5002-22/1856.1-2011 Про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами - 26.06.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 15 травня 2012 року у справі №5002-22/1856.1-2011

за позовом заступника Генерального прокурора України (вул. Різницька, буд. 13/15, м. Київ, 01011)

в інтересах держави в особі державного агентства резерву України (вул. Пушкінська, буд. 28, м. Київ, 01601)

до відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" (вул. Київська, буд. 73, м. Сімферополь, 95017)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державне підприємство "Ресурспостач" (вул. Пестеля, буд.4, м. Київ, 01135)

про спонукання до виконання певних дій та стягнення 1996774,11 грн.,

за заявою відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року у справі № 5002-23/1856.1-2011,

Відкрите акціонерне товариство «Кримм'ясо» звернулось до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року у справі № 5002-23/1856.1-2011.

Заява мотивована тим, під час розгляду справи ані відповідачу, ані суду не було відомо про суттєві обставини справи, які на той момент існували, а саме: після ознайомлення з матеріалами справи господарського суду міста Києва №3/70-50/476т за позовом державного агентства резерву України до іншого зберігача, за ідентичними обставинами, договорами комісії та нормативно-правовими актами, про повернення матеріальних цінностей, стягнення штрафу та пені, з'ясувалося, що між сторонами відсутні правовідносини з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, що унеможливлює застосування до цих відносин Закону України «Про державний матеріальний резерв» (51/97-ВР) .

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2012 року у задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" про перегляд за нововиявленими рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року у справі № 5002-23/1855.1-2011 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що ті обставини, на які посилається відповідач у своїй заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, по своїй суті є доказами, які якщо і не були відомі відповідачу, то могли бути встановлені під час розгляду справи по суті шляхом самостійного здобування доказів відповідачем, або, у разі неможливості витребувати відповідні докази, в порядку, передбаченому статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть вважатись нововиявленими обставинами, оскільки останні за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Не погодившись з ухвалою суду, відкрите акціонерне товариство "Кримм'ясо" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2012 року скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2012 року скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю оскаржуваної ухвали суду, невідповідністю її нормам матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що обставини, на які посилається відкрите акціонерне товариство «Кримм'ясо» у своїй заяві, повністю відповідають усім необхідним ознакам нововиявлених, оскільки відсутність між сторонами спору правовідносин з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей державного матеріального резерву - це фактичні дані, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 червня 2012 року відкритому акціонерному товариству «Кримм'ясо» відновлено строк на подачу апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Гоголь Ю.М. та Видашенко Т.С.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, та просили її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представника третьої особи не було визнано обов'язковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності зазначеного учасника процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмове клопотання, в якому просить скасувати ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2012 року у справі № 5002-22/1856.1-2011 та повернути справу до господарського суду Автономної Республіки Крим для подальшого направлення її для розгляду до господарського суду міста Києва за підсудністю.

Представник відповідача обґрунтовує зазначене клопотання наступними обставинами.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2012 року по справі № 5002-29/1856.1-2011 про роз'яснення рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року у справі № 5002-23/1856.1-2011 встановлено, що розгляд справи тісно пов'язаний з питаннями зберігання матеріальних цінностей державного резерву, встановлення обставин, на які посилається заявник, потребує ознайомлення та вивчення мобілізаційних та інших планів, в яких визначені перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатури та обсягів їх накопичення.

Пунктом 2.1. статті 8 Закону України "Про державну таємницю" встановлено, що до державної таємниці відносяться відомості про номенклатуру та рівні накопичення, загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного матеріального резерву.

За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи, матеріали яких містять державну таємницю, віднесені до виключної компетенції господарського суду міста Києва.

На підставі викладеного, представник відповідача вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи були порушені правила виключної підсудності.

Проте, судова колегія не погоджується з такими доводами відповідача і вважає клопотання представника відповідача таким, що задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Докази, надані сторонами в процесі розгляду справи вже були предметом дослідження в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, та із матеріалів справи не вбачається, що вони містять державну таємницю, відповідні грифи та позначки відсутні.

До того ж, справа вже розглянута господарським судом Автономної Республіки Крим по суті рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2012 року, та відповідно до частини першої статті 114 Господарського процесуального кодексу України рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення, яким у даному випадку є господарський суд Автономної Республіки Крим.

