9.3 договору визначено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Фінансове становище ПАТ «Київенерго» не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплати боргу відповідно до умов договору та не спростовує факт допущеного ним прострочення.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Господарським судом міста Києва прийнято до уваги клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, застосованих до нього з посиланням на частину 2 статті 233 ГК України, відповідно до якої, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до рішення суду розмір пені за даним договором зменшено та присуджено на користь позивача пеню у розмірі 3 000 000,00 грн. за період з 25.07.2011 року по 25.01.2012 року.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 29.04.94 № 02-5/293 (v_293800-94) «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» визначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки основним видом діяльності відповідача є надання послуг з постачання теплової енергії споживачам - фізичним та юридичним особам, які несвоєчасно та не у повному обсязі розраховуються за надані послуги. Також слід враховувати істотну різницю в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та несвоєчасне перерахування з державного бюджету субвенцій на її погашення, що впливає на своєчасність та повноту виконання зобов'язань відповідача перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем.

Також позивач просить стягнути з відповідача за період з 21.02.2011 по 25.01.2012 інфляційну складову боргу в сумі 1 280 151,23 грн. та 3% річних в сумі 3 464 908,00 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519 (v0519202-06) ).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 (z0032-08) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723 (z0032-08) , індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому, при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як визначено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що апелянтами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правої позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційних скарг.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційних скарг колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційні скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення.