11/437 Про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 29.05.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 (судді: Смирнова Ю.М. - головуючий, Ващенко Т.М., Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Підставами для скасування рішення позивач вважає, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та призначено її розгляд на 10.05.2012.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 10.05.2012 було оголошено перерву до 29.05.2012.

У судове засідання 29.05.2012 з'явились представники сторін. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, та те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та просив рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 91 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

20.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» (лізингоодержувач) укладено договір № 859-LD фінансового лізингу (т. 1 а.с. 11-25).

На виконання умов договору відповідач 12.11.2008 за актом приймання-передачі передав, а позивач прийняв у користування предмет лізингу, а саме: напівпричіп ER SPA 3/E серійний номер VAVSAP6688H275202 у кількості одна штука. (т. 1 а.с. 26).

Пункт 7.1 договору встановлює, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку №2 до цього договору.

Положеннями п. 7.7 договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Додатками № 1 та № 2 до договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графік лізингових платежів.

В порушення умов договору позивач не сплатив відповідачу лізингові платежі за період з 31 січня по 28 лютого 2011 року, на загальну суму 28 814,30 грн.

08.04.2011 відповідачем на адресу позивача було надіслано повідомлення № 584 від 07.04.2011, в якому відповідач повідомив позивача про односторонню відмову від Договору фінансового лізингу № 859-LD від 20.10.2008 та його припинення з 15.04.2011. Крім того, відповідач у вказаному повідомленні вимагав повернути предмет лізингу та погасити існуючу заборгованість (т. 1 а.с. 30).

Лізингодавець звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису з метою повернення від позивача об'єкту фінансового лізингу - напівпричіп SCHWARZMULLER SPA 3/E серійний номер VAVSAP6688H275202 вартістю 271 138,00 грн.

27.04.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2031, про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» об'єкта фінансового лізингу - напівпричіп SCHWARZMULLER SPA 3/E, рік випуску: 2008; колір: білий; серійний номер VAVSAP6688H275202; реєстраційний номер: АА2612ХР; вартістю 271 138,00 грн. (т. 1 а.с. 29).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір від 20.10.2008 № 859-LD укладений між сторонами є договором фінансового лізингу, загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України «Про фінансовий лізинг» (723/97-ВР) .

В пункті 3 ч. 2 ст. 11 зазначеного закону встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Для вчинення виконавчого напису відповідачем були подано нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису, до якої додані документи, що підтвердили суму заборгованості та факт звернення лізингодавця з вимогою про добровільне повернення майна, що передано в лізинг.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

З пункту 283 Інструкції вбачається, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява. Дана норма дає чіткий перелік щодо змісту зави також заява може містити іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Згідно з п. 284 Інструкції, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 8 переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (1172-99-п) , для одержання виконавчого напису нотаріусу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу надається: оригінал договору лізингу, що передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

З вищенаведеного можна зробити наступний висновок, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус визначає безспірність вимог на підставі наданих йому документів та при необхідності може витребувати додаткові документи

Приймаючи до уваги викладене та те, що виконавчий напис було вчинено на підставі наданих документів, а саме оригінал договору, рахунки-фактури, повідомлення про відмову від договору та необхідність повернення предмета лізингу, а також докази їх надсилання позивачу, колегія суддів вважає, що виконавчий напис №2031 від 27.04.2012 здійснено з дотримання всіх норм законодавства.

Твердження позивача про те що строк прострочення лізингових платежів з 31.01.2011 по 28.02.2011, зазначений у виконавчому написі, становить лише 29 днів, що порушує встановлений Законом України «Про фінансовий лізинг» (723/97-ВР) 30 денний строк, не беруться до уваги, тому що виконавчий напис вчинено нотаріусом 27.04.2011 і станом на вказану дату вчинення виконавчого напису період прострочення по лізинговим платежам за 31.01.2011 та 28.02.2011 склав більше 30 днів.

Ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 у справі № 11/437 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 у справі № 11/437 - без змін.