Сама стадія перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами не передбачає збору нових доказів, серед яких могли б бути документи з грифами секретності, а пов'язана з наявністю вже встановлених фактичних обставин, проте до заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в підтвердження останніх також не додаються документи з обмеженим доступом.

На підставі викладеного, судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про скасування ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2012 року у справі № 5002-22/1856.1-2011 та повернення справи до господарського суду Автономної Республіки Крим для подальшого направлення її для розгляду до господарського суду міста Києва за підсудністю.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2010 року заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Держаного комітету України з державного матеріального резерву з позовною заявою, в якій просив зобов'язати відкрите акціонерне товариство «Кримм'ясо» повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолодженої у кількості 63,3537 тонн та стягнути з нього 1504650,38 грн. штрафу і 492127,73 грн. пені.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України відмовлено (том 1, арк. с. 143-146).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги заступника Генерального прокурора України задоволені частково, відповідача зобов'язано повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолодженої у кількості 27,52491 тонн, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (том 1, арк. с. 193-201).

Постановою Вищого господарського суду України від 09 лютого 2011 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року у справі № 5002-6/3572-2010 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим (том 1, арк. с. 246-248).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року позовні вимоги заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України до відкритого акціонерного товариства «Кримм'ясо» задоволені; зобов'язано відкрите акціонерне товариство «Кримм'ясо» повернути до державного резерву м'ясо свинини охолодженої у півштуках у кількості 63,3537 тонн та стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Кримм'ясо» в доход державного бюджету України 1 504 650,38 грн. штрафу, 492 127,73 грн. пені, 4 760,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том 3, арк. с. 112-117).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2011 року апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства «Кримм'ясо» задоволена, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року у справі №5002-23/1856.1-2011 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові (том 4, арк. с. 36-44).

Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2012 року касаційні скарги заступника Генерального прокурора України та першого заступника прокурора м. Севастополя задоволені, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2011 року у справі №5002-23/1856.1-2011 скасована, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року у вказаній справі залишено в силі (том 4, арк. с. 77-80).

17 лютого 2012 року відкрите акціонерне товариство «Кримм'ясо» звернулось до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року у справі № 5002-23/1856.1-2011 (том 4, арк. с. 101-104).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відкрите акціонерне товариство «Кримм'ясо», звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в обґрунтування своєї заяви посилається на наступне.

Як стверджує заявник, в основу судового рішення покладений факт самовільного відчуження м'яса свинини, яке передано на відповідальне зберігання відкритому акціонерному товариству «Кримм'ясо» як матеріальна цінність державного резерву, та на яке розповсюджуються вимоги Закону України «Про державний матеріальний резерв» (51/97-ВР) , що встановлено актом позапланової перевірки Контрольно-ревізійного відділу Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву від 09 грудня 2008 року, та відповідно до якого відповідач має повернути відповідні втрачені матеріальні цінності, а також сплатити штраф та пеню.

Проте, відповідач зазначає, що під час розгляду справи, ані йому, ані суду не було відомо про суттєві обставини справи, які на той момент існували. Лише після ознайомлення з матеріалами справи господарського суду міста Києва №3/70-50/476т за позовом державного агентства резерву України до іншого зберігача, за ідентичними обставинами, договорами комісії та нормативно-правовими актами, про повернення матеріальних цінностей, стягнення штрафу та пені, з'ясувалося, що між сторонами відсутні правовідносини з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, що унеможливлює застосування до цих відносин Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Заявник вказує на те, що в результаті вивчення матеріалів, а саме: постанови Київського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2011 року, висновку судової експертизи № 5486/11-19 від 16 вересня 2011 року, договору доручення №45-юр-2008 від 12 квітня 2008 року, договору доручення №44-юр-2008 від 07 квітня 2008 року та додаткових угод до вказаного договору, видаткових накладних, довіреностей, нарядів на відвантаження державного підприємства «Ресурс-постач» м'яса охолодженого 2-ої категорії у півтушах, сертифікатів якості, ветеринарних свідоцтв, експертних висновків, виданих перевізнику малому приватному підприємству «Торг-Маркет», з'ясувались нові обставини, суттєві для правильного вирішення даної справи.

