2/5009/8075/11 Про стягнення заборгованості за договором поставки електротехнічного обладнання - 15.05.2012 Прийняття

Головуючого: Діброви Г.І. суддів Бойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Ложка Н.Л. від позивача:ОСОБА_4 -за дов. б/н від 11.05.12 р. від відповідача:ОСОБА_5 -за дов. № 019 від 11.05.12 р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ, м. Одеса на рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 року у справі № 2/5009/8075/11 (суддя Мойсеєнко Т.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ, м. Одеса до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД", м. Запоріжжя про стягнення 419507 грн. 51 коп. пені за несвоєчасну поставку обладнання та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ, м. ОдесадоТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ, м. Одеса про стягнення 289197 грн. 95 коп. інфляційних витрат, 43815 грн. 45 коп. пені, 8574 грн. 45 коп. - 3 % річних

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ, м. Одеса звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД", м. Запоріжжя про стягнення 419507 грн. 51 коп. пені за несвоєчасну поставку обладнання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.01.12 р. було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ, м. Одеса про стягнення інфляційних у розмірі 289197 грн. 95 коп., пені у розмірі 43815 грн. 45 коп. та 3% річних у розмірі 8574 грн. 45 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.12 р. у задоволенні первісного позову було відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ, м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД", м. Запоріжжя 3% річних у розмірі 8296 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 44462 грн. 78 коп. та пеню у розмірі 42866 грн. 11 коп. У задоволенні іншої частини зустрічного позову було відмовлено.

Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ, м. Одеса, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.12 р. повністю скасувати та прийняти нове рішення, яким поновити позивачу за первісним позовом пропущений процесуальний строк на звернення до суду за захистом своїх прав і законних інтересів, задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги відповідача частково, стягнувши з позивача за первісним позовом за період з 01.05.11 р. по 15.05.11 р. 2639 грн. 48 коп. пені, 1654 грн. 07 коп. інфляційних та 527 грн. 90 коп. 3% річних за прострочення грошового зобов»язання в сумі 428181 грн. 74 коп., у задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовити.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 2/5009/8075/11 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.10 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфоком ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" (покупець) було укладено договір поставки № 110/019, згідно умов якого постачальник зобов'язався розробити, поставити та передати у власність покупця електротехнічне обладнання, а покупець зобов'язався приймати це обладнання та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору.

Пунктами 1.2, 2.1, 2.2 договору передбачено, що підставою для розробки та виготовлення обладнання є технічні завдання (додатки № № 1, 2 до даного договору), які підписані сторонами та є невід'ємними частинами даного договору. Кількість обладнання, що поставляється, за сортами, видами, марками, типами визначається за згодою сторін на підставі специфікацій, які додаються до даного договору та є його невід'ємною частиною. Загальна кількість обладнання, яке постачається, визначається за фактичним сумарним обсягом поставок, прийнятих покупцем в рамках даного договору.

У відповідності до п. 5.1 договору, постачальник зобов'язався здійснити поставку обладнання на умовах DDP м.Миколаїв, відповідно до Інкотремс 2000, якщо інші умови не обумовлюються сторонами у відповідній специфікації, яка додається до даного договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 5.3 договору строки поставки обладнання наступні:

- обладнання згідно з п. п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 Специфікації № 1 поставляється у строк не пізніше 15.06.2010 р., за умови отримання передплати згідно з п. 7.1.1 даного договору не пізніше 23.03.2010 р.;

- обладнання згідно з п. п. 8, 9, 10, 11 Специфікації № 1 поставляється у строк з 01.07.2010р. по 03.07.2010р., за умови отримання передплати згідно з п. 7.1.1 даного договору не пізніше 23.03.2010 р.;

- обладнання згідно зі специфікаціями № № 2, 3, 4, 5 поставляється у строк з 01.07.2010р. по 03.07.2010р. за умови отримання передплати згідно з п. 7.1.1 даного договору не пізніше 23.03.2010 р.

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що строки поставки обладнання, що поставляється згідно з усіма наступними специфікаціями до даного договору (специфікації № 6 і далі), вказуються безпосередньо у Специфікаціях.

