10пд/5014/544/2012 Про внесення змін до договору на подачу та забирання залізничних вагонів - 13.06.2012 Прийняття

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Луганськвантажтранс" м.Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2012р. по справі № 10пд/5014/544/2012 (суддя Мінська Т.М.)

за позовом Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Луганськвантажтранс" смт.Ювілейне м.Луганськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" смт.Білореченське Лутугинського району Луганської області

про внесення змін до договору

За участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2 -за довіреністю № 03/5-221 від 11.04.2012

ОСОБА_3 -за довіреністю № 03/5-330 від 07.02.2012

ОСОБА_4 -за довіреністю №03/5-144 від 14.03.2012

від відповідача - ОСОБА_5 -за довіреністю №689 від 13.05.2011

Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Луганськвантажтранс" смт.Ювілейне м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" смт.Білореченське Лутугинського району Луганської області про внесення змін до договору.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2012р. по справі № 10пд/5014/544/2012 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Дане рішення мотивовано наступним:

-положеннями ст. 188, ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 631, ст. 526, ст. 652 Цивільного кодексу України;

-підставою для зміни договору позивач називає істотну зміну обставин: інфляційні процеси в економіці держави, збільшення заробітної плати подорожчання матеріалів, але дані процеси можуть бути підставами для вимог змінити ціни на послуги на майбутнє, ці підстави не можуть корегувати виконані належним чином обовґязки іншої сторони договору у минулому.

- необгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2012р. у справі № 10пд/5014/544/2012, позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на наступне:

- рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права;

-положення ст. 652 Цивільного кодексу України, не передбачають заборони врегулювання відносин, які виникли та діяли до даного врегулювання, що у сукупності з положеннями ст.ст. 631, 627, 628 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України надають стороні право змінювати умови договору будь-яким способом, не забороненим законодавством України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2012р. по справі № 10пд/5014/544/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.12 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Бойченко К.І.(головуючий), Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.

Представники позивача у судовому засіданні 13.06.12 р. підтримали вимоги скарги та наполягали на скасуванні рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2012 р. по справі № 10пд/5014/544/2012 та прийнятті нового рішення, яким просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.06.2012 р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст. 4- 4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

18.02.2008р. між Державним підприємством "Луганськвантажтранс" (транспорт) та Закритим акціонерним товариством "ГЗФ "Луганська" (підприємство), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" було укладено договір №23 на подачу та прибирання залізничних вагонів по ЗАТ ГЗФ "Луганська", який набрав чинності з 12.11.2009р., тобто з дня винесення Луганським апеляційним господарським судом постанови, якою вирішено п.7.1. договору викласти в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з дня набрання чинності рішення суду і укладається на 5 років".

06.01.2012р. позивач звернувся до ПАТ "ГЗФ "Луганська" з пропозицією укласти додаткову угоду №6 до договору № 23 від 18.02.2008р. на подачу та прибирання залізничних вагонів.

23.01.2012р. відповідач підписав дану додаткову угоду № 6 з протоколом розбіжностей, згідно якому сторонами було досягнуто згоди за деякими пунктами угоди, але не було досягнуто згоди за пунктами 1 і 2 додаткової угоди №6, та направив угоду позивачу листом №156.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено лише процедуру зміни та розірвання договору, проте, матеріальні підстави для зміни або розірвання договору передбачені положеннями укладеного сторонами договору на транспортне обслуговування та нормами статей 651, 652 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною та за наявності одночасно чотирьох умов при істотній зміни обставин.

При цьому, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох підстав, необхідних для внесення змін до умов договору, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Позивачем по даній справі не доведено наявності всіх чотирьох, зазначених у ст. 652 Цивільного кодексу України підстав, а тому позовні вимоги до задоволення суд першої інстанції правомірно відхилив.

За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.

Таким чином, рішення господарського суду про відмову у задоволенні позову відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Луганськвантажтранс" м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2012р. по справі № 10пд/5014/544/2012 залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2012р. по справі № 10пд/5014/544/2012 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.