Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарях судового засідання Будному О.В. та Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.04.2012р. :

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 19.10.2011р. №09/51;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 14.02.2012р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 15.05.2012р. :

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 19.10.2011р. №09/51;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 14.02.2012р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 06 березня 2012 року

по справі № 5016/4241/2011 (1/258)

за позовом : Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»

про стягнення 80257,22 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4- 4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 17.04.2012р., оголошено перерву до 15.05.2012р..

В судовому засіданні 15.05.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.03.2012р. по справі №5016/4241/2011 (1/258) (суддя Васильєва Л.І.) частково задоволено позов ДП «Миколаївський морський торгівельний порт»до ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ-Україна»про стягнення 80257,22 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 46513,09 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 939,26 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем своєчасно не виконувалися умови договору на надання послуг з організації робіт з перевалки вантажу № 18/09 від 29.12.2009р. щодо оплати наданих портом робіт. 09.06.2011р. ухвалою господарського суду Миколаївської області у справі № 5016/1266/2011 була затверджена мирова угода між сторонами, згідно з п. 2 якої відповідач визнав свій основний борг перед позивачем в розмірі 2518122,53 грн. та зобов'язався його сплатити протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження даної мирової угоди, між тим, відповідач суму боргу визначену в мировій угоді від 09.06.2011р. сплатив лише 01.07.2011р., тобто з простроченням встановленого мировою угодою терміну. Посилаючись на п. 4.2 договору, згідно з яким за несвоєчасну оплату рахунків позивача з відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату рахунків порту в загальній сумі 80257,22 грн., разом з тим позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, за таких обставин, господарським судом застосовано позовну давність в один рік. Оскільки позов було подано 23.12.2011р., то з врахуванням позовної давності, стягненню підлягає пеня, починаючи з 23.12.2010р.. За розрахунком пені, який був здійснений судом з врахуванням застосованого строку позовної давності та нового строку сплати заборгованості за договором № 18/09, встановленого мировою угодою, яка була затверджена ухвалою суду від 09.06.2011р. судом був здійснений розрахунок пені, згідно якого пеня складає 46513,09 грн..

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 06.03.2012р. по справі №5016/4241/2011 та винести нове рішення про стягнення пені в розмірі 47,66 грн., мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, чинним законодавством, зокрема ст. ст. 253- 256, 260, 261 Цивільного кодексу України, передбачено, що позовна давність -це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати і спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, таким чином господарським судом було порушено норми матеріального права, оскільки судом було невірно встановлено початок перебігу строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 29.12.2009р. між ДП «Миколаївський морський торговельний порт»(порт) та ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»(компанія) укладено договір на надання послуг з організації робіт з перевалки вантажу № 18/09, відповідно до умов п. 1.1 якого порт за наявності можливості надає послуги з організації робіт з перевалки вантажу силами та засобами компанії, а компанія приймає ці послуги та оплачує їх в порядку і на умовах, визначених цим договором згідно з рахунком порту.

На виконання даного договору, за фактично надані послуги портом виставлені рахунки ( 1) № 20031322 від 13.04.2010р. -39,51 грн.; 2) № 35631322 від 30.06.2010р. -13829,24 грн.; 3) № 45591322 від 31.07.2010р. -29202,41 грн., 4) № 45601322 від 31.07.2010р. -60,09 грн.; 5) № 51491322 від 31.08.2010р. -17652,07 грн. 6) № 55391322 від 30.09.2010р. -11028,29 грн.; 7) № 54441322 від 17.09.2010р. -6,19 грн.; 8) № 62761322 від 31.10.2010р. -7582,22 грн.; 9) № 69791322 від 30.11.2010р. -809,54 грн.; 10)№76181322 від 31.12.2010р. -47,66 грн.), на загальну суму 597915,20 грн., які компанією оплачені не були, що змусило порт звернутися до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»про стягнення вказаної суми.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р. у справі №5016/1266/2011 за позовом ДП «Миколаївський морський торговельний порт»до ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна» про стягнення заборгованості в розмірі 9633514,40 грн. та за зустрічним позовом ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна» до ДП «Миколаївський морський торговельний порт»про стягнення заборгованості в розмірі 7274518,70 грн. затверджена мирова угода між ДП «Миколаївський морський торговельний порт»та ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна», згідно з п. 2 якої ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна» визнало свій основний борг перед ДП «Миколаївський морський торговельний порт»в розмірі 2518122,53 грн. та зобов'язалося його сплатити протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження даної мирової угоди.

Між тим, ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»борг, визначений в ухвалі про затвердження мирової угоди від 09.06.2011р., сплатив лише 01.07.2011р., тобто з простроченням встановленого мировою угодою терміну.

Наведене стало підставою для звернення ДП «Миколаївський морський торговельний порт» до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна» пені в сумі 80257,22 грн..

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.2 договору №18/09 від 29.12.2009р. сторони встановили, що компанія сплачує вартість послуг, наданих портом протягом місяця, у термін не пізніше десяти банківських днів після закінчення місяця на підставі оформленого акту наданих послуг та виставленого рахунку.

