Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. - доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Єрьоміної К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, нотаріально-посвідчена довіреність №33 від 26.03.10, представник;

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 03.02.11, представник;

від позивача: ОСОБА_3, наказ №22/1 від 07.12.10, директор;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №1622-О від 12.07.11, представник;

від третіх осіб-1,2: у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Ферія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2011р. у справі №14/19-11

за позовом приватного підприємства "Ферія", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, м. Дніпропетровськ

про визнання договору застави недійсним, -

У грудні 2010р. приватне підприємство "Ферія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання договору застави № 2006-338 від 13.12.2006 року недійсним.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.11р. у справі № 14/19-11 (суддя Панна С.П.) позов було задоволено частково: визнано недійсним п. 2 договору застави майна №2006-338 від 13.12.2006р. в частинах сплати штрафу, в розмірі 2% від суми отриманого кредиту, за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору, а також сплати штрафу, в розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням та стягнуто судові витрати; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним п.2 договору застави суд зазначив про технічну помилку при складанні договору. В іншій частині позову відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для визнання недійсним оспорюваного договору застави.

Не погодившись із вказаним рішенням, приватне підприємство "Ферія" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність встановлених судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про наявність факту підміни сторонами кредитного договору його тексту, що у свою чергу, збільшило обсяг відповідальності позивача за договором застави. Вказує про невідповідність договору застави та кредитного договору та вважає безпідставною відмову суду у задоволенні клопотання про призначення по справі технічної експертизи документів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 (судді: Голяшкін О.В., Мороз В.Ф., Науменко І.М.) рішення суду першої інстанції було скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При винесені вищезазначеної постанови, судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги ПП "Ферія" є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки підстави для визнання недійсним укладеного між сторонами договору застави від 13 грудня 2006 року № 2006-338 за наведеними позивачем обставинами відсутні.

Клопотання позивача про призначення судово-технічної експертизи документів судовою колегією було відхилено як таке, що не відповідає вимогам ст.ст. 34, 41 ГПК України, оскільки вирішення питань щодо виявлення неспівпадаючих ознак та відмінностей наявних у матеріалах справи електрофотографічних копій кредитного договору, відповідності копії кредитного договору його оригіналу, не відносяться до предмету доказування у даній справі.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій приватне підприємство "Ферія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 43, 47, 33, 34, 41 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2011р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 у справі № 14/19-11 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

постанова Вищого господарського суду України обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не були належним чином досліджені заперечення позивача щодо зміни умов кредитного договору, в тому числі на предмет вилучення умов про цільове призначення кредиту та контролю ПП "Ферія" за видачею кредитних коштів.

Позивач посилається на те, що надані до суду копії кредитного договору не співпадають за технічним виконанням, що на думку останнього може свідчити про їх підміну. Наведені заперечення потребують дослідження та певних спеціальних знань.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи судами попередніх інстанцій не було досліджено оригінал кредитного договору №2006-338 від 13.12.2006, що призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. у справі № 14/19-11 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

13.12.2006 між ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та третьою особою-2- фізичною особою ОСОБА_6 (позичальник) було укладено кредитний договір № 2006-338, за умовами якого, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді поновлювальної лінії з лімітом в розмірі 37000 доларів США, на підставі попередньої вимоги згідно п.2.1.2 даного договору в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту і сплаті відсотків згідно графіку погашення кредиту і відсотків, який є невід'ємною частиною даного договору, комісії і винагороди, штраф і пені в обумовлені даним договором строки.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору метою надання кредиту є придбання основних засобів.

Згідно п. 1.3 кредитного договору строк повного погашення кредиту до 13.12.2009 включно.

Пунктом 2.2.7 кредитного договору передбачено обов'язок позичальника до отримання кредиту належним чином оформити договір застави в забезпечення виконання зобов'язань за даним договором, а при необхідності договір поруки і договір страхування заставленого майна. Під "належним оформленням договору застави і страхування" сторони розуміють підписання позичальником та іншими заставодавцями договору застави, нотаріальне посвідчення (по узгодженню сторін або відповідно до законодавства), іншу передбачену законодавством або самим договором застави процедуру реєстрації відносин застави.

