5002-17/4044-2011 Про зобов'язання Дочірнього підприємства знести самовільно побудовану будівлю - 31.05.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Зарема - Південь" товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 25 жовтня 2011 року у справі № 5002-17/4044-2011

за позовом Лівадійської селищної ради;

до Дочірнього підприємства "Зарема-Південь" товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема";

треті особи: Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради;

про спонукання до виконання певних дій

Лівадійська селищна рада звернулася з позовом до відповідача Дочірнього підприємства "Зарема-Південь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема", третя особа - Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради, в якому просив, з урахуванням уточнень, зобовязати відповідача знести самовільно побудовану будівлю площею 316,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Лівадії, пер. Юності, 3-А.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 25 жовтня 2011 року у справі №5002-17/4044-2011 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору гр. ОСОБА_3

Рішенням господарського суду АР Крим (суддя В. І. Гайворонський) від 25 жовтня 2011 року у справі №5002-17/4044-2011 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив зокрема із того, що рішенням господарського суду АР Крим від 01 лютого 2011 року по справі №2-8/5994-2009, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2011р., визнане недійсним рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради від 29 січня 2009 року № 31 «Про оформлення права власності на нежитлову будівлю літ. В по пер. Юності, 3-а в смт. Лівадія і видачі свідоцтва про право власності», а відтак спірна будівля площею 316,3 кв.м. є самовільно побудованою, що в силу ст. 212 ЗК України є підставою для задоволення позову.

Вважаючи, що вказане рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Дочірнє підприємство "Зарема-Південь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняте нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що судом зроблені помилкові висновки щодо відсутності у відповідача доказів права користування чи власності на земельну ділянку на якій розташоване спірне майно, оскільки з позивачем укладений договір оренди цієї земельної ділянки, який на даний час є дійсним.

Також, відповідач вважає помилковим посилання місцевого господарського суду на приюдиційність фактів, встановлених в рішенні господарського суду АР Крим від 01 лютого 2011 року по справі №2-8/5994-2009, так як, з огляду на предмет спору у даній справі, цим рішенням не було встановлено, що спірна будівля є самочинною.

Таким чином, відповідач стверджує, що оскільки документ, який посвідчує його право власності на спірне майно, а саме свідоцтво про право власності серія САВ №645822 від 04.02.2009р., ніяким скасовано не було, а земельна ділянка, на якій це майно знаходиться, перебуває у нього в оренді на підставі договору від 14.04.2006р., висновок місцевого господарського суду про знесення самовільно побудованої будівлі є помилковим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2011 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Зарема-Південь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Проценко О. І., Остапової К. А.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2011 року, у зв'язку з відрядженням, суддю Остапову К. А. у складі колегії замінено на суддю Заплаву Л. М.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2012 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Проценко О. І. замінено у складі колегії на суддю Фенько Т. П.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2012 року провадження у справі № 5002-17/4044-2011 було зупинено до розгляду пов'язаної з нею справи №5002-21/4601-2011, що розглядається Севастопольським апеляційним господарським судом.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року, в зв'язку із хворобою, суддю Заплаву Л. М. замінено у складі колегії на суддю Сікорську Н. І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року, в зв'язку із усуненням обставин, які слугували підставою для зупинення провадження у справі, поновлено провадження у справі № 5002-17/4044-2011 та її розгляд призначено на 31 травня 2012 року о 12 год. 00 хв.

28 травня 2012 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної із нею справи №5002-28/1577-2012 предметом розгляду якої є визнання права власності на будівлю літ. В, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Юності, 3-А, про що представив суду ухвалу господарського суду АР Крим від 18.05.2012р. про порушення провадження у справі.

Також, 28.05.2012р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в в'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання, з причини його зайнятості в іншому судовому процесі, що підтверджує ухвалою господарського суду АР Крим від 03.05.2012р. у справі №5002-3/5439-2011.

Розпорядженням В. о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду, в зв'язку із відпусткою, суддю Сікорську Н. І. замінено у складі колегії на суддю Євдокімова І. В.

Слід зазначити, що у зв'язку із неодноразовою зміною у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Зарема-Південь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема", строк розгляду даної справи починався заново, що також повністю відповідає позиції Вищого господарського суду України викладений у статті 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції".

В судове засідання, 31 травня 2012 року, з'явився тільки повноважний представник третьої особи, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення, а також заперечував проти задоволення вищевказаних клопотань відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення -ухвали суду від 26.04.2012р.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія залишає його без задоволення, з огляду на наступне.

Так, згідно статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб, окрім керівників підприємств та організацій та інших осіб, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємств та організацій. Також представником сторін і третіх осіб можуть виступати адвокати за відповідним ордером та договором.