Згідно п. 5.5 договору, при порушенні строків оплати згідно з п. п. 7.1.1, 7.1.2 даного договору, строки поставки обладнання продовжуються на відповідний період.

У відповідності до п. 7.1 договору, покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% сум, що вказані у специфікаціях, в наступному порядку:

- 12900000,00 грн., в тому числі ПДВ, покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного договору;

- іншу частину вартості обладнання покупець сплачує протягом 3-х банківських днів, по факту поставки останньої партії обладнання, вказаного у Специфікаціях до даного договору.

Пунктом 8.1 визначено, що датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової (товарної) накладної.

Згідно п. 11.1 договору, у випадку прострочення поставки обладнання в обумовлені строки, за порушення строків заміни неякісного обладнання, порушення строків усунення недоліків протягом гарантійного терміну, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 11.2 договору, у випадку порушення покупцем строків кінцевого розрахунку за поставлену продукцію, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.10 р., а в частині взаєморозрахунків -до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за даним договором.

До договору поставки № 110/019 від 19.03.10 р. сторони підписали Специфікації № № 1-5 від 19.03.10 р., № 6 від 21.04.10 р.

Позивач на виконання умов п. 7.1 договору перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 12900000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 1 від 23.03.10 р.

Відповідач здійснив поставу товару на загальну суму у розмірі 14026575 грн. 00 коп., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Решту суми вартості товару у розмірі 1126575 грн. 00 коп. позивач оплатив наступним чином: 27.04.11 р. -698393 грн. 27 коп. та 17.05.11 р. -428181 грн. 73 коп., що підтверджено виписками по рахунку відповідача та платіжними дорученнями від 27.04.11р. № 400 та від 17.05.11р. № 475.

Позивач за первісним позовом, посилаючись на здійснення відповідачем поставки товару з порушенням встановлених строків, звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області та просив стягнути з відповідача за первісним позовом пеню згідно п. 11.1 договору за прострочення поставки обладнання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення у розмірі 419507 грн. 51 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України (436-15) , іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка -це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому судова колегія зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України (436-15) є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойкм. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України -це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов»язань. Тому поняття пені та штрафу в господарсько-правових зобов»язаннях міститься в нормах господарського права України, яким і повинні керуватися сторони і суди. До того ж судова практика допускає застосування пені до порушника правил господарської діяльності за прострочення негрошових зобов»язань і посилання суду та відповідача на постанову Вищого господарського суду України з іншою оцінкою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в кожному конкретному випадку існують різні обставини справи, яким суди і дають оцінку. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов»язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції. Згідно ч.2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб»єктів господарювання визначаються цим кодексом. Тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та частини 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, а не частини 3 цієї ж статті, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Так, в постановах Верховного Суду України від 27.09.05 р., 22.11.10 р. № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 р. № 06/113-38 зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов»язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб»єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов»язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов»язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов»язань, а не тільки за невиконання грошового зобов»язання. Такої ж точки зору додержується і Виший господарський суд України по іншим справам (постанови від 28.02.2012р. по справі №27/112, від 20.03.2012р. по справі №5002-24/1430-2011, від 26.01.2012р. по справі №18/137).

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки обладнання пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов»язань, а не тільки за невиконання грошового зобов»язання, судова колегія вважає, що господарський суд помилково визначився з приводу неможливості нарахування пені за порушення зобов»язання негрошового характеру, оскільки це нібито не передбачено законодавством.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом надав до суду першої інстанції у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача суми пені.

Згідно приписів ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до норми ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом 20.12.11 р. (згідно поштового штемпелю на конверті), тоді як право позивача на звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача пені за прострочку поставки обладнання виникло з 04.07.10 р., враховуючи останню дату прострочки поставки відповідачем на адресу позивача обладнання.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно відмовив позивачу за первісним позовом у задоволенні його позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД", м. Запоріжжя пені за несвоєчасну поставку обладнання у розмірі 419507 грн. 51 коп., але за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції щодо застосування до цих вимог спеціального строку позовної давності за клопотанням відповідача та його спливу на момент звернення позивача до суду.