13.12.2006р. між ПП "Ферія" (заставодавець) та ПАТ КБ "Приватбанк" (заставодержатель) було укладено договір застави майна №2006-338, предметом якого є надання заставодавцем в заставу майна, опис якого зазначений в п.6 цього ж договору, в забезпечення виконання зобов'язань заставодавцем (позичальником) перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет у разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконанні заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника.

Відповідно до п. 2 договору застави за цим договором заставою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 13.12.2006 №2006-338:

- повернення кредиту в сумі 37000 доларів США, що надається у формі поновлювальної кредитної лінії у термін 36 місяців;

- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 16% річних починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, якою є 13-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту;

- сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, - у дату сплати процентів, якою є 13-е число кожного поточного місяця. Якщо повне погашення кредиту здійснюється і дату, яка відрізняється від вказаної в цьому пункті, то останньою датою погашення таких процентів, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту;

- сплати винагороди, за розрахунково-касове обслуговування, в розмірі 1% від суми траншу;

- при достроковому погашенні кредиту сплати винагороди, за користування кредитом, в розмірі 1,5% ввід суми кредиту, яка погашається достроково, в день такого погашення;

- сплати пені, у порядку та розмірі, визначених кредитним договором;

- сплати штрафу, в розмірі 2% від суми отриманого кредиту, за кожний випадок порушення зобовязань, передбачених п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору;

- сплати штрафу, в розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

Максимальний розмір вимоги, яка забезпечена заставою за цим договором, складає 111000 доларів США (п. 3 договору застави).

Предметом застави є належне заставодавцю на праві власності обладнання: пристрій згортання пакетів для сміття "ROOL-O-МАТІС" типу 855/1300, міні-еструдер КWEEN В моделі МВ-45 (2 од., серійні номери №8559, 8560, 1998 р.в.), універсальний електронний пакетозварювальний пристрій " PLAS ALIANCE LTD" моделі PL 28 DL 40-16 (серійний номер МАІ 38828DІ-6), 1998 р.в., загальною ринковою вартістю 318150 грн. та заставною вартістю 206797 грн. 50 коп.

13.12.2006 договір застави був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2458.

В грудні 2010 року позивач ПП "Ферія" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним договору застави від 13 грудня 2006 року №2006-338 на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно положень вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 548, 572, 573, 574 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є застава. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст. 584 ЦК України, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відзиві на позов приватний нотаріус зазначала, що 13.12.2006р. нею був посвідчений договір застави майна, який укладено між позивачем та відповідачем. ОСОБА_5 вказала, що їй був наданий кредитний договір, з якого вона зробила копію та долучила до матеріалів нотаріальної справи.

Скаржник стверджує, що кредитний договір, по якому останній виступив поручителем, зазнав суттєвих змін після його підписання між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 З договору були вилучені умови щодо контролю ПП "Ферія" за видачею кредитних коштів, щодо цільового призначення виданих кредитних коштів. Таким чином, на думку апелянта сторони кредитного договору № 2006-338 фактично здійснили підміну тексту договору, що у свою чергу, збільшило обсяг відповідальності позивача за оспорюваним правочином.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, копії кредитного договору, які надані сторонами та нотаріусом, відповідають один одному за змістом, що не заперечується позивачем.

Крім того, судом апеляційної інстанції було досліджено оригінал кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р. і зроблено висновок про те, що за змістом оригінал цього договору, копії кредитних договорів, які містяться в матеріалах справи № 14/19-11 повністю відповідають змісту і формі договору, що долучений до нотаріальної справи, та підписані як представником банку, так і фізичною особою ОСОБА_6

Окрім того, дослідивши оригінал кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р., суд апеляційної інстанції встановив, що пункти 1.2 та 2.2.7 не містять умов про цілі кредитування на придбання обладнання у ПП "Ферія" та про отримання у ПП "Ферія" письмового дозволу на здійснення кожного траншу за кредитом. ПП "Ферія" зазначало, що на кожній сторінці кредитного договору, який містив такі умови, було проставлено підпис уповноваженої особи позивача. При цьому, позивач не дав суду доказів існування такої редакції кредитного договору.

