14/002-12 Про визнання недійсною додаткової угоди до договору купівлі-продажу - 18.06.2012 Прийняття

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Тера» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2012 року по справі № 14/002-12 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсною додаткову угоду № 1 до договору № 2104/08 від 21.04.2008 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник апелянта в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2012 року по справі № 14/002-12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

16.05.2012 року в судовому засіданні представником Приватного акціонерного товариства «Епос» надано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

08.06.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Епос» надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Епос», (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Епос») (далі - відповідач, продавець, ПАТ «Епос») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква-Тера» (далі - позивач, покупець, ТОВ «Аква-Тера»), було укладено договір купівлі-продажу № 2104/08 (далі - договір) (а.с. 6 7).

Згідно з п. 1.1 договору, продавець поставляє покупцю продукцію згідно специфікації № 1 на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.2 договору покупець зобов'язаний оплатити і прийняти товар на передбачених цим договором умовах і за встановлену ціну.

Відповідно до п. 1.4 договору ціна на товар, що поставляється по даному договору, вказана в специфікації. Загальна сума договору складає 1 350 000, 00 грн.

Оплата, згідно з п. 2.1 договору, здійснюється наступним чином:

- 50 000, 00 грн. - авансовий платіж;

- 450 000, 00 грн. - до 15.05.2008 року;

- оплата залишкової суми здійснюється починаючи з першої декади серпня 2007 року по березень 2009 року. Строк оплати в січні - лютому 2009 року може обговорюватись додатково.

Після одержання передоплати ціна на товар фіксується і зміні не підлягає. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань по строкам поставки чи оплати винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,2 % від загальної вартості договору за кожен день прострочки. Сплата штрафу не звільняє жодну із сторін від виконання зобов'язань по даному договору.

Відповідно до п. 10.1 договору, договір вступає в силу з дати його підписання особами, уповноваженими обома сторонами, і діє до 31.12.2008 року.

Договір з боку позивача був підписаний директором Родіним В.В.

15.09.2008 року між відповідачем та позивачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2008 року (далі - додаткова угода № 1) (а.с. 8).

Згідно з п. 1 додаткової угоди № 1, сторони виклали п. 2 договору в наступній редакції:

«2.1 Оплата здійснюється наступним чином:

2.1.1 50 000,00 грн. - авансовий платіж;

2.1.2 450 000,00 грн. - до 15.05.2008 року;

2.1.3 оплата залишкової суми здійснюється у наступному порядку:

- 300 000,00 грн. до 06.10.2008 року;

- 275 000,00 грн. до 01.04.2009 року;

- 275 000,00 грн. до 01.10.2009 року;

2.2 Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.».

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 сторони виклали п. 6 договору в наступній редакції:

«6.1 У випадку порушення покупцем строку оплати, вказаного в п. 2.1 даного договору, він зобов'язується сплатити штраф в розмірі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми.

6.2 Сплата штрафу не звільняє сторін від виконання взятих на себе по даному договору зобов'язань.

6.3. Незалежно від сплати штрафу покупець відшкодовує спричинені в результаті цього збитки без врахування розміру штрафу.».

У пункті 3 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди викласти п. 10.1 договору в наступній редакції:

«10.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.».

Додаткова угода № 1 з боку позивача була підписана заступником директора Павелко О.І.

Листом від 25.07.2011 року відповідач звернувся до позивача з претензією

№ 971, у якій просив позивача погасити заборгованість за отриманий товар у розмірі 420 000,00 грн., що виникла на підставі договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2008 року та додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 року до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2008 року (а.с. 9).

За твердженням позивача, з даного листа він дізнався про існування даної угоди, в результаті чого, 01.08.2011 року ТОВ «Аква-тера» було видано наказ № 01 «Про встановлення факту перевищення службових повноважень заступником директора Павелко О. І.», згідно з яким вирішено провести службове розслідування з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року по факту перевищення службових повноважень заступником директора Павелко О.І. з підписання додаткової угоди № 1 від

15.09.2008 року, укладеної між ТОВ «Аква-тера» та ЗАТ «Епос» (а.с. 39).