При розгляді справи в господарському суді позивач надав клопотання про поновлення пропущеного строку подання позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД", м. Запоріжжя про стягнення пені за несвоєчасну поставку обладнання у розмірі 419507 грн. 51 коп.

За наявності поважних причин та обставин суд може захистити порушене право позивача. Норма ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об»єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Як вбачається, позивач в якості поважних причин пропуску строку позовної давності посилався на порушення відповідачем досудового порядку врегулювання спору, повернення позову без розгляду при першому зверненні позивача до суду із позовом, завантаженість в роботі позивача та юридичну необізнаність представника позивача, який займався питанням стягнення штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу за первісним позовом у поновленні пропущеного строку подання позову, оскільки причини, наведені позивачем не є поважними.

До моменту розгляду господарським судом Запорізької області справи по суті, відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ, м. Одеса про стягнення інфляційних у розмірі 289197 грн. 95 коп., пені у розмірі 43815 грн. 45 коп. та 3% річних у розмірі 8574 грн. 45 коп.

Згідно п. 7.1 договору, покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% сум, що вказані у специфікаціях, в наступному порядку: 12900000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного договору; іншу частину вартості обладнання покупець сплачує протягом 3-х банківських днів, по факту поставки останньої партії обладнання, вказаного у специфікаціях до даного договору.

Відповідач за зустрічним позовом здійснив на адресу позивача за зустрічним позовом попередню оплату у розмірі 12900000 грн. 00 коп. за поставки, здійснені в період з 10.06.10 р. по 04.11.10 р.

Поставки, здійснені в період з 08.11.10 р. по 31.01.11 р. на суму 1126575 грн. 00 коп., мали бути оплачені відповідачем за зустрічним позовом протягом 3-х банківських днів за фактом поставки останньої партії товару (31.01.11р.), тобто до 03.02.11 р. включно. Однак, відповідач за зустрічним позовом оплатив решту суми вартості товару у розмірі 1126575 грн. 00 коп. з порушенням встановленого строку, оплативши 27.04.11 р. суму у розмірі 698393 грн. 27 коп. та 17.05.11 р. суму у розмірі 428181 грн. 73 коп.

Згідно п. 11.2 договору, у випадку порушення покупцем строків кінцевого розрахунку за поставлену продукцію, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач за зустрічним позовом просив господарський суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 04.02.11 р. по 27.04.2011 р. від суми боргу 1126575 грн. 00 коп., що склало 40218 грн. 73 коп. та за період прострочення з 28.04.11 р. по 17.05.11р. від суми боргу 428181 грн. 73 коп., що склало суму у розмірі 3596 грн. 72 коп., що в загальній сумі становить - 43815 грн. 45 коп.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом пеню лише у розмірі 42866 грн. 11 коп. через невірно визначений позивачем період нарахування пені та врахування до такого періоду дні здійснення оплати.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При зверненні до суду із зустрічним позовом позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 04.02.11 р. по 27.04.11 р. від суми боргу 1126575 грн. 00 коп., що склало 7870 грн. 59 коп. та за період з 28.04.11 р. по 17.05.11 р. від суми боргу 428181 грн. 73 коп., що склало 703 грн. 86 коп., а всього - 8574 грн. 45 коп.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 3% річних лише у розмірі 8296 грн. 67 коп. через невірно визначений період прострочення, оскільки позивач за зустрічним позовом включив до періоду прострочення дні оплат.

Також позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом інфляційні у загальному розмірі 289197 грн. 95 коп.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних лише частково у розмірі 44462 грн. 78 коп. через невірно застосований позивачем середній індекс інфляції, враховуючи приписи листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97Р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (v2-97700-97) .

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарський суд правильно зробив висновок про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ, м. Одеса у задоволенні первісних позовних вимог, але за мотивами, викладеними в постанові, та правомірно задовольнив зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД", м. Запоріжжя лише частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком ЛТД" 3% річних у розмірі 8296 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 44462 грн. 78 коп. та пеню у розмірі 42866 грн. 11 коп. з відмовою в іншій частині зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не спростовують висновку суду.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 р. у справі № 2/5009/8075/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог висновок, викладений в рішенні суду відповідає нормам чинного законодавства України за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.