І посилання ПП "Ферія" на відсутність на кредитному договорі підпису його директора, як на порушення закону, не можуть бути взяті до уваги, також тому, що позивач не є стороною кредитного договору, а тому не повинен був його підписувати, візувати та і інше засвідчення кредитного договору заставодавцем законом не передбачене.

13.12.2011р. позивачем у судовому засіданні було надано письмове клопотання про призначення технічної експертизи документів, яке обґрунтовано тим, що для підтвердження доводів, викладених у позові, необхідним є встановлення чи мали місце обставини, на які посилався позивач, а саме, підміна тексту кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. у справі № 14/19-11 призначено технічну експертизу документів, проведення експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертих ім.заслуженого професора М.С. Бокаріуса (61177, м.Харків, вул. Золочівська, 8-А ), провадження у справі зупинено до закінчення експертизи.

На розгляд експертизи було поставлено наступні питання:

1. Чи здійснена електрофотографічна копія кредитного договору №2006-338 від 13.12.2006р., надана приватним нотаріусом ОСОБА_5 (аркуш справи 124-125, том 1), з кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р., наданого відповідачем, копія якого наявна в матеріалах справи (аркуш справи 140-143, том 1)?

2. Чи здійснена електрофотографічна копія кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р., надана приватним нотаріусом ОСОБА_5 (аркуш справи 124-125, том 1), з оригіналу кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р.?

3. Чи здійснена електрофотографічна копія кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р., надана приватним нотаріусом ОСОБА_5 (аркуш справи 124-125, том 1), з електрографічної копії кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р., що міститься в матеріалах нотаріальної справи нотаріуса ОСОБА_5 (аркуш справи 52-53, том 3)?

4. Чи здійснена електрофотографічна копія кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р., надана відповідачем (аркуш справи 140-143, том 1), з оригіналу кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р.?

5. Чи здійснена електрофотографічна копія кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р. (засвідчена печаткою банку з датою 07.10.2009р.), надана позивачем під час судового засідання, яке мало місце 10.11.2011р. (аркуш справи 9-12, том 3), з оригіналу кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р.?

6. Чи різняться електрографічна копія кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р. (засвідчена печаткою банку з датою 07.10.2009р.) (аркуш справи 9-12, том 3) та електрографічна копія кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р., надана відповідачем (аркуш справи 140-143, том 1), між собою?

7. Чи різняться електрографічна копія кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р. (засвідчена печаткою банку з датою 07.10.2009р.) (аркуш справи 9-12, том 3) та електрографічна копія кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р., надана приватним нотаріусом ОСОБА_5 (аркуш справи 124-125, том 1), між собою?

8. Чи різняться електрографічні копії кредитного договору № 2006-338 від 13.12.2006р., що містяться на аркушах справи з 1-го тому 34-37, 124-125, 140-143 між собою?

В подальшому, справу 14/19-11 було повернуто Харківським науково-дослідним інститутом судових експертих ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду з висновком проведеної судово-технічної експертизи документів № 13063 від 31.01.2012р.

Із вказаного експертного висновку випливає, що копії аркушів певного кредитного договору виготовлені не із оригіналів (копій) аркушів іншого кредитного договору, при цьому інші аркуші цих договорів, навпаки, виготовлені з такого оригіналу (копії).

Однак, із змісту експертного висновку не випливає, що за змістом та формою всі долучені до матеріалів справи № 14/19-11 договори є неідентичними.

Відтак, наявність копій кредитного договору, в яких аркуші різняться за технічним виготовленням, не може свідчити про підміну такого договору.

І в установленому законом порядку кредитний договір недійсним визнаний не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч положенням статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав доказів існування редакції кредитного договору, яка містить умов про цілі кредитування на придбання обладнання у ПП "Ферія" та про отримання письмового дозволу на здійснення кожного траншу за кредитом, і яка відмінна від тієї, що залучена до матеріалів господарської справи, тому неможливо вести мову про підміну договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції проаналізувавши зміст кредитного договору та договору застави зазначає наступне.