Отже, коло осіб, які можуть бути представниками юридичних осіб в господарському суді не обмежується, тому посилання відповідача на зайнятість представника в іншому судовому засіданні, як на поважну причину для відкладення розгляду справи, є неспроможними.

До того ж, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка представників сторін в засідання суду ніяким чином не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія апеляційної інстанції визнала за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, які не з'явилися.

Також, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаної справи №5002-28/1577-2012, судова колегія дійшла наступного висновку.

Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду АР Крим від 18 травня 2012 року у справі №5002-28/1577-2012 про порушення провадження у справі, наданої до клопотання в рамках даної справи, провадження у зазначеній справі було відкрито після прийняття по справі рішення, що оскаржується в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, відповідач позбавлений можливості посилатися на неможливість надання судового рішення, яким встановлюється преюдиціальність певних фактів в порядку ст. 35 ГПК України під час розгляду справи судом першої інстанції, якщо на час прийняття судового рішення судом першої інстанції такого рішення не існувало, рівно як й справи за позовом, по якому таке рішення могло би бути прийняте у наступному. Адже, прийняття після вирішення справи по суті, іншим судом рішення, що суттєво змінює обставини, може мати інші наслідки, та бути підставою для звернення до суду з іншим позовом у встановленому процесуальним законодавством порядку .

Адже, судова колегія зауважує, що позовна заява має дві складових: юридична складова -правові норми та фактичної складової (обставин справи). Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа позовної заяви, обов'язковими елементами якової є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

За такими обставинами, перевіряючи відповідність прийнятого рішення судом першої інстанції нормам матеріального та процесуального права відповідно до обставин, що існували на час прийняття такого рішення, суд апеляційної інстанції не може брати до уваги докази, яких не існувало під час прийняття такого рішення, оскільки виникнення нових підстав для позовної заяви після прийняття рішення по справі, може мати своїм наслідком за нормами ГПК України (1798-12) лише подання нового позову у встановленому законом порядку, а не призвести до скасування раніше прийнятого на підставі інших заявлених підставах позову рішення.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження по справі у розумінні положень ч. 1 ст. 79 ГПК України, до вирішення іншої, пов'язаної з неї, оскільки остання справа була порушена вже після прийняття судом рішення, яке оскаржується в апеляційному порядку.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Рішенням виконкому Лівадійської селищної ради народних депутатів №11 від 17.04.91р. "Про встановлення пришкільного побутового комплексу середньої школи №14 смт. Лівадія" Сургутському управлінню бурових робіт дозволено встановлення побутового комплексу загальною площею 400 кв.м. на пришкільній ділянці.

03.10.91р. Лівадійська селищна рада звернулася до БТІ м.Ялти з проханням зареєструвати пришкільний побутовий комплекс Лівадійської селищної школи.

Актом поточних змін БТІ м.Ялти станом на 20.02.92р. зафіксовані зміни у плані садибної ділянки домоволодіння №3 провулку Юності в смт. Лівадія. Зокрема, зафіксований побутовий комплекс літ "В" та "в" (т.1,а.с.92), складений план ділянки та заведена інвентарна картка на житловий комплекс "ОКА-16".

04.03.93р. між Лівадійською селищною радою народних депутатів та Сургутським управлінням бурових робіт №1 був укладений договір на право тимчасового користування землею (на умовах оренди), відповідно до умов якого Сургутське управління бурових робіт №1 приймає у строкове користування земельну ділянку площею 0,06 га строком на пять років для оздоровлення співробітників управління на сезонній базі в установленому на земельній ділянці чеському житловому комплексі.

Рішенням виконкому Лівадійської селищної ради народних депутатів №127 від 08.12.93р. був затверджений договір про взаємовідносини і спільну діяльність, укладений між виконкомом Лівадійською селищною радою народних депутатів та Сургутським управлінням бурових робіт №1. Відповідно до умов цього договору сторони взяли на себе зобов'язання з експлуатації та функціонуванню літньої сезонної бази відпочинку, встановленої за адресою: смт. Лівадія, пров. Юності 3.

Згідно наказу відкритого акціонерного товариства "Сургутнафтогаз" № 1049 "Про продаж житлового комплексу "ОКА-16" зобовязано Сургутське управління бурових робіт №1 у строк до 30.12.97р. продати за договором купівлі-продажу житловий комплекс "ОКА-16", якій розташований у смт. Лівадія (т.1,а.с.156).

