28/6-б Про визнання розміру грошових вимог ініціюючого кредитора - 05.06.2012 Прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 у справі № 28/6-б визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім завод Євроформат", яке подало заяву про порушення справи про банкрутство до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр" на загальну суму 1 147 963,72 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 10.04.2012 повністю та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр".

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (2343-12) (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що:

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 у справі № 61/37 присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Ниокр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім завод Євроформат" 1 147 963,72 грн., з яких 1 136 364,08 грн. - повернення отриманих грошових коштів, 11 363,64 грн. - державне мито та 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року.

10.05.2011 року господарським судом міста Києва видано наказ на примусове виконання рішення суду № 61/37 від 14.01.2011.

17.05.2011 року Державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 26437003.

В ході проведення заходів з приводу примусового виконання наказу суду № 61/37 від 10.05.2011 заборгованість стягнута не була. 16.08.2011 року Державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Доказів на підтвердження виконання наказу Господарського суду м. Києва станом на день винесення ухвали підготовчого засідання, та сплати заборгованості в розмірі 1 147963,73 грн. боржником не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність безспірності вимог ініціюючого кредитора у розмірі 1 147963,73 грн., тримісячний строк погашення яких минув, а вимоги заявника сукупно складають більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

В заперечення існування заборгованості перед заявником боржник послався на те, борг перед ініціюючим кредитором припинено в зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 201, 204, 601 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим представником боржника заявлено клопотання про припинення провадження у даній справі.

В обґрунтовання своїх вимог боржник зазначив, що протягом 2008-2012 року ТОВ "Торговий дім завод Євроформат" безпідставно користується нерухомим майном, яке належить боржнику, оскільки, зазначене майно: приміщення літери Ч,Ш,Щ,Ю, що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 17 є предметом іпотеки згідно Договору іпотеки від 17.04.2007 року, укладеного між боржником та ПАТ "Банк Форум" і банк не надавав згоди на передачу зазначеного майна в оренду.

В зв'язку з відсутністю згоди банку (іпотекодержателя) на передачу майна в оренду, боржник, з посиланням на ст. 12 Закону України "Про іпотеку", яка встановлює, що правочин щодо передачі предмета іпотеки в оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, вважає всі укладені між ініціюючим кредитором та боржником договори оренди зазначених приміщень нікчемними у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, боржник стверджує, що у відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України ініціюючий кредитор зобов'язаний відшкодувати йому вартість орендованого майна за цінами, які існують на момент відшкодування, в зв'язку з чим, боржник, на підставі Експертного висновку, здійснив розрахунок ринкових цін за користування нерухомим майном літерами Ч,Ш,Щ,Ю, розташованого у м. Києві, пров. Куренівський,17 та направив ініціюючому кредитору заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 02.03.2012 року на суму 1 112 792,43 грн.

В подальшому, 19.03.2012 року боржник направив ініціюючому кредитору додаткову заяву про залік зустрічних однорідних вимог на суму 40 082,41 грн. (вартість користування майном в березні 2012 року).

Згідно направлених боржником заяв, на його думку, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог припинилися зобов'язання перед ініціюючим кредитором на суму 1 147 963,72 грн. і є підстави для припинення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, ініціюючий кредитор вважає неможливим проведення зарахування зустрічних вимог під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2011 у даній справі. Також ініціюючий кредитор заперечує щодо наявності заборгованості перед боржником у визначеному останнім розмірі та зауважує на відсутності будь-яких документів та доказів на підтвердження правомірності здійснення такого розрахунку.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 601 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 ст. 601 Цивільного кодексу України встановлює, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, які встановлюють, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В даному випадку законодавець запроваджуючи такий спосіб припинення зобов'язань, як залік зустрічних однорідних вимог, не встановив обов'язкової умови наявності у сторони, що подає таку заяву доказів безспірності таких вимог, проте, заявлені вимоги, в будь-якому випадку, повинні бути дійсними, реально існуючими та в повному обсязі підтверджуватись належними доказами.

Боржник, як на підставу виникнення заборгованості ініціюючого кредитора перед ним посилається на безпідставне користування (в зв'язку з підписанням нікчемних угод) ТОВ "Торговий дім завод "Євроформат"належним йому нерухомим майном, а саме нежитловими приміщеннями літери Ч,Ш,Щ,Ю, що розташовані за адресою м. Київ, пров. Куренівський, 17 в період червень 2008 року - березень 2012 року. При цьому належних доказів на підтвердження фактичного користування ініціюючим кредитором протягом всього визначеного періоду приміщеннями боржником не додано.

Ініціюючий кредитор підтверджує факт користування приміщеннями боржника лише в період 01.06.2009 року - 30.09.2010 року. Копії податкових накладних виданих боржником не можуть бути прийняті як належні докази, оскільки, з їх змісту неможливо дійти однозначного висновку на підтвердження яких саме операцій вони були виписані, крім того, зазначені накладні не містять жодних посилань на укладені між сторонами договори.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що боржником не підтверджено належними доказами існування у ініціюючого кредитора зустрічного грошового зобов'язання перед боржником у визначеному останнім розмірі, а отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, здійснене боржником не відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України та не може бути прийняте господарським судом в підтвердження погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність безспірності вимог ініціюючого кредитора у розмірі 1147963,72 грн., тримісячний строк погашення яких минув, а вимоги заявника сукупно складають більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.