5020-183/2012 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав - 12.06.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Щербаков С.О.) від 13 квітня 2012 року у справі № 5020-183/2012

за позовом ОСОБА_3;

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "АЯ";

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта";

треті особи: Державний реєстратор Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя;

про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав

16 лютого 2012 року учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "АЯ" ОСОБА_3 звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "АЯ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта", ОСОБА_7 про визнання недійним договору купівлі -продажу корпоративних прав від 12.10.2009р., укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ТОВ "Аеліта"; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фірма "АЯ", оформлене протоколом №1-09 від 12.10.2009р., а також визнати недійсними зміни та доповнення до статуту ТОВ "Фірма "АЯ" від 12.10.2009р., зареєстровані державним реєстратором Гагарінської районної державної адміністрації №10761050010003477 від 21.10.2009р.

Позивач звернувся із клопотанням до суду про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на частку ТОВ "Аеліта" у розмірі 26% у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ", що складає 180 000,00 грн., а також заборонити Державному реєстратору Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя вносити відомості (зміни) до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відносно частки ТОВ "Аеліта" у розмірі 26% у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ", що складає 180 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13 березня 2012 року у справі № 5020-183/2012 накладено арешт на частку товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "АЯ" у розмірі 26%, що складає 180 000,00 грн., до набрання рішенням законної сили. Заборонено Державному реєстратору Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя вносити відомості (зміни) до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо частки товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "АЯ" у розмірі 26%, що складає 180 000,00 грн., до набрання рішенням законної сили.

Також, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_8

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17 квітня 2012 року у справі №5020-183/2012 (суддя С. О. Щербаков) позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив із того, що спірний договір купівлі -продажу був укладений під впливом тяжких для позивача обставин, а саме неможливість своєчасного погашення боргу, суттєвого (у п'ять разів) збільшення боргу у разі порушення строків повернення займу, а також відступлення права вимоги за договором позики на користь ОСОБА_7, який має переважне право щодо купівлі частки позивача, в зв'язку з чим позивач змушений був продати свою частку у статутному капіталі розміром 36% номінальною вартістю 180 000, 00 грн. за 54 000,00 грн., тобто на вкрай невигідних умовах. З цих же підстав, місцевий господарський суд визнав недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фірма "АЯ" оформлене протоколом №1-09 від 12.10.2009р. та визнав недійсними внесенні зміни і доповнення до статуту товариства.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеліта" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким в задовленні позову відмовити.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що позивачем не підтвердженно, а судом не було досліджено фактичного виконання договору займу від 28.05.2009р., оскілки розписка, яка була представлена в матеріали справи про отримання від гр. ОСОБА_9 41 500,00 Євро, була датована 23.06.2009р. Також, заявник вважає безпідставними посилання позивача на те, що з ціллю внесення у статутний капітал товариства грошових коштів, згідно прийнятого загальними зборами рішення від 05.06.2009р., позивач змушений був укласти договір займу, оскільки згідно зазначеного рішення зборів, строк для збільшення статутного капіталу був встановлений рік, тобто до 16.06.2010р.

Між іншим, відповідач -ТОВ "Аеліта", вважає помилковими висновки місцевого господарського суду щодо тяжкого фінансового стану позивача при укладанні спірного договору, так як вони зроблені без оцінки фактичних даних щодо доходів позивача, наявності прав на нерухоме і рухоме майно, корпоративних прав у інших юридичних осіб.

Крім того, ТОВ "Аеліта" не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фірма "АЯ" оформлене протоколом №1-09 від 12.10.2009р., оскільки цим рішенням також було вирішено надати згоду ОСОБА_7 на відчуження частки його долі громадянці ОСОБА_8, однак договір купівлі - продажу корпоративних прав між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не є предметом спору, в зв'язку з чим, суд неправомірно визнав зазначене рішення зборів недійсним в повному обсязі, при цьому вийшовши за межі позовних вимог.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" прийнято до провадження та справа призначена до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Черткової І. В., суддів Голика В. С., Сотули В. В.