Дійсно, в договорі застави майна зазначено, що за цим договором забезпечується виконання фізичною особою - ОСОБА_6 зобов`язань, що випливають з кредитного договору №2006-338 від 13.12.2006р., проте, доводи позивача про недійсність договору застави у зв`язку з невідповідністю його змісту за окремими пунктами положенням кредитного договору є неправомірними. Оскільки, пунктом 5 договору застави майна визначено, що заставодавець -ПП "Ферія" ознайомлений із умовами договору кредитного договору. При цьому, умови договору застави майна визначалися на розсуд сторін, а законом не встановлено вимоги щодо відповідності положень договору застави положенням кредитного договору.

Таким чином, позивач був ознайомлений із умовами кредитного договору та розуміло свої права та обов`язки за договором застави. Тобто, повинен був розуміти, що кредит буде отримуватися ОСОБА_6 для придбання основних засобів, очікуючи, що купівля обладняння відбудеться саме у нього. Проте, факт невиконання ОСОБА_6 своїх обов`язків за договором купівлі-продажу не може свідчити про обман ПП "Ферія" при укладенні договору застави майна.

Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_5 в поясненнях від 10.03.2011 року також зазначила, що при зверненні до неї представника ПП "Ферія" та ЗАТ КБ "Приватбанк" для посвідчення договору застави майна - їй було надано екземпляри договору застави та кредитного договору, який встановлював зобов'язання. Після перевірки тексту договору застави, приватний нотаріус дійшла висновку про відповідність спірного договору застави вимогам чинного законодавства, а саме Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та Закону України "Про заставу" (2654-12) і після перенесення спірного договору застави на спеціальний бланк нотаріальних документів був наданий сторонам для ознайомлення та підписання (а. с. 31).

Заставодавець підписав спірний договір, тобто був повністю ознайомлений як з умовами кредитного договору, так і з умовами договору застави, оскільки договір застави майна укладався сторонами після підписання відповідачем та третьою особою-2 кредитного договору у забезпечення виконання зобов`язань позичальника. Тобто, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, умови спірного договору погоджені і мають вважатися як прийняті до виконання.

Відтак, позиція позивача, щодо визнання договору застави майна недійсним, у зв`язку з вчиненням цього правочину під впливом обману не відповідає дійсності, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено що при укладенні спірного договору його сторонами було дотримано вимоги, встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача не різницю в підписах (в нахилі букв) позичальника в екземплярах кредитного договору, наданих позивачем, відповідачем та третьою особою, що є підставою для визнання договору застави № 2006-338 недійсним не можуть прийматися судом до уваги, оскільки на день підписання договору застави сторонами приватному нотаріусу ОСОБА_5 був наданий кредитний договір, з якого нотаріусом була знята копія та долучена до нотаріальної справи. Копія кредитного договору та договору застави майна, що зберігаються у нотаріуса були нею особисто долучені до матеріалів справи, вони за змістом повністю відповідають тим договорам, що були надані банком у судовому засіданні.

Відповідач різницю в нахилі букв у кредитному договорі в примірнику, наданому банком, та екземплярі, наданим приватним нотаріусом, пояснює тим, що нотаріусу можливо було надано екземпляр кредитного договору, який належав ОСОБА_6

Таким чином, укладення сторонами договору застави від 13 грудня 2006 року №2006-338 відповідає положенням закону, договір укладено в письмовій формі, підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено їх печатками та засвідчено нотаріально, волевиявлення учасників договору було вільним.

Обставини, якими обґрунтовує свої вимоги позивач, не можуть бути підставою для визнання недійсним договору застави майна від 13 грудня 2006 року №2006-338.

Посилання позивача на наявність декількох екземплярів кредитного договору від 13 грудня 2006 року № 2006-338, твердження про підміну сторонами кредитного договору його тексту, судовою колегією відхиляються як необґрунтовані.

Стосовно невідповідності п. 2 договору застави в частинах сплати штрафу, в розмірі 2% від суми отриманого кредиту, за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору, а також сплати штрафу, в розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням кредитному договору необхідно зазначити, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те що це є наслідком технічної помилки, як зі сторони банку, так і зі сторони позивача (пояснення відповідача - т. 2 а. с. 33), тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2011р. у справі № 14/19-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Ферія" - без задоволення.