Заявник посилається на те, що закладення до державного матеріального резерву товарно-матеріальних цінностей повинно, на його думку, проводитися виключно при наявності прямого договору між Держкомрезервом та підприємствами (установами, організаціями), визначеними відповідальними зберігачами державного матеріального резерву мобілізаційним планом, затвердженим Кабінетом міністрів України, чого дотримано не було, а тому між сторонами відсутні правовідносини з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, однак, суду при винесенні рішення цей факт відомий не був, що призвело до помилкового застосування вимог Закону України «Про державний матеріальний резерв» (51/97-ВР) до спірних правовідносин.

Зазначені в Акті перевірки поставки для відкритого акціонерного товариства «Кримм'ясо» 228,286 тонн охолодженого м'яса свинини здійснювались не з метою закладання цього м'яса до державного резерву, а з метою його звичайного зберігання та продажу.

Крім того, факт відсутності між сторонами правовідносин з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей державного резерву підтверджується, на думку відповідача, обставинами та висновками, які зробив судовий експерт при дослідженні приймальних актів та первинних бухгалтерських документів.

За даними Акту перевірки від 09 грудня 2008 року товарно-матеріальні цінності, одержані державним підприємством «Ресурспостач» згідно з договором №44-юр-2008 від 07 квітня 2008 року оприбутковано на балансовий рахунок 281 «Товари на складі», як власні товари, тоді як Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 (z0892-99) , передбачено, що матеріальні цінності, одержані у межах договору доручення, що уповноважують підприємство здійснювати закупівлю та продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, повинні обліковуватися на забалансовому рахунку 024.

До того ж, відповідач посилається на те, що приймальні акти відповідального зберігання (форми Р-16), які повинні оформлюватися виключно відповідальним зберігачем, після їх оформлення і спрямування відповідальним зберігачем до відповідного галузевого відділу територіального управління Держкомрезерву України згідно з п.2.1 «Інструкції про оформлення документів на закладення та відпуск матеріальних цінностей з державного резерву, в тому числі, мобілізаційного фонду», затвердженої наказом Держкомрезерву України від 07 лютого 2006 року №53 повинні бути включені до реєстру приймальних актів на закладення товарно-матеріальних цінностей до державного резерву.

Крім того, при прийнятті рішення по даній справі суд вважав належними доказами та підставою для виникнення правовідносин з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей державного резерву наявність актів за формою Р-16.

Але, за твердженнями заявника, за результатами дослідження других екземплярів Держкомрезерву приймальних актів (зберігальних зобов'язань) №№1 - 8 оформлених від імені відкритого акціонерного товариства «Кримм'ясо» встановлено, що зазначені акти не містять такий нормативно встановлений обов'язковий реквізит як відмітка бухгалтерії Держкомрезерву «Обліковано».

Таким чином, на думку відповідача, при прийнятті рішення по даній справі суд покладався на певні обставини, які спростовуються матеріалами господарської справи № 3/70-50/476т, а тому, відповідач вважає, що вказані у заяві обставини є суттєвими для правильного вирішення спору, спростовують доводи позивача, існували під час розгляду справи по суті, але відповідачу та суду відомі не були.

Судова колегія вважає такі доводи відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 17 (v0017600-11) «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 17 (v0017600-11) «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» встановлено, що не можуть вважатись нововиявленими обставинами, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розгляду ХІІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без змін. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь - якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Як вже зазначалося вище, в обґрунтування заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами заявник посилається на той факт, що йому не була відома та обставина, що між сторонами відсутні правовідносини з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, проте, як вбачається із заперечень (том 2, арк. с. 5-8) та пояснень (том 3, арк. с. 1-8) відповідача, наданих ним в процесі розгляду справи, відповідач вже тоді заперечував той факт, що між ним та позивачем був укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, і ці обставини досліджувались судами першої, апеляційної та касаційної інстанції на підставі наданих суду доказів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається відповідач як на нововиявлені, не можуть визнані судом такими, оскільки, по-перше, вже досліджувались судами під час розгляду справи, а по-друге, по своїй суті є доказами, які якщо і не були відомі відповідачу, то могли бути встановлені під час розгляду справи по суті шляхом самостійного здобування доказів відповідачем, або, у разі неможливості витребувати відповідні докази, в порядку, передбаченому статтею 38 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, в задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства «Кримм'ясо» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року у справі № 5002-23/1856.1-2011 слід відмовити.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, ухвалу суду першої інстанції винесено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такої ухвали судова колегія не вбачає.

Частиною п'ятою статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.