Також, зазначеною ухвалою вирішено спрямувати доручення про вручення документів до Арбітражного суду міста Москви згідно зі статтею 5 Угоди країн СНД "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності".

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2012 року, в зв'язку із відпусткою, суддю Черткову І. В. замінено у складі колегії на суддю Воронцову Н. В., в зв'язку з чим справа розглядається колегією суддів у складі головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Голика В. С., Сотули В. В.

В судовому засіданні, 12 червня 2012 року, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення.

Представники відповідачів -ТОВ "Фірма "АЯ" і ТОВ "Аеліта" наполягали на задоволенні апеляційної скарги на скасування оспорюваного рішення, а також представник ТОВ "Аеліта" заявив клопотання про витребування документальних доказів відносно доходів і майна позивача, з ціллю встановлення обставин його тяжкого фінансового стану.

Крім того, відповідач - ТОВ "Аеліта" заявив усні клопотання про визнання обов'язковою особистої явки позивача в судове засідання та призначення у справі судової експертизи з ціллю встановлення періоду, дати і часу складання розписки позивача про отримання грошових коштів та договору займу від 28.05.2009р.

Представники відповідача ОСОБА_7 та третіх осіб, в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 29.05.2012р., яка направлялася на їхню адресу рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності нез'явившихся представників, тим паче що їх відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

З огляду на вищевикладене, судова колегія також не вбачає підстав для обов'язкової особистої участі позивача у розгляді справи, при тому, що його повноважний представник, здійснює представлення його інтересів в суді на підставі нотаріально посвідченої довіреності, а при розгляді справи судом не було виявлено такої необхідності.

Щодо клопотання відповідача ТОВ "Аеліта" про призначення у справі судової експертизи з ціллю встановлення періоду, дати і часу складання розписки позивача про отримання грошових коштів та договору займу від 28.05.2009р., судова колегія зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, з наведених норм слідує, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсним саме договору купівлі -продажу корпоративних прав від 12.10.2009р., а не укладеного між позивачем і ОСОБА_9 договору займу, тому правова оцінка цього договору виходить за межі предмету доказування у справі.

Крім того, п.п. 4.4 протоколу наради при заступнику Міністра внутрішніх справ України від 16.07.2008р. №13115 «Про заборону проведення технічної експертизи документів в частині встановлення давності їх виконання», заборонено проведення такої експертизи, в зв'язку з відсутністю науково обґрунтованої, затвердженої і рекомендованої, в установленому порядку, методики визначення документа, яке виражається в одиницях часу створення (день, тиждень, місяць, рік).

Відносно клопотання відповідача ТОВ "Аеліта" про витребування доказів у підтвердження фінансового стану позивача, судова колегія також вважає його безпідставним, з огляду на те, що позивачем приставлено суду копію довідки про доходи фізичної особи за 2009 р. №1 від 14.05.2012р. в ИФНС №7728 та матеріали справи містять достатньо доказів необхідних для здійснення оцінки фінансового стану позивача при укладанні спірного договору.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28 травня 2009 року між ОСОБА_3 (позичальник) та громадянкою Російської Федерації ОСОБА_9 (позикодавець) було укладено договір позики, за умовами якого, для придбання позичальником частки у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ", позикодавець передає позичальнику у позику грошові кошти у сумі 1805250,00 рублів, що еквівалентно 41 500,00 Євро, а позичальник зобов'язується повернути позичені грошові кошти в обумовлений цим договором строк, сплативши при цьому проценти, передбачені договором (а. с. 62-63, том 1).

Пунктом 2.2 договору позики від 28.05.2009р.позичальник зобов'язується повернути суму позики до 28.09.2009р.

Відповідно до пункту 2.3 договору позики, на суму позики нараховується щомісячно 25%, а у випадку неповернення заборгованості позичальником до встановленого у договорі строку, процентна ставка за користування позикою збільшується у 5 разів.

