32/464 Про зобов'язання виконати умови договору про надання невідновлювальної кредитної лінії - 15.04.2009 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА" (надалі позивач) звернулося до Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (надалі відповідач) із позовом про зобов'язання виконати умови договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96 від 20.07.2006, а саме: протягом дії вказаного договору нараховувати відсотки за користування кредитною лінією відповідно до вимоги п. 1.1.3. додаткової угоди №640/2-96-5 від 10.10.2007 до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96 від 20.07.2006.

Під час розгляду справи у господарському суді міста Києва позивач заявою від 07.04.2008 надав доповнення до позовної заяви та просив, окрім іншого, заборонити відповідачеві звертати стягнення на предмет застави та в односторонньому порядку розірвати договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96 від 20.07.2006.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2008 у справі №32/464 (суддя Хрипун О.О.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА" задоволений частково; за рішенням відповідача зобов'язано виконати умови договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96 від 20.07.2006, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: протягом дії вказаного договору нараховувати відсотки за користування кредитною лінією відповідно до вимог п. 1.1.3. додаткової угоди №640/2-96-5 від 10.10.2007 до зазначеного договору; стягнуто з відповідача 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 (судді: Мартюк А.І., Лосєв А.М., Зубець Л.П.) вказане рішення господарського суду залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якій просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, вимоги касаційної скарги без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом розгляду судами попередніх інстанцій у даній справі була, зокрема, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА" зобов’язати Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" виконувати умови договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96 від 20.07.2006, укладеного між сторонами, а саме: протягом дії договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-096 від 20.07.2006 нараховувати відсотки за користування кредитною лінією відповідно до вимог п. 1.1.3. додаткової угоди №640/2-96-5 від 10.10.2007 до вказаного договору.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що позивач не погоджується з вимогою відповідача внести зміни до додаткової угоди №640/2-96-5 до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96, а відповідно до ст. 188 ГК України зміна умов договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; крім того, позивач не погоджується із посиланням відповідача в обґрунтування необхідності внесення змін до договору щодо збільшення відсоткової ставки на п.п. 2.13., 2.13.1., 2.13.2, 2.13.3, адже дані пункти не передбачають право відповідача в односторонньому порядку змінювати умови договору про надання кредитної лінії.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 2 ГПК України підприємства та організації звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Право на захист прав та охоронюваних законом інтересів кореспондується з повноваженнями суду, які передбачені, зокрема, Законом України "Про судоустрій України" (3018-14) , щодо їх захисту.

Касаційний суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав.

Проте, при вирішенні даного спору ні господарський суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, всупереч наведених норм, не встановили існування на час звернення до суду із позовом про зобов'язання відповідача виконати умови договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96 від 20.07.2006, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: протягом дії вказаного договору нараховувати відсотки за користування кредитною лінією відповідно до вимог п. 1.1.3. додаткової угоди №640/2-96-5 від 10.10.2007 до зазначеного договору порушення прав та охоронюваних інтересів позивача у зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеної умови договору. В той час, як відповідач звертав увагу судів на не доведення позивачем порушення свого суб'єктивного цивільного права, зокрема, у своєму відзиві від 03.11.2008 на позовну заяву позивача, а відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містяться і в ст. 20 ГК України.

Проте, при розгляді даної справи, судами не враховано приписів наведених норм та не досліджено питання правомірності обрання позивачем такого способу захисту своїх прав як зобов'язання відповідача виконати умови договору, іншими словами, суди не досліджували, чи відповідає предмет спору у даній справі зазначеним способам захисту прав та інтересів позивача.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що предмет позову у вигляді зобов'язання виконати умови (обов'язки) договору, які і так мають виконуватись в силу договору, що не є припиненим, носить декларативний характер і в разі задоволення такого позову, судове рішення не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбуватись шляхом зобов'язання виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку, по зобов'язанню відповідача виконувати умови договору про надання кредитної лінії, а саме: протягом дії вказаного договору нараховувати відсотки за користування кредитною лінією відповідно до вимоги п. 1.1.3. додаткової угоди №640/2-96-5 від 10.10.2007 до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96 від 20.07.2006.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 та рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2008 у справі №32/464 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.