Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Видашенко Т.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (приватне підприємство "Технопласт плюс);

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 10969/09 від 15 серпня 2011 року (Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим);

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 5359/07 від 11 червня 2012 року (Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим);

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 03 травня 2012 року у справі №5002-24/643-2012

за позовом приватного підприємства "Технопласт плюс" (вул. Дружби, 109а, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про стягнення 210483,36 грн.

Приватне підприємство "Технопласт плюс" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим про стягнення неустойки в розмірі 210483,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди об'єкта нерухомості №27 від 19 лютого 2010 року об'єкт оренди не повернув, у зв'язку з чим, на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 травня 2012 року у справі № 5002-24/643-2012 позов приватного підприємства "Технопласт плюс" задоволено. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим неустойку в розмірі 210483,36 грн. та 4209,67 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого майна, то повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю оскарженого судового рішення, невідповідністю його нормам матеріального права.

Апелянт зазначив, що у його діях не має вини, і договором оренди об'єкта нерухомості №27 від 19 лютого 2010 року не передбачена відповідальність орендаря за неповернення майна. Крім того, апелянт не згоден з розрахунком суми неустойки, тому що розрахунок зроблений виходячи з суми орендної плати за січень повністю, лютий та десять днів березня, помножений на індекс інфляції та на два, а стаття 785 Цивільного кодексу України не передбачає індексацію суми неустойки.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 травня 2012 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Видашенко Т.С. та Плут В.М.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, до початку судового засідання до канцелярії суду надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника у зв'язку з хворобою.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представника позивача не було визнано обов'язковою судом апеляційної інстанції, колегія визнала за можливе закінчити перегляд рішення суду першої інстанції за відсутності зазначеного учасника процесу.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2010 року між приватним підприємством "Технопласт плюс" (орендодавець) та Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим (орендар) був укладений договір оренди об'єкту нерухомості (частини будівлі) № 27 (далі - Договір, арк. с. 11 - 12).

Відповідно до пункту 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування частину будівлі, а саме нежитлові приміщення №2 - 24 першого поверху, нежитлові приміщення №3 - 7, 9, 16, 17, 19, 20, 37 і коридор (30,3 кв. м.) цокольного поверху будівлі, що знаходиться за адресою: 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44.

Сторони погодили в пункті 4.1 Договору, що його строк становить з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Судом першої інстанції в ході судового розгляду було встановлено, що між сторонами мали місце переговори стосовно укладання нового договору оренди на 2011 рік, однак відповідна домовленість досягнута не була.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-24/3328-2011 за позовом приватного підприємства "Технопласт плюс" до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії від 20 вересня 2011 року визнано недійсним договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, датований 04 січня 2011 року (арк. с. 52-54).

Вказане рішення набрало законної сили.

Крім того, господарським судом Автономної Республіки Крим розглянута справа №5002-32/2420-2011 за позовом приватного підприємства "Технопласт плюс" до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 109016,00 грн. Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач своєчасно не звільнив приміщення після припинення дії договору оренди №27 від 19 лютого 2010 року, внаслідок чого позивачем була нарахована орендна плата за період з 01 січня 2011 року по 10 березня 2011 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2011 року у справі №5002-32/2420-2011 у задоволенні позову було відмовлено (арк. с. 50-51). Рішення обґрунтоване тим, що раніше укладений договір оренди №27 від 19 лютого 2010 року припинив свою дію 31 грудня 2010 року, а в період з 01 січня 2011 року по 10 березня 2011 року між сторонами не було укладено нового договору щодо оренди вищевказаного нерухомого майна, тому сума у вигляді орендної плати стягненню не підлягає.

Вказане рішення набрало законної сили.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем впродовж 14 календарних днів з дати закінчення строку дії Договору, окрім випадків вказаних у п.4.2., яким передбачено, що строк оренди може бути скорочений тільки за згодою сторін.

Відповідно до пунктів 8.3.-8.4. Договору при передачі об'єкту оренди складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Однак відповідач об'єкт оренди у встановлений строк не повернув, акт здачі-приймання підписаний не був, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Рішеннями судів у справах №5002-32/2420-2011 та №5002-24/3328-2011 встановлена відсутність орендних договірних відносин між сторонами у період з 01 січня 2011 року по 10 березня 2011 року внаслідок припинення дії договору оренди об'єкту нерухомості (частини будівлі) № 27 від 19 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача неустойку за безпідставне користування приміщенням у розмірі 210483,36 грн. саме за період з 01 січня 2011 року по 10 березня 2011 року на підставі статті 785 Цивільного кодексу України.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судова колегія вважає, що оскільки відповідач після закінчення строку дії Договору об'єкт оренди не повернув, то, на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-24/3328-встановлено, що 11 березня 2011 року нежитлове приміщення, що слугувало об'єктом оренди за Договором, було продано іншій особі - гр. ОСОБА_4, тобто позивач просить стягнути з відповідача неустойку до моменту укладення договору купівлі - продажу нежитлового приміщення у житловому будинку літ. «А» від 11 березня 2011 року та втрати позивачем права власності на об'єкт оренди.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період нарахування неустойки позивачем визначений правильно - з 01 січня 2011 року по 10 березня 2011 року.