У випадку несвоєчасного повернення позичальником суми позики, позичальник сплачує позикодавцю штраф у п'ятикратному розмірі від суми позики (пункт 3.3 договору позики).

Пунктом 3.5 договору позики сторони узгодили, що по зобов'язанням за цим договором позичальник відповідає всім належним йому майном, у тому числі часткою у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ".

Позивач ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_9 грошову суму у розмірі 41 500,00 Євро, що підтверджується розпискою від 23.06.2009р. (а. с. 99, том 2).

02 червня 2009 року між ОСОБА_11 (продавець), ОСОБА_3 (покупець) та ОСОБА_7 (покупець), був укладений договір купівлі -продажу корпоративних прав, згідно умов якого продавець передає у власність, а покупці приймають корпоративні права на ТОВ "Фірма "АЯ" та зобов'язуються сплатити за них обумовлену певну грошову суму, зокрема ОСОБА_11 передає у власність ОСОБА_3 83,0% у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ", а ОСОБА_7 17,0%.

Вказаний договір посвідчений 02.06.2009р. приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №93.

Із пункту 2.1 договору купівлі -продажу корпоративних прав від 02.06.2009р., вбачається, що позивач придбав частку у розмірі 83% у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ" за ціною 1 712 362,50 грн.

Зі змісту протоколу б/н від 05.06.2009р. загальних зборів учасників ТОВ "Фірма "АЯ" слідує, що у зв'язку з господарською необхідністю та враховуючи, що статутний капітал товариства у розмірі 150 000,00 грн. сформований повністю, було вирішено збільшити статутний капітал ТОВ "Фірма "АЯ" до 500 000,00 грн. за рахунок грошей пропорційно часткам в статутному капіталі, протягом одного року (а. с. 13, том 1).

Водночас, додатковою угодою від 08.09.2009р. -18.09.2009р. до договору позики від 28.05.2009р., ОСОБА_9 та ОСОБА_3 домовилися внести зміни в п. 2.2 цього договору, згідно яких строк повернення суми позики продовжувався до 12 жовтня 2009 року (а. с. 64, том 1).

Повідомленням від 08.09.2009р. учасник ТОВ "Фірма "АЯ" ОСОБА_7 повідомив позивача про намір придбати належну йому частку у статутному капіталі товариства номінальною вартістю 50 000,00 грн. за ціною 98 000,00 грн., що складає 10% статутного капіталу ТОВ "Фірма "АЯ" (а. с. 65, том 1).

28 вересня 2009 року між ОСОБА_9 (первісний кредитор) та ОСОБА_7 (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає право вимоги від ОСОБА_3 належного виконання зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 193 000,00 рублів, що еквівалентно складає 4 262,00 Євро, яка виникла внаслідок невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором позики від 28.05.2009р. (а. с. 66, том 1).

На загальних зборах учасників ТОВ "Фірма "АЯ" 12 жовтня 2009 року було прийнято рішення, оформлене протоколом №1-09 про підтвердження повного формування статутного капіталу учасниками товариства у розмірі 500 000,00 грн. та зокрема про надання згоди на укладення договору купівлі -продажу корпоративних прав і відчуження частки у статутному капіталі товариства у розмірі 26% на користь ТОВ "Аеліта" та у розмірі 10% на користь ОСОБА_7 (а. с. 33, том 1).

Так, 12 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 (продавець), ОСОБА_7 (покупець) та ТОВ "Аеліта" (покупець) було укладено договір купівлі -продажу корпоративних прав (спірний договір), за умовами якого продавець передає у власність, а покупці приймають корпоративні права на ТОВ "Фірма "АЯ" та зобов'язуються сплатити за них обговорену певну грошову суму.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_12 12.10.2009р. та зареєстрований у реєстрі за №222.

