5015/7527/11 Про визнання недійсним Договору оренди торгівельного місця - 23.05.2012 Прийняття

рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2012 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємці Торпедо»до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди торгівельного місця №84 від 29.12.2010р. про надання у користування торгових місць.

Рішення суду мотивоване тим, що оскаржуваний договір укладено від імені позивача не уповноваженою на це особою ОСОБА_3, оскільки згідно рішення зборів учасників ТОВ "Підприємці Торпедо", оформленого протоколом зборів від 10.06.2009р. новим директором товариства обрано ОСОБА_4, доказів схвалення факту укладення оскаржуваного договору у встановленому законом порядку з боку уповноваженого органу - загальних зборів учасників позивача відповідачем не представлено, що є підставою згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання його недійсним.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що правомірність укладення оскаржуваного договору від імені позивача ОСОБА_3 підтверджується рішенням наглядової ради від 02.03.2009 року, яким погоджено звільнення ОСОБА_5 з посади директора товариства, погоджено призначення заступником директора товариства ОСОБА_3 з правом першого підпису банківських документів, а також покладено на неї відповідальність за підписання первинних документів товариства.

Скаржник покликається на те, що саме з моменту прийняття вказаного рішення ОСОБА_3 подавала всі звіти до контролюючих органів та державних фондів, укладала необхідні для товариства договори, зокрема, здійснювала державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №Л-955 від 24.03.2009 року, а тому відсутні підстави для висновку про укладення оскаржуваного договору від імені позивача неуповноваженою на це особою.

Скаржник також покликається на те, що на момент укладення оскаржуваного договору між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 ніколи не була керівником товариства та не могла виконувати функції заступника керівника, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ щодо вчинення товариством реєстраційних дій за період з моменту державної реєстрації (04.08.2006 року) до 23.06.2011 року, а також копією реєстраційної форми №4 за листопад 2010 року, згідно якої проводилася заміна керівника з ОСОБА_5 на ОСОБА_6

Позивач зазначає, що обрання керівних органів товариства є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства, а тому лише рішення загальних зборів учасників товариства може бути підставою для внесення змін до даних ЄДР, яким в спірному випадку є рішення загальних зборів учасників товариства від 10.06.2009 року.

Позивач також покликається на те, що призначення ОСОБА_3 заступником директора товариства зумовлено необхідністю поточного управління товариством до моменту вирішення питання обрання нового директора товариства, яке реалізовано шляхом прийняття рішення загальних зборів товариства від 10.06.2009 року.

Позивач також вважає неналежними та недопустимими доказами подані до апеляційної скарги копію протоколу наглядової ради від 02.03.2009 року та копію наказу товариства №4 від 02.03.2009 року, оскільки вказані докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції та скаржник не обґрунтував неможливість їх подання під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також вказані докази не завірені належним чином та носять сумнівний характер.

В судове засідання представник скаржника не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі за наявними в справі доказами.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в дане судове засідання задоволенню не підлягає, оскільки сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст. 22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення. Крім цього, з метою дотримання строку розгляду справи та за відсутності доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання апеляційний суд не вбачає процесуальних підстав для відкладення слухання справи.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, які підтримали свою позицію, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.03.2009р. між ТзОВ "Підприємці Торпедо" та Львівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки №Л-955, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.07.2010р. за №04:106469:00023 кн.04-5. На вказаній земельній ділянці розташований промтоварний ринок, де здійснюють свою підприємницьку діяльність приватні підприємці.

Ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій. (п.2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105 (z0288-02) )

Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності (далі - продавці) (п.4 Правил (z0288-02) ).

Згідно із пунктом 13 вказаних Правил (z0288-02) , торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Підставою для використання торгового місця на території ринку є угода про надання в користування торгових місць, яка укладається між адміністрацією ринку та приватним підприємцем (п.20 Правил (z0288-02) ). Відповідно до плану-схеми ринку на ринку облаштовано 116 торгових місць, де здійснюють свою діяльність фізичні особи підприємці. Користування земельною ділянкою (як і торговим місцем, що на ній розташоване) без достатніх на це правових підстав забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження права на оренду торгівельного місця на території вказаного ринку відповідачем подано договір №84 оренди торгівельного місця від 29.12.2010р.(а.с.98-100, т.1), за змістом якого орендодавцем за договором визначено ТзОВ "Підприємці Торпедо" в особі директора ОСОБА_3.

У розділі договору "Реквізити сторін", вказано найменування товариства, його фактичну адресу, банківські реквізити, а також зроблено підпис і його розшифрування "ОСОБА_3". Поряд із підписом ОСОБА_3 проставлено печатку товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємці Торпедо". Таким чином, вказаний договір підписаний ОСОБА_3 та скріплений печаткою товариства.

Підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним позивач зазначає укладення його від імені позивача неуповноваженою на це особою ОСОБА_3, оскільки згідно рішення зборів учасників ТОВ "Підприємці Торпедо", оформленого протоколом зборів від 10.06.2009р. новим директором товариства обрано ОСОБА_4.

За приписами ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочинів, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав передбачених законом.