Доводи апелянта стосовно того, що в його діях щодо неповернення майна у встановлений Договором строк відсутня вина, тому що Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим є територіальним органом державної влади і не могло зупинити свою діяльність у зв'язку з тим, що це б призвело до тяжких наслідків, судова колегія відхиляє, оскільки відсутність іншого приміщення для розміщення Управління не звільняє відповідача від обов'язку повернути об'єкт оренди після закінчення строку дії Договору.

Твердження апелянта щодо того, що Договором не передбачена відповідальність орендаря за неповернення майна, а акт здачі-приймання об'єкту оренди не був підписаний з вини орендодавця, оскільки позивачем не було здійснено жодних заходів щодо підписання акту та повернення майна, судова колегія вважає безпідставними, тому що статтею 785 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок саме орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди. До того ж, представники відповідача не заперечували факту не звільнення відповідачем орендованого приміщення у зазначений у позові період.

Проте, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно невірного здійснення розрахунку суми неустойки позивачем.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що розмір орендної плати в місяць за 1 кв.м об'єкту оренди становить 62,28 грн.

Загальна площа орендованого об'єкту складає 666,27 кв.м (пункт 1.3. Договору).

Згідно з пунктом 5.6. Договору перерахування суми інфляції, індексації, розрахованої від суми оплати за користування приміщеннями, проводиться після офіційного оголошення індексу інфляції після представлення рахунку.

Таким чином, розмір орендної плати за грудень 2010 року (останній місяць дії Договору) з урахуванням індексу інфляції складає 41827,25 грн.

Подальше індексування розміру орендної плати не проводиться, у зв'язку з закінченням строку дії договору, оскільки умови останнього припинили свою дію. Зазначене не було враховано судом першої інстанції, який фактично застосував індексацію на суму неустойки.

Орендна плата за період з 01 березня 2011 року по 10 березня 2011 року складає 13492,66 грн. (41827,25 : 31 х 10).

Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума неустойки за період з 01 січня 2011 року по 10 березня 2011 року у сумі (41827,25 + 41827,25 + 13492,66)х2 = 194294,32 грн., а в задоволенні позовних вимог на суму (210483,36 - 194294,32) 16189,04 грн. слід відмовити.

Посилання суду першої інстанції у рішенні на акт звірки взаєморозрахунків між приватним підприємством "Технопласт Плюс" та Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосії Автономної Республіки Крим станом на 31 березня 2011 року на суму 105241,64 грн. судова колегія вважає безпідставними, оскільки такий акт складений щодо взаєморозрахунків сторін за договором оренди, тоді як предметом спору у даній справі є стягнення неустойки за користування об'єктом оренди після закінчення строку дії Договору.

Згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні після закінчення строку дії Договору відповідач не сплачував орендну або іншу плату за приміщення, оскільки Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим є бюджетною установою, відсутність договору оренди виключає підстави для перерахування коштів за користування приміщенням.

Одночасно судова колегія вважає необхідним відмітити правомірність відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до стягнення неустойки.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

У зв'язку з викладеним, до вимог, пред'явлених позивачем у позові застосовується загальна позовна давність, яка становить три роки.

Аналогічна правова позиція щодо застосування спеціальної позовної давності викладена у постанові Верховного суду України № 40/117 від 20 березня 2012 року.

Таким чином, в результаті повторного розгляду справи апеляційним судом, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження частково, тому остання підлягає задоволенню частково, та оскільки неповне з'ясування обставин справи призвели до прийняття неправильного рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає зміні.

Відповідно до пункту 4 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 травня 2012 року у справі №5002-24/643-2012 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100, код ЄДРПОУ 22300286) на користь приватного підприємства "Технопласт плюс" (вул.Дружби, 109А, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 95034, код ЄДРПОУ 32641735) неустойку у розмірі 194294,32 грн. та 3885,88 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити."

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідний наказ.

Розсилка:

1. Приватне підприємство "Технопласт плюс" (вул. Дружби, 109а, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

2. Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)