Згідно спірного договору, позивач який володів часткою в розмірі 83% у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ", що складає 415 000,00 грн., передав у власність покупців частку в статутному капіталі товариства в розмірі 36%, а саме: ОСОБА_7 -10% у статутному капіталі товариства,що складає 50 000,00 грн, а ТОВ "Аеліта" -26%, що складає 130 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 спірного договору, продавець -ОСОБА_3 передає покупцям належні йому корпоративні права за ціною 54 000,00 грн., зокрема продавець здійснює продаж ОСОБА_7 10% у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ" за ціною 15 000,00 грн., а ТОВ "Аеліта" 26% за ціною 39 000,00 грн.

Окрім цього, протоколом від 12.10.2009р. загальні збори учасників ТОВ "Фірма "АЯ" вирішили, зокрема, затвердити нову редакцію статуту товариства у зв'язку із зміною складу учасників та зміною часток у статутному капіталі, а також провести державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ "Фірма "АЯ" (а. с. 114, том 2).

Пунктом 1.2 Статуту ТОВ "Фірма "АЯ" із змінами, затвердженими загальними зборами учасників товариства 12.10.2009р. та зареєстрованими 21.10.2009р., учасниками ТОВ "Фірма "АЯ" є фізична особа ОСОБА_3, фізична особа ОСОБА_7, фізична особа ОСОБА_8 та ТОВ "Аеліта" (а. с. 18, том 1).

У пункті 5.3 Статуту ТОВ "Фірма "АЯ" визначено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал у розмірі 500 000,00 грн. (а. с. 26, том 1).

Пунктом 5.4 Статуту ТОВ "Фірма "АЯ" вклади учасників у статутному капіталі складають: ОСОБА_3 -235 000,00 грн. (47% статутного капіталу), ОСОБА_7 -125 000,00 грн. (25% статутного капіталу), ОСОБА_8 -10 000,00 грн. (2% статутного капіталу), ТОВ "Аеліта" -130 000,00 грн. (26% статутного капіталу).

Із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 20.02.2012р. вбачається, що засновниками ТОВ "Фірма "АЯ" є: ТОВ "Аеліта" із розміром внеску до статутного фонду - 255 000,00 грн., ОСОБА_8 із розміром внеску статутного фонду -10000,00 грн. та ОСОБА_13 із розміром внеску до статутного фонду -235 000,00 грн. При цьому, розмір статусного фонду ТОВ "Фірма "АЯ" в цілому становить 500 000,00 грн. (а. с. 37, том 1).

Так, посилаючись на те, що договір купівлі -продажу корпоративних прав від 12.10.2009р., був укладений позивачем на врай невигідних для нього умовах, а саме він був вимушений продати свою частку у статутному капіталі товариства за ціною меншою за її номінальну вартість, та під впливом тяжких обставин, таких як, збільшення суми боргу перед кредитором за договором позики від 28.05.2009р., останній просить суд визнати спірний договір недійним.

Проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Отже, предметом даного спору є зокрема визнання недійсним договору купівлі -продажу корпоративних прав, відповідно до умов якого позивач передав у власність частину належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ", а саме: ОСОБА_7 -10% у статутному капіталі товариства, а ТОВ "Аеліта" -26%.

Частино 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, частиною 1 статті 233 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкладай невигідних умовах,можу бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Слід зазначити, що правочин який вчиняється особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризується тим, що особа вчиняє їх добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. За відсутності тяжких обставин потерпіла особа взагалі або на зазначених умовах не укладала би правочин.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009р. №9 (v0009700-09) «Про судовому практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутству та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти таких правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Водночас, у листі Верховного Суду України від 24.11.2008 р. (n0003700-08) «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не укладав би правочин. При цьому, визнання правочину недійсним не може пов'язуватися з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.

З огляду на вищевикладене, при застосуванні статті 233 ЦК України щодо недійсності договору, в предмет доказування входить встановлення судом тяжких обставин, які змусили позивача укласти такий правочин.

Разом з тим, слід зазначити, що оцінка обставини, як тяжкої, для кожного є індивідуальним, виходячи із ситуації у якій опинилася сторона при укладанні спірного договору.