21.02.99р. між Сургутським управлінням бурових робіт № 1 відкритого акціонерного товариства "Сургутнафтогаз" (продавцем) та дочірнім підприємством "Зарема-Південь" (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 28 бази відпочинку Сургутського управління бурових робіт № 1 відкритого акціонерного товариства "Сургутнафтогаз" (т.1,а.с.150).

21.02.99р. база відпочинку побутовий комплекс "ОКА-16", розташований в м. Ялта, селище Лівадія, провулок Шкільний, будинок 3, був переданий позивачеві, що підтверджується актом прийому-передачі (додаток до договору купівлі-продажу № 28 від 21.02.99) (т.1,а.с.153). З листа №23/01 від 23.01.02 вбачається, що Сургутське управління бурових робіт № 1 підтверджує факт продажу та передачі дочірньому підприємству "Зарема-Південь" обєкту побутового комплексу "ОКА-16", розташованого в м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Шкільний, будинок 3 (т.1,а.с.154).

Рішенням Лівадійської селищної ради №25 від 12.06.02р. дозволено дочірньому підприємству "Зарема - Південь" товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема" переоформлення права на земельну ділянку площею 0,06 га, на якому розташована будівля, що знаходиться у власності товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема" та передане актом передачі дочірньому підприємству "Зарема - Південь" за адресою: смт. Лівадія, провулок Юності (т.1,а.с.148).

Рішенням Лівадійської селищної ради №28 від 28.08.02р. припинено право користування земельною ділянкою площею 0,0565 га за адресою: смт. Лівадія, провулок Юності, 3 (колишній провулок Шкільний, будинок 3) Сургутському управлінню бурових робіт № 1 відкритого акціонерного товариства "Сургутнафтогаз" та зазначену ділянку надано в оренду строком на 25 років дочірньому підприємству "Зарема - Південь" товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема" для обслуговування бази відпочинку (т.1,а.с.154).

14 квітня 2006 року між Лівадійською селищною радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Зарема - Південь" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0565 га., розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія. Пров. Юності, буд. 3 (кадастровий номер 0111947900:01:001:0169) (а. с. 6, том 1).

04.05.06р. за № 040602100015 здійснена державна реєстрація договору оренди земельної ділянки площею 0,0565 га, яка розташована: провулк Юності, 3, в смт. Лівадія (а. с. 13, том 1).

Згідно умов цього договору земельна ділянка надана Лівадійською селищною радою в оренду дочірньому підприємству "Зарема - Південь" товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема" для обслуговування бази відпочинку обєкту нерухомості, що належить орендарю на праві власності за договору купівлі-продажу від 21.02.99р. № 28 та акту прийому-передачі.

Пунктом 15 вказаного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування бази відпочинку.

Також, в пункті 3 договору визначено, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі -продажу від 21.02.1999р. №28, акту приймання -передачі майна від 21.02.1999р., розташовані будівлі та споруди, які належать ДП ТОВ "Зарема - Південь".

Межі зазначеної земельної ділянки внесені у натурі, що підтверджується актом від 14.10.02р. (т.1, а.с.137).

29.01.09р. виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради прийнято рішення №31 "Про оформлення права власності на нежитлову будівлю літ. "В" та літ "в" по провулку Юності, 3-а в смт. Лівадія і видачі свідоцтва про право власності" (т.1,а.с.149).

Відповідно до цього рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної вирішено:- зареєструвати нежитлові будівлі літ. "В" в смт. Лівадія, пер. Юності 3-а площею 316,3 кв.м., відкриту веранду літ. "в" площею 70,0 кв.м.;- оформити право власності і видати свідоцтво про право власності на вказані вище нежитлові будівлі за ДП "Зарема-Південь" ТОВ "Зарема"; - зобов'язано КП БТІ м. Ялта здійснити правову реєстрацію.

04.02.09р. виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради ДП "Зарема-Південь" ТОВ "Зарема" видане свідоцтво право власності на вказане вище нерухоме майно (т.1,а.с.145).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.02.11р. у справі №5002-8/5994-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.11р., рішення виконкому Лівадійської селищної ради № 31 від 29.01.09р. та свідоцтво про право власності від 29.01.09р. визнані недійсними з підстав порушення порядку визнання права власності на самочинне збудоване майно, а саме відсутністю дозволу на виконання будівельних робіт.

З огляду на вищевказане рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.02.11р. у справі №5002-8/5994-2009, яке набрало законної сили, позивач звернувся до суду із позовом про знесення самовільно побудованої будівлі площею 316,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, пер. Юності 3-А, у зв'язку з тим, що самовільне будівництво нерухомого майна не дає права власності на це майно.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування". При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом. За приписами статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 28 Закону України "Про планування і забудову територій" проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду про визнання за ним права власності на самочинно збудоване майно - одноповерхову нежитлову будівлю літер В, загальною площею 316,3 кв. м., відкриту веранду літер в., площею 70 кв. м., розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Юності (колишній провулок Шкільний).

