18пд/5014/223/2012 Про спонукання укласти договір про постачання теплової енергії - 23.05.2012 Прийняття

головуючого судді: Зубченко І.В.суддів:Бойко І.А., Мартюхіної Н.О. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю №12-01-153/1414 від 21.09.2011р.від відповідача:ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2012р. (повний текст підписано 02.04.2012р.)у справі №18пд/5014/223/2012 (суддя Корнієнко В.В.) за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк, Луганська область до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область про спонукання укласти договір про постачання теплової енергії в гарячій воді в редакції проекту договору від 20.09.2011р. №671

Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, до відповідача, Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, про зобов'язання укласти договір, в якому позивач просив визнати договір №671 від 20.09.2011р. на постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.01.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №18пд/5014/223/2012 та призначено розгляд справи на 08.02.2012р., при цьому предметом спору визначено зобов'язання укласти договір.

22 лютого 2012 року позивач подав до канцелярії господарського суду Луганської області заяву про зміну предмету позову №12-03-283 від 21.02.2012р., в якій в порядку передбаченому ст. 22 ГПК України змінив п.1 позовних вимог та просив суд зобов'язати ФОП ОСОБА_5 укласти договір на постачання теплової енергії №671 від 20.09.2011р. у редакції ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ».

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.03.2012р. (повний текст підписано 02.04.2012р.) у справі №18пд/5014/223/2012 було відмовлено в задоволені позовних вимог про спонукання відповідача укласти з позивачем договір про постання теплової енергії від 20.09.2011р. №671.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не обґрунтував та не підтвердив доказами кількості та вартості теплової енергії, яка вказана у проекті договору про постачання теплової енергії від 20.09.2011р. №671, буде постачатися відповідачу та є істотною умовою договору, в свою чергу, відповідач заперечив проти запропонованої позивачем кількості теплової енергії, посилаючись на її необґрунтованість та завищення, вказуючи, що в попередні роки ним споживалось значно менше теплової енергії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2012р. у справі №18пд/5014/223/2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що при вирішенні питання щодо кількості теплової енергії, передбаченої проектом договору, суд першої інстанції виходив лише з того, що Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204) незареєстровані в Міністерстві юстиції України, проте чи відповідає зазначений в проекті договору об'єм теплової енергії фактичному об'єму споживання судом перевірено не було.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2012р. у справі №18пд/5014/223/2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку кількості та вартості теплової енергії, яка повинна постачатися відповідачу та пунктом 2.2. проекту договору №671 пропонується без усілякого нормативно-правового та фактичного обґрунтування збільшити в односторонньому порядку усі показники порівняно з попереднім опалювальним сезоном майже у три рази.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Бойко І.А., Мартюхіна Н.О.

Представник скаржника у судовому засіданні 23.05.2012р. просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні 23.05.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Відповідно до п.3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 (v0018600-11) , право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

В протоколах судового засідання від 08.02.2012р., від 22.02.2012р., від 13.03.2012р., від 26.03.2012р., ухвалах про відкладення розгляду справи від 08.02.2012р., від 22.02.2012р., від 13.03.2012р. та в рішенні від 26.03.2012р. (арк. спр. 24, 25, 30, 31, 35, 36, 49, 51-54) не визначено коли суд першої інстанції розпочав розгляд позовних вимог по суті.

Однак, ухвалою від 08.02.2012р., в присутності представника позивача ОСОБА_4, якому згідно протоколу судового засіданні від 08.02.2012р. було роз'яснено права та обов'язки учасників судового засідання, що передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, розгляд справи відкладено на 22.02.2012р. та зобов'язано позивача нормативно обґрунтувати обов'язковість укладання договору для відповідача. Слід зазначити, що в ухвалі від 25.01.2012р. про порушення провадження у даній справі вказані документи не витребувались.

Отже, письмові пояснення запитувались не під час вчинення заходів із підготовки справи до розгляду, а за результатами судового засідання, яке відбулось 08.02.2012р. та в якому суд першої інстанції фактично перейшов до розгляду позовних вимог.

Між тим, заявляючи позов про зобов'язання укласти договір та посилаючись на відсутність між сторонами договору про постачання теплової енергії, обов'язок відповідача за законом укласти з позивачем такий договір, неможливість обмежити постачання теплової енергії у приміщення відповідача, оскільки останнє знаходиться на першому поверсі житлового будинку, в якому система опалення є централізованою, неможливість отримати плату за надану теплову енергію через відсутність між сторонами відповідного договору, а також надіслання на адресу відповідача проекту договору №671 від 20.09.2011р. та відмову відповідача укласти цей договір, позивач просив визнати договір №671 від 20.09.2011р. на постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним.

Звертаючись із заявою про зміну предмету позову №12-03-283 від 21.02.2012р., позивач просив суд зобов'язати ФОП ОСОБА_5 укласти договір на постачання теплової енергії №671 від 20.09.2011р. у редакції ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ».

З огляду на викладене вбачається, що фактично йдеться про подання позову щодо переддоговірного спору, тому заяву позивача слід розцінювати як таку, що конкретизує його вимогу та усуває неточності позовної заяви, не змінюючи при цьому суті (предмету) позову про спонукання укласти договір про постачання теплової енергії в гарячій воді в редакції проекту договору від 20.09.2011р. №671, а не про встановлення юридичного факту укладення між сторонами договору від 20.09.2011р. №671.