Так, як вбачається із позовної заяви, позивач вказує, що через неможливість своєчасного погашення боргу за договором позики від 28.05.2009р. та незворотність збільшення суми боргу до 9026250,00 рублів, він був змушений укласти спірний договір купівлі - продажу корпоративних прав від 12.10.2009р. на вкрай невигідних умовах, тобто продати свою частку за ціною, яка є меншою від її номінальної вартості.

Як вже вказувалося вище, 28.05.2009р. позивачем було укладено з ОСОБА_9 (позикодавець) договір позики, за умовами якого, для придбання позичальником частки у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ", позикодавець передає позичальнику у позику грошові кошти у сумі 1805250,00 рублів, що еквівалентно 41 500,00 Євро, а позичальник зобов'язується повернути позичені грошові кошти в обумовлений цим договором строк, сплативши при цьому проценти, передбачені договором (а. с. 62-63, том 1).

При цьому, укладаючи цей договір, позивач скористався своїм правом, зокрема, на свободу договору, вільний вибір контрагента за договором та уклав договір займу саме із фізичною особою, а не будь -якою іншою юридичною особою, в тому числі банківською установою, що може свідчити зокрема про довірливі відносини між сторонами правочину та можливості спрощеного урегулювання між собою спірних питань.

Наявною в матеріалах розпискою від 23.06.2009р. підтверджується факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_9 грошової суми у розмірі 41 500,00 Євро.

Той факт, що розписка була датована пізніше ніж сам договір не може свідчить про її неприналежність до договору позики від 28.05.2009р., оскільки за своєю юридичною природою такі договори відносяться до групи реальних договорів і відповідно вважаються вчиненими з моменту передачі грошей чи інших речей, а будь-які домовленості надати займ в майбутньому або в момент підписання договору, не мають жодного юридичного значення.

Окрім того, ідентичність сум, осіб, яка надавала розписку, особі яка її прийняла, повністю відповідають умовам договору позики від 28.05.2009р., а сам факт передання грошей позичальнику, впливає тільки на момент вступу в законну силу самого договору позики, тобто з моменту їх передачі, та є доказом отримання коштів. Більш того, доказів визнання зазначеного договору недійсним в судовому порядку, жодною із сторін у справі, суду представлено не було.

Також, зі змісту пункту 1.1 договору позики від 28.05.2009р. вбачається, що кошти, які позивач отримав від ОСОБА_9 мали цільовий характер, тобто для придбання позивачем частки у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ".

Відтак, судова колегія приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_3 купив частку у статутному капіталі ТОВ "Фірма "АЯ" в розмірі 83,0% на підставі договору купівлі - продажу від 02.06.2009р., то і суму займу міг отримати в період з 28.05.2009р. по 02.06.2009р., а розписка зайвий раз підтверджує дані обставини.

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги від 28.09.2009р., укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 передбачено, що позивач неналежно виконував свої зобов'язання за договором позики від 28.05.2009р., в зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість у розмірі 193 000,00 рублів.

Разом з тим, додатковою угодою від 08.09.2009р. -18.09.2009р. до договору позики ОСОБА_9 та ОСОБА_3 домовилася внести зміни щодо строку повернення займу встановивши строк повернення суми 12.10.2009р.

При цьому, відповідальність за неповернення позики у визначений строк, встановлюється пунктом 2.3 договору, за яким на суму позики нараховується щомісячно 25%, а у випадку неповернення заборгованості позичальником до встановленого у договорі строку, процентна ставка за користування позикою збільшується у 5 разів.

Тобто, за умовами договору позики позивач був зобов'язаний в строк до 12.10.2009р. повернути суму займу, адже у випадку невиконання цього обов'язку сума позики процентна ставка за користування позикою збільшується у 5 разів та настає обов'язок сплатити штраф у п'ятикратному розмірі від суми позики.

Таким чином, позивач оцінивши свою фінансову неможливість погасити суму позики до 12.10.2009р., бажаючи уникнути збільшення розміру суми позики в декілька разів, був вимушений укласти договір купівлі -продажу корпоративних прав від 12.10.2009р. на вкрай невигідних для нього умовах.