30.08.2011 року ТОВ «Аква-тера» складено та підписано акт комісії з проведення службового розслідування (а.с. 56).

01.09.2011 року наказом № 02 ТОВ «Аква-тера» «Про затвердження акту комісії по проведенню службового розслідування з перевищення службових повноважень заступником директора Павелко О.І.» затверджено акт комісії по проведенню службового розслідування; вирішено, у зв'язку із закінченням строків накладення дисциплінарного стягнення, службове розслідування стосовно Павелка О.І. вважати завершеним та таким, що не тягне за собою настання дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення; застережено та зобов'язано Павелка О.І. щодо суворого та неухильного дотримання ним передбачених повноважень; вирішено розглянути можливість вирішення питання щодо недійсності додаткової угоди від 15.09.2008 року № 1 з ПАТ «Епос» (а.с. 40).

30.12.2011 року позовна заява відповідача про стягнення заборгованості з позивача за договором купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2008 року, прийнята до провадження Господарським судом міста Києва (а.с. 63-64).

Позивач, вважаючи дії заступника директора Павелко О.І. щодо підписання додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 року до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2008 року такими, що вчиненні з перевищенням службових повноважень, звернувся до суду з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 року до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2008 року.

Господарський суд першої інстанції встановив, що додаткова угода № 1 від 15.09.2008 року, укладена між ТОВ «Аква-тера» та ЗАТ «Епос», до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2008 року, не суперечить положенням Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, а також те, що у заступника директора ТОВ «Аква-тера» фізичної особи Павелка О.І. перед ЗАТ «Епос» був необхідний обсяг повноважень для підписання додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 року до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2008 року та її укладення і, що будь-які права позивача у спірних відносинах самим відповідачем не порушувались, позовна вимога позивача до відповідача про визнання її недійсною, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається зі ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» та з ч. 2 ст. 145 Цивільного кодексу України, в товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Згідно ч. 3 ст. 145 Цивільного кодексу України, компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Наказом № 3-К від 01.07.2008 року ТОВ «Аква-тера» учасник товариства - фізична особа Павелко О.І. був призначений і прийнятий на посаду заступника директора ТОВ «Аква-тера».

Відповідно до Статуту виконавчим органом товариства є директор.

Статутом товариства повноваження, як і саму посаду заступника директора не передбачено.

Колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що спірна додаткова угода до договору купівлі-продажу була підписана від імені ТОВ «Аква-тера» заступником директора Павелком О.І., який мав повноваження на підписання даної угоди, в зв'язку з тим, що він є засновником ТОВ «Аква-тера», якому належить вклад у статутному капіталі товариства у розмірі 16 600 грн., що становить 50 % статутного капіталу товариства, а також те, що відповідачу не було відомо про відсутність чи обмеження будь-яких його повноважень, у тому числі, повноважень на підписання від імені товариства спірної додаткової угоди до договору купівлі-продажу, є необґрунтовані та не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.3.3 Статуту право підпису без доручення від імені товариства має Директор товариства, інші особи діють від імені товариства на підставі доручень, які видаються Директором товариства.

Інформацію щодо осіб, які мають право підпису без довіреності відповідач мав можливість отримати шляхом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу в правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Враховуючи вищезазначене, колегія дійшла висновку, що заступник директора позивача Павелко А.І. не був уповноваженим підписувати Додаткову угоду від 15.09.2008 року № 2104/08 ні статутом, ні довіреністю.

Таким чином, рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог є таким, що не відповідає обставинам справи та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищезазначеного колегія встановила, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Тера» до Приватного акціонерного товариства «Епос» про визнання недійсною додаткової угоди до договору купівлі-продажу підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2012 року по справі № 14/002-12 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Тера» - задоволенню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Тера» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2012 року по справі № 14/002-12 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 15.09.2008 року до Договору № 2104/08 від 21.04.2008 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква-Тера» та Приватним акціонерним товариством «Епос».

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Епос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Тера» 1073 грн. судового збору за подання позовної заяви та 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.