Як вбачається з витягу Комунального підприємства «Сєверодонецьке бюро технічної інвентаризації»про державну реєстрацію прав №30638324 від 15.07.2011р. ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності САЕ №396246 від 23.06.2011р, виданого Сєвєродонецькою міською радою, є власником приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача укласти договір на постачання теплової енергії №671 від 20.09.2011р. у редакції позивача, який 22.09.2011р. вручений відповідачу, про що свідчить відмітка на листі №16-6-929 від 21.09.2011р. та що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповіді на лист не надав та договір не підписав.

Згідно п.3 статті 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Постачання гарячої води та опалення за змістом статей 1 та 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є одним із видів комунальних послуг.

Згідно статей 19, 22, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення договору на постачання теплової енергії є обов'язковим в силу закону.

Статтею 187 ГК України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Під час укладення господарських договорів, відповідно до пункту 4 ст. 179 ГК України, зміст договору визначається на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (630-2005-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009р. № 933 (933-2009-п) ).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст. 180 ГК України).

Згідно з п.1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки і т.п.), які встановлюються або регулюються повноважними органами державної влади, або органами місцевого самоврядування.

Застосування у спірних правовідносинах положень ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також є обґрунтованим.

Згідно п.п.2, 3, 4, 5, 8 ч. 1 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, є: 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг.

Згідно пункту 2.1. проекту договору позивач постачає відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону у приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,4 кв.м.

У пункті 2.2. проекту договору позивачем вказано, що він постачає відповідачу в період з 20.09.2011р. по 20.09.2012р. теплову енергію в гарячій воді в межах 23 Гкал/рік, що згідно доданого до проекту договору розрахунку складає 17299грн. на рік (вартість цієї енергії).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності -розрахунковим способом (пункт 5.1. проекту договору). При відсутності приладів обліку або виходу його з ладу -кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією розрахунковим способом відповідно до діючих правил обліку відпускання і споживання теплової енергії (пункт 5.4. проекту договору).

У пункті 6.1. проекту договору позивачем визначено, що розрахунки за теплову енергію, яка споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць).

Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 14416грн., ПДВ -2883грн., всього 17299грн. Ціна за 1 Гкал становить 626,76грн. (без ПДВ) на підставі погодженого у встановленому законодавством порядку тарифу. В період дії договору можлива зміна ціноутворення тарифів (пункт 6.2. проекту договору).

У пункті 10.1. проекту договору зазначено, що договір набуває чинності з 20.09.2011р. та діє до 20.09.2012р.

Під час розгляду справи сторони пояснили, що у приміщенні відповідача або у під'їзді будинку по АДРЕСА_1, м. Сєвєродонецьк не встановлені засоби обліку, які б фіксували об'єми спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. N630 (630-2005-п) , у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

У розрахунку, доданому до проекту договору, який є невід'ємною його частиною, вказано, що він складений на підставі Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що цей нормативний акт, на підставі якого здійснений розрахунок, не має обов'язкового характеру, оскільки всупереч ст.ст. 1 (493/92) , 2 Указу Президента України від 03.10.1992р. №493/92 (493/92) «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»не зареєстрований у Міністерстві юстиції України та у відповідності з ст.3 цього Указу не набув чинності. При цьому, за взаємною згодою сторін не визначено, що розрахунок кількості спожитої теплової енергії здійснюється у відповідності до цього акту.

Також судова колегія відзначає, що СНИП 2.04.07-86 «Тепловые сети», застосовані позивачем при розрахунку максимальних теплових витрат та відповідно обсягу наданих послуг, втратили чинність на території України з 1 липня 2009 року у зв'язку з набранням чинності ДБН В.2.5-39-2008, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження державних будівельних норм»від 09.12.2008р. №568 (v0568661-08) .

У договорі від 21.07.1999р. № 229 на постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення цього ж приміщення, який був укладений позивачем з ТОВ «Реґіна-2»та діяв до 19.09.2011р., було встановлено, що річна кількість теплової енергії, необхідна для опалення приміщення, складає 10 Гкал. При чому, розрахунок кількості теплової енергії визначався на підставі довідника під редакцією В.І. Манюка «Наладка и експлуатация водяних теплових сетей»1988р.

Позивач не обґрунтував чому він у даний час застосував КТМ 204, який не зареєстрований у Мін'юсті України, а при укладанні попереднього договору -довідник під редакцією В.І. Манюка, і чому у попередньому договорі для одного й того ж приміщення кількість теплової енергії була визначена по різному (за попереднім договором -10 Гкал/рік, а у проекті нового договору вже 23 Гкал/рік).

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що позивач не обґрунтував та не підтвердив доказами кількості та вартості теплової енергії, яка вказана у проекті договору про постачання теплової енергії від 20.09.2011р. №671, що буде постачатися відповідачу та є істотною умовою договору, а відповідач заперечив проти запропонованої позивачем кількості теплової енергії, посилаючись на її необґрунтованість та завищення, вказуючи, що в попередні роки ним споживалось значно менше теплової енергії і позивач погоджувався з тими об'ємами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про спонукання укласти договір про постачання теплової енергії в гарячій воді в редакції проекту договору від 20.09.2011р. №671.

З урахуванням викладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2012р. (повний текст підписано 02.04.2012р.) у справі №18пд/5014/223/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2012р. (повний текст підписано 02.04.2012р.) у справі №18пд/5014/223/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2012р. (повний текст підписано 02.04.2012р.) у справі №18пд/5014/223/2012 - залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.