Судова колегія, вважає підтвердженим довід позивача про укладання спірного договору на вкрай невигідних для нього умовах, з огляду на таке.

Як вбачається із п. 1.1 спірного договору та пунктів 5.4, 5.5. Статуту ТОВ "Фірма "АЯ" в редакції від 16.06.2009р., станом на час укладення договору, статутний капітал ТОВ "Фірма "АЯ" складав 500 000,00 грн., а вклад позивача до статутного капіталу становив 415 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що позивач за спірним договором продав частку розміром 36% номінальною вартістю 180 000,00 грн. за 54 000,00 грн., підтверджує той факт, що правочин був укладений позивачем на вкрай невигідних для нього умовах, а ОСОБА_7 скористався скрутним фінансовим становищем позивача, збігом тяжких обставин та придбав вищезазначену частку у позивача за 15 000,00 грн.

Більш того, згідно п. 4.4 Статуту ТОВ "Фірма "АЯ" учасник товариства може за письмовою згодою решти учасників продати чи іншим способом відступити свою частку у статутному капіталі одному або декільком учасникам цього товариства або третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства або в іншому погодженому ними розмірі.

Отже, укладаючи спірний договір ОСОБА_7 мав переважне право придбання частки учасника товариства пропорційного його частці в статутному капіталі товариства.

Разом з тим, ОСОБА_7 не укладав із позивачем додаткової угоди щодо перенесення строків повернення позики, як це було зроблено попереднім позикодавцем, що зайвий раз підтверджує намір останнього придбати частку у статутному капіталі товариства за нижчою ціною.

При цьому, оцінюючи обставини в яких опинився позивач укладаючи спірний договір, тяжкими, суд зазначає, що саме з ціллю зменшення боргу за договором позики від 28.05.2009р., останній і був вимушений укласти спірний договір, адже у випадку наявності у нього кошів на погашення боргу із інших джерел, не довелося б продавати свою частку у статутному капіталі товариства менше її номінальної вартості.

Окрім того, як договір займу від 28.05.2009р., так і договір купівлі -продажу корпоративних прав від 12.10.2009р. свідчать про тяжкий фінансовий стан позивача, так як в першому випадку передбачені високі проценти за прострочення повернення займу і штрафні санкції, а в другому випадку низька ціна продажу належних йому корпоративних прав.

Між іншим, судова колегія зауважує, що не має значення наявність у особи нерухомого чи рухомого майна та корпоративних прав в статутному капіталі інших юридичних осіб, оскільки в тяжкому фінансові стані може опинитися будь-яка особа і при наявності у неї вказаних прав, зокрема відсутність готівкових грошових коштів для розрахунку за договором займу. Тим паче, позивач не міг передбачити для себе такої ситуації, а здійснення дій по реалізації належного йому майна чи інших прав зайняло б достатньо довгий час, що в свою чергу унеможливило повернення займу в строки.

Також, у листі від 24.11.2008 (n0003700-08) "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України зазначив, що правочини, який вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Тобто в таких випадках немає обману або помилки. При цьому невигідною умовою може бути низька плата за реалізацію коштовного майна, а тяжкою обставиною - виплата боргів.

Відносно твердження відповідача ТОВ «Аеліта» про безпідставність посилання позивача на те, що саме ціллю внесення у статутний капітал товариства грошових коштів, позивач змушений був укласти договір займу, оскільки згідно рішення зборів від 05.06.2009р., строк для збільшення статутного капіталу був встановлений рік, тобто до 16.06.2010р., судова колегія зазначає, що здійснення позивачем дій направлений на внесення у статутний капітал товариства грошових коштів саме у цей період ніяким чином не впливає на переоцінку доказів у даній справі. Оскільки, позивач мав право на власний розсуд визначати коли йому здійснювати такі дії, а гарантувати, що такого не могло статися і протягом року, ніхто не може.