В частині першій ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням позачергових зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємці Торпедо» від 10.06.2009р. попереднє керівництво усунуто у зв'язку із незадовільною роботою та доведення товариства до межі банкрутства та обрано новим директором товариства ОСОБА_4. За рішення про обрання директором товариства ОСОБА_4 проголосувала абсолютна більшість учасників товариства (84 зі 102 присутніх на зборах).

Вказане рішення зборів учасників є чинним і не визнане судом недійсним, що підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2011р. у справі №9/149(10)(10/163).

Відсутність у ОСОБА_3 повноважень на здійснення повноважень керівника, зокрема, підписання оскаржуваного договору підтверджується довідкою з ЄДРПОУ щодо вчинення товариством реєстраційних дій за період з моменту державної реєстрації (04.08.2006 року) до 23.06.2011 року, а також копією реєстраційної форми №4 за листопад 2010 року, згідно якої проводилася заміна керівника з ОСОБА_5 на ОСОБА_6

Покликання скаржника на наявність у ОСОБА_3 таких повноважень згідно протоколу зборів наглядової ради №4 від 16.02.2009р. є безпідставним, оскільки призначення ОСОБА_3 заступником директора товариства зумовлено необхідністю поточного управління товариством до моменту вирішення питання обрання нового директора товариства, яке реалізовано шляхом прийняття рішення загальних зборів товариства від 10.06.2009 року, тобто на час укладення оскаржуваного договору повноважним керівником товариства була ОСОБА_6

З наведених підстав є також необґрунтованими доводи скаржника на те, що зміни до ЄДР про повноваження ОСОБА_3 не внесено у зв'язку із дією заборони на існування товариств, у кількості більшій 10 чоловік, що стало підставою для продовження діяльності товариства на старих умовах, зі старим директором. Зокрема, директор ОСОБА_3 отримала під розписку від ОСОБА_5 печатку та документи та протягом тривалого часу подавала всі звіти до контролюючих органів та державних фондів, укладала необхідні для товариства договори, зокрема, здійснювала державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №Л-955 від 24.03.2009 року. Здійснення вказаних дій від імені товариства ОСОБА_3 не свідчить про існування у неї відповідних повноважень на укладення оскаржуваного договору, надання яких керівнику товариства належить до компетенції загальних зборів товариства. Зокрема, згідно п.10.20 статуту товариства директор призначається зборами учасників. Директор може бути усунений від виконання своїх обов'язків за рішенням наглядової ради товариства. В разі усунення директора за рішенням наглядової ради виконання обов'язків директора виконує особа, призначена наглядовою радою до скликання загальних зборів учасників товариства, на якому буде розглянуто питання призначення нового директора. В спірному випадку таким рішенням є рішення загальних зборів товариства від 10.06.2009 року, тобто на момент укладення оскаржуваного договору уповноваженою особою на підписання таких договорів була ОСОБА_6(а.с.40, т.1)

Скаржником не подано, а судом не встановлено ні інших доказів наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладення оскаржуваного договору, ні доказів виконання сторонами оскаржуваної угоди, ні доказів подальшого схвалення загальними зборами товариства факту укладення оскаржуваного договору.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріалами справи встановлено, що наступного схвалення з боку уповноваженого органу - загальних зборів учасників позивача вчинення директором товариства ОСОБА_3 спірного правочину, а факт виконання цього договору його сторонами не доводить та не виражає волевиявлення ТзОВ "Підприємці Торпедо", в особі його компетентного органу, такого схвалення.

Абз.2 ч.3 ст. 92 ЦК України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Таким чином, орендар повинен був знати про обсяг та наявність обмежень повноважень директора ОСОБА_3 шляхом звернення та витребування необхідних документів перед підписанням спірного договору.

Сукупність приписів ЦК України (435-15) та матеріалів справи, стосовно порядку укладання товариством спірного договору вказують на те, що можливість існування правомірного юридичного факту з укладення спірного договору, пов'язана з наявністю правомірного рішення від 16.02.2009р. загальних зборів його учасників на предмет можливості вчинення таких дій.

Наявність такого рішення загальних зборів учасників товариства є невід'ємною частиною волевиявлення учасника правочину, яким є позивач, на його вчинення, та необхідною умовою чинності вчиненого правочину, а відсутність такого рішення, тягне за собою недійсність такого правочину та неправомірність укладення договору оренди торгівельного місця № 84 від 29.12.2010р., який підписаний від імені позивача директором ОСОБА_3

Договір оренди торгівельного місця № 84 від 29.12.2010 р. суперечить приписам ст. 761 ЦК України, якою передбачено право передання майна у найм власником речі або особою, якій належать майнові права, а тому, в цій частині не може створювати правомірного юридичного факту. Неможливість створення діями неуповноваженої особи юридичних наслідків для іншої особи, від імені якої вона діє, випливає із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, встановлених ч.2 ст. 203 ЦК України - наявність у особи, яка вчиняє правочин, достатнього обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наведеного позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємці Торпедо»до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди торгівельного місця №84 від 29.12.2010р. про надання у користування торгових місць є підставними, а тому правомірно задоволені місцевим судом.