Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

в судовому засіданні взяв участь представник:

ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" - Булка С.Є., довір.

У провадженні господарського суду Одеської області знаходилася справа №7-2-21-2-32-24/13-04-466 про банкрутство СВК ім. Татарбунарського повстання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.11.2008 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано СВК ім. Татарбунарського повстання як юридичну особу та припинено провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 р. (судді: Таценко Н.Б. –головуючий, Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.) ухвалу господарського суду Одеської області від 25.11.2008 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими рішеннями, кредитор банкрута - ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 25.11.2008 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 р., а справу передати для подальшого розгляду до господарського суду Одеської області.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі –Закон про банкрутство ).

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається зі звіту ліквідатора банкрута й ліквідаційного балансу та встановлено попередніми судовими інстанціями, під час проведення процедури ліквідації ліквідатор банкрута здійснив всі заходи, передбачені ст. 25 Закону про банкрутство, а, отже, виконав всі вимоги цього Закону.

Зокрема, ліквідатором банкрута здійснено пошук та виявлення майна банкрута шляхом направлення запитів до відповідних органів, що здійснюють реєстрацію та облік рухомого та нерухомого майна і майнових прав.

Отже, в ході здійснення ліквідаційної процедури були повною мірою вчинені дії, направлені на встановлення активів банкрута.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до ухвали Апеляційного суду Одеської області від 18.11.2008 р. у справі №22ц-3653/08, якою залишено без змін рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 11.06.2008 р. про відмову у задоволенні позову гр. ОСОБА_1. до гр. ОСОБА_2. про визнання незаконними рішень загальних зборів співвласників майнових паїв, передача майна від гр. ОСОБА_3. до СВАТ "Україна" за актами приймання –передачі від 12.03.2004 р. визнана правомірною.

У зв’язку з чим, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" на передачу через підставну особу майна боржника на загальну суму 850 000,00 грн. за актами приймання –передачі від 12.03.2004 р.

Також, ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в касаційній скарзі неправильно вказує на те, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув факт правомірності передачі майна від гр. ОСОБА_3. до СВАТ "Україна", як обставину, що не підлягає доведенню, оскільки ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" не було стороною у вищезазначеній справі.

Положення ч. 1 ст. 35 ГПК України, на які посилається заявник касаційної скарги, встановлюють необхідність участі у спорі тих же самих сторін при визначенні преюдиційності фактів, що вставленні у рішенні саме господарського суду чи іншого органу, який вирішує господарські спори .

В той час, як рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору (ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно відхилені твердження ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" про підписання протоколу засідання комітету кредиторів, яким затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, неуповноваженими представниками членів комітету кредиторів у зв’язку з тим, що довіреності останніх не містили повноважень на прийняття ними участі у зборах кредиторів та засіданні комітету кредиторів з правами, наданими Законом про банкрутство.

Чинне законодавство, в т.ч. Закон про банкрутство (2343-12) , не містить виключень з загального правила щодо представництва юридичної особи для представництва у справах про банкрутство.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неповноти встановлення всіх обставин справи не підтверджуються, а, відтак, касаційна скарга не спростовує висновків попередніх судових інстанцій.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку щодо необхідності затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута, як юридичної особи, та припинення провадження у справі.

Таким чином, перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 25, 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 35, 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 25.11.2008 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 р. у справі №7-2-21-2-32-24/13-04-466 залишити без змін.