Крім того, позивач не міг передбачити зміну кредитора у зобов'язані за договором позики від 28.05.2009р. та можливо розраховував на домовленість про відстрочку повернення суми займу, як це вже було зроблено із попереднім кредитором за додатковою угодою від 08.09.2009р. -18.09.2009р., натомість ОСОБА_7 набувши право вимоги на повернення займу, не мав наміру змінювати строки його повернення.

Оцінивши усі обставини справи, судова колегія дійшла до висновку, що місцевий господарський суд підставно встановив тяжкі обставини позивача та вкрай невигідні умови укладення договору купівлі -продажу корпоративних прав від 12.10.2009р., в зв'язку з чим, правомірно визнав цей договір недійсним в порядку ст. 233 ЦК України.

Між іншим, твердження відповідача ТОВ «Аеліта»про те, що судом не досліджували оригінали документів чи належним чином засвідчені копії договору купівлі -продажу частки від 02.06.2009р. і додаткової угоди до нього від 12.10.2009р., є безпідставними, адже оцінка цих договорів виходить за межі предмета спору, натомість оригінали договору займу та розписка були оглянуті судовою колегією у судовому засіданні 12.06.2012р.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність та ґрунтовність позовних вимог у вищевказаній частині та вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують цих висновків.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірми «АЯ», оформлене протоколом №1-09 від 12.10.2009р. та визнання недійсними змін та доповнень до статуту «Фірми «АЯ» 12.10.2009р., судова колегія вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, а висновок місцевого господарського суду про їх задоволення є помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008р. (v0013700-08) рішення загальних зборів учасників (акціонерів) товариства та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008р. (v0013700-08) для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Так, на загальних зборах учасників ТОВ "Фірма "АЯ" 12 жовтня 2009 року було прийнято рішення, оформлене протоколом №1-09 про підтвердження повного формування статутного капіталу учасниками товариства у розмірі 500 000,00 грн. та зокрема про надання згоди на укладення договору купівлі -продажу корпоративних прав і відчуження частки у статутному капіталі товариства у розмірі 26% на користь ТОВ "Аеліта" та у розмірі 10% на користь ОСОБА_7 (а. с. 33, том 1).

Однак, позивачем не підтверджено, яким чином вищевказане рішення порушило його прав та законні інтереси як учасника товариства, адже навпаки вказаним рішення було погоджено волевиявлення самого позивача на продаж належної йому частки в статутному капіталі товариства, не більше того.

Крім того, вищевказане рішення зборів учасників передувало укладенню самого спірного договору купівлі -продажу та правових підстав з якими закон пов'язує недійсність рішення загальних зборів учасників (акціонерів) товариства, позивачем наведено та підтверджено не було, а посилання на вплив тяжких обставин в яких знаходився позивач, не може оцінюватися при недійсності рішення зборів учасників.

Втім, навіть визнання недійсним договору купівлі -продажу корпоративних прав від 12.10.2009р. не є безумовною підставою для визнання недійсними рішення зборів учасників товариства, яким тільки надавалася згода на його укладання.

Також, судова колегія також залишає без задоволення позовні вимоги про визнання недійсними внесених змін та доповнень до статуту «Фірми «АЯ» 12.10.2009р., оскільки протокол загальних зборів товариства б/н від 12.10.2012р., на підставі якого і вносилася відповідні зміни до статуту, позивачем не оспорювався та недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак у суду відсутні правові підстави визнавати недійсними внесення таких змін до статуту за наявності чинного рішення загальних зборів.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства оформлене протоколом від 12.10.2009р. №1-09, та визнання недійсними змін і доповнень до статуту «Фірми «АЯ» 12.10.2009 р. підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, з прийняттям в цій частині нового рішення, про відмову в позові.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 17 квітня 2012 року в частині визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "АЯ", оформлене протоколом №1-09 від 12.10.2009р. та визнання недійсними змін та доповнень до статуту ТОВ "Фірма "АЯ" від 12.10.2009 р., зареєстровані державним реєстратором Гагарінської районної державної адміністрації №10761050010003477 від 21.10.2009р. -скасувати.