Так, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2011 року у справі №5002-21/4601-2011 за позовом ДП "Зарема - Південь" Товариства з обмеженою відповідальність "Зарема" до Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради та Лівадійської селищної ради про визнання права власності, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р., у позові відмовлено, вказані судові акти набрали законної сили.

Зазначеним судовими рішенням у справі №5002-21/4601-2011 було встановлено, що рішенням Лівадійської селищної ради №208 від 22.07.10р. дочірньому підприємству "Зарема - Південь" товариства з обмеженою відповідальністю "Зарема" було затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: смт. Лівадія, провулок Юності, 3 (колишній провулок Шкільний, будинок 3) (вид об'єкту містобудування реконструкція існуючої бази відпочинку).

Робочий проект "Нежитлове приміщення в смт. Лівадія, провулок Юності, 3-а в м. Ялта" був узгоджений органами пожежної охорони (т.1,а.с.57) та органами санітарно-епідеміологічного контролю. Також відповідачуу були надані/продовжені технічні умови проектування зовнішнього освітлення, підключення електроживлення та водопостачання/водовідведення.

19.07.11р. інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті база відпочинку за адресою: смт. Лівадія, провулок Юності, 3-а в м. Ялта.

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: житлові будинки; квартири; будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

З огляду на наведену норму, судом під час розгляду справи №5002-21/4601-2011 зроблений висновок, що право власності на одноповерхову нежитлову будівлю літер В, загальною площею 316,3 кв. м., відкриту веранду літер в., площею 70 кв. м., розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Юності (колишній провулок Шкільний) підлягає державній реєстрації, а право власності на це майно, як на новостворене нерухоме виникне у позивача з моменту такої реєстрації.

Проте, відповідачем, під час розгляду справи №5002-21/4601-2011 не було надано доказів звернення до повноважних органів у встановленому порядку за реєстрацією свого права власності на спірне майно, в зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку, що ДП "Зарема - Південь" звернулося з позовом про визнання права власності на підставі статей 331, 392 Цивільного кодексу України передчасно, оскільки останній у встановленому порядку за реєстрацією свого права до повноважних органів не звертався, та з урахуванням того, що позивач не набув права власності на реконструйоване (збудоване) спірне майно.

Також, в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. у справі №5002-21/4601-2011, було встановлено, що позивачу згідно договору оренди від 04.05.06р. за № 040602100015 земельна ділянка надана для обслуговування бази відпочинку, а не для будівництва спірного майна.

Разом з тим, як підставно встановив місцевий господарський суд, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.02.11р. у справі №5002-8/5994-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.11р., рішення виконкому Лівадійської селищної ради № 31 від 29.01.09р. та свідоцтво про право власності від 29.01.09р. визнані недійсними з підстав порушення порядку визнання права власності на самочинне збудоване майно, а саме в зв'язку з відсутністю дозволу на виконання будівельних робіт.

Під час розгляду справи №5002-8/5994-2009, було встановлено, що відповідач немав дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва нежитлової будови літ. «В» площею 316,3 кв.м. за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Юності 3-А (колишній Шкільний 3-а), здійснив будівництво без дозволу Інспекції ДАБК АРК та затвердженого і погодженого проекту, та будова не ведена в експлуатацію, а відтак така будова є самочинною, право власності на якому може бути визнано тільки судом, а не органом місцевого самоврядування.

Так, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 вказаного Кодексу, за приписами якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до п.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, а також з огляду на встановлені рішеннями судів у справах №5002-21/4601-2011 і №5002-8/5994-2009 обставини, судова колегія вважає доведеним той факт, що спірна будівля збудована відповідачем на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт і не прийнята в експлуатацію у встановленому законом порядку інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, а відтак в силу положень вищенаведеної статті є самочинним будівництвом.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та усунення перешкод власнику земельної ділянки (позивачу) в її користуванні шляхом зобов'язання відповідача знести самовільно побудовану будівлю.

Відносно послань відповідача на безпідставну відмову місцевого господарського суду в задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає їх помилковими, оскільки відкладання розгляду справи є правом, а не обов'язком суду. Більш того, відповідач жодним чином не був обмежений у виборі іншого представника для забезпечення його участі в судовому засіданні.

Також, залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 ніяким чином не впливає на правильність висновку місцевого господарського суду щодо задоволення позову.

За наведених вище обставин, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду не знайшла законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, а тому залишає оспорюване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.