21/17-5170-2011 Про визнання фізичної особи – підприємця банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора - 14.06.2012 Прийняття

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2011р. за заявою гр. ОСОБА_4 порушено провадження у справі № 21/17-5170-2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 6, 47- 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв`язку з неспроможністю боржника погасити заборгованість на загальну суму 410040 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на майно боржника за винятком майна, на яке згідно з цивільним законодавством України не може бути звернено стягнення та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Постановою господарського суду Одеської області від 14.02.2012р. (суддя Зеленов Г.М.) фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, передбачену ст.ст. 22- 26, 29- 34, 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором призначено арбітражного керуючого Хайла М.В., якого зобов'язано провести дії відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Затверджено оплату послуг арбітражного керуючого-ліквідатора Хайло М.В. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць здійснення ним повноважень з 20.02.2012р.

Визнано гр. ОСОБА_4 кредитором до боржника з грошовими вимогами на загальну суму 410040,00 грн.

Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця ОСОБА_3, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Припинено стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян. Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язанням, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

Скасовано арешт, накладений на майно фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такої Фізичної особи -підприємця. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 не допускається за з винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернуте стягнення та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Вимоги та зобов'язання фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являти тільки в межах ліквідаційної процедури.

Наголошено, що виконання зобов'язань фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому ст.ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

постанова суду першої інстанції мотивована тим, що боржник не спроможний виконати свої безспірні грошові зобовязання у розмірі 410040,00 грн. перед кредитором більш ніж 3 місяці ні в добровільному, ні в примусовому порядку.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду від 14.02.2012р., ПАТ "ОТП Банк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати у повному обсязі та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, 7, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відзивів на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходило.

Інші представники сторін у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення, про причини неявки суд не повідомили і таким чином не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників ПАТ "ОТП Банк" та гр.Авер`янової, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (2343-12) , Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно пункту 3 ст. 209 ГК України суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності.

У відповідності до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом, що кореспондується зі ч. 7 ст. 128 ГК України.

Такий порядок передбачений, зокрема, ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) .

Згідно ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. Відповідно до статті 2 ГПК України та частини другої статті 6 Закону про банкрутство господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована у встановленому законом порядку). При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство -підстави для порушення справи про банкрутство, - однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство (2343-12) строку грошових зобов'язань перед кредиторами.

На підставі положень ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

У статті 1 Закону про банкрутство визначено, що безспірні грошові вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство неплатоспроможність -неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник -суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заява гр. ОСОБА_4 про наявність і безспірність боргу та неплатоспроможність боржника обґрунтована й підтверджена матеріалами справи, а саме: рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2011 р. по справі № 2-5128/11, згідно з яким з приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_3 стягнуто на користь гр. ОСОБА_4 основну суми позики у сумі 400000 грн. 00 коп., три процента річних від простроченої суми позики у сумі 8220 грн. 00 коп., судовий збір на суму 1700 грн. 00 коп. та понесені витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу на суму 120 грн. 00 коп.; постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2011 р. по справі № 2-5128/11; листом Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 01.02.2012 р.№ В-13/246/2012/1229, в якому зазначено про те, що в ході примусового виконання виконавчого листа від 04.10.2011 р. по справі № 2-5128/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь гр. ОСОБА_4 стягнення не проводилися та грошові кошти не стягувалися.

Як вбачається з матеріалів справи, безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора підтверджуються матеріалами справи, але боржник неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором щодо сплати заборгованості на суму 410040 грн. 00 коп.

У зв'язку з чим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що справа про банкрутства може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована у встановленому порядку законом порядку). При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, як суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство (2343-12) строку грошових зобов'язань перед кредиторами.

Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог у заяві про порушення справи про банкрутство боржника - фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, з доданих до заяви про порушення справи про банкрутства договору на виконання ремонтних робіт від 02.02.2010 р., укладеного між ТОВ "Альянс -Жилстрой" та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, та гарантійного листа від 01.02.2010 р., вбачається, що позику на суму 400000 грн. 00 коп. фізична особа -підприємець ОСОБА_3 отримав від гр. ОСОБА_4 для проведення ремонту об'єктів нерухомості, з метою подальшого їх здавання в оренду та отримання прибутку.

Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Представник Боржника повністю визнає зазначену заборгованість перед кредитором та не заперечує проти безспірних вимог кредитора. Разом з цим, боржник самостійно неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором, згідно з вимогами Закону про банкрутство (2343-12) , протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Крім іншого, судова колегія зазначає, що при здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця за ст. ст. 47 - 49 Закону про банкрутство всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Таким чином, враховуючи дату звернення гр. ОСОБА_4 до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, а також оцінюючи матеріали справи в сукупності, судова колегія доходить висновку, що вимоги заявника відповідають підставам для порушення справи про банкрутство, в розумінні ст.ст. 1, 6, 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що заявником не виконанні вимоги чинного законодавства щодо надання до заяви про порушення справи про банкрутство неоплачених розрахункових документів, а саме не надано доказів безспірності вимог кредитора. Належними доказами безспірності вимог гр. ОСОБА_4 є рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2011 р. по справі № 2-5128/11 та постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2011 р. по справі № 2-5128/11.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова господарського суду Одеської області від 14.02.2012р. відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.