Як встановлено в ухвалі господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р. по справі №5016/1266/2011 (1/85) заборгованість ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»перед портом виникла на підставі рахунків: 1) № 20031322 від 13.04.2010р. -39,51 грн.; 2) № 35631322 від 30.06.2010р. -13829,24 грн.; 3) № 45591322 від 31.07.2010р. -29202,41 грн., 4) № 45601322 від 31.07.2010р. -60,09 грн.; 5) № 51491322 від 31.08.2010р. -17652,07 грн. 6) № 55391322 від 30.09.2010р. -11028,29 грн.; 7) № 54441322 від 17.09.2010р. -6,19 грн.; 8) № 62761322 від 31.10.2010р. -7582,22 грн.; 9) № 69791322 від 30.11.2010р. -809,54 грн.; 10)№76181322 від 31.12.2010р. -47,66 грн., на загальну суму 597915,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату рахунків порту з компанії стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості, пеня стягується в претензійно-позовному порядку.

Так портом з посиланням на п. 4.2 договору нараховано компанії пеню за несвоєчасну оплату рахунків порту в загальній сумі 80257,22 грн., а саме: 1) по рахунку № 20031322 від 13.04.2010р. -39,51 грн. (період нарахування -з 20.05.2010р. по 01.07.2011р.); 2) по рахунку № 35631322 від 30.06.2010р. -13829,24 грн. (період нарахування -з 15.07.2010р. по 01.07.2011р.); 3) по рахунку № 45591322 від 31.07.2010р. -29202,41 грн. (період нарахування -з 14.08.2010р. по 01.07.2011р.); 4) по рахунку №45601322 від 31.07.2010р. -60,09 грн. (період нарахування -з 14.08.2010р. по 01.07.2011р.); 5) по рахунку № 51491322 від 31.08.2010р. -17652,07 грн. (період нарахування -з 15.09.2010р. по 01.07.2011р.); 6) по рахунку № 55391322 від 30.09.2010р. -11028,29 грн. (період нарахування -з 15.10.2010р. по 01.07.2011р.); 7) по рахунку №54441322 від 17.09.2010р. -6,19 грн. (період нарахування -з 15.10.2010р. по 01.07.2011р.); 8) по рахунку № 62761322 від 31.10.2010р. - 7582,22 грн. (період нарахування -з 13.11.2010р. по 01.07.2011р.); 9) по рахунку № 69791322 від 30.11.2010р. -809,54 грн. (період нарахування -з 15.12.2010р. по 01.07.2011р.); 10) по рахунку №76181322 від 31.12.2010р. -47,66 грн. (період нарахування - з 19.01.2011р. по 01.07.2011р.).

Апеляційним господарським судом перевірено розрахунок пені, складений позивачем, та встановлено, що він не відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, в той же час, господарським судом першої інстанції під час складення розрахунку пені враховано усі обставини справи та вимоги чинного законодавства, виходячи з наступного.

У відзиві на позовну заяву ДП «Морський торговельний порт» відповідач вказував на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, щодо звернення з позовними вимогами про стягнення пені, та просив застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, господарським судом першої інстанції правомірно застосовано позовну давність в один рік.

Оскільки позов ДП «Морський торговельний порт» подало 23.12.2011р., то й з врахуванням позовної давності стягненню підлягає пеня, починаючи з 23.12.2010р..

За розрахунком пені, який складений господарським судом першої інстанції з врахуванням застосованого строку позовної давності та нового строку сплати заборгованості за договором № 18/09, встановленого мировою угодою, яка була затверджена ухвалою суду від 09.06.2011р., розмір пені складає 46513,09 грн., а саме: 1) по рахунку № 20031322 від 13.04.2010р. -15,55 грн. (період нарахування -з 23.12.2010р. по 08.06.2011р.); 2) по рахунку № 35631322 від 30.06.2010р. -6514,46 грн. (період нарахування -з 23.12.2010р. по 08.06.2011р.); 3) по рахунку № 45591322 від 31.07.2010р. -15145,35 грн. (період нарахування -з 23.12.2010р. по 08.06.2011р.); 4) по рахунку №45601322 від 31.07.2010р. -31,16 грн. (період нарахування -з 23.12.2010р. по 08.06.2011р.); 5) по рахунку № 51491322 від 31.08.2010р. -10165,15 грн. (період нарахування -з 23.12.2010р. по 08.06.2011р.); 6) по рахунку № 55391322 від 30.09.2010р. -7083,55 грн. (період нарахування - з 23.12.2010р. по 08.06.2011р.); 7) по рахунку №54441322 від 17.09.2010р. -3,97 грн. (період нарахування -з 23.12.2010р. по 08.06.2011р.); 8) по рахунку № 62761322 від 31.10.2010р. -5481,51 грн. (період нарахування -з 23.12.2010р. по 08.06.2011р.); 9) по рахунку № 69791322 від 30.11.2010р. -679,36 грн. (період нарахування -з 23.12.2010р. по 08.06.2011р.); 10) по рахунку №76181322 від 31.12.2010р. -40,68 грн. (період нарахування - з 19.01.2011р. по 08.06.2011р.), всього до затвердження мирової угоди 45160,74 грн., при цьому, мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р., сторони узгодили новий строк розрахунку -протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження господарським судом даної мирової угоди, тобто 09.06.2011р., отже, відповідач повинен був розрахуватися до 24.06.2011р., разом з тим, як вбачається з платіжного доручення № 283 ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»розрахувалося лише 01.07.2011р, чим порушило встановлений строк розрахунку. Таким чином, пеня за період з 25.06.2011р. по 30.06.2011р. склала 1352,35 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога ДП «Миколаївський морський торговельний порт»про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 46513,09 грн..

Оскільки матеріали справи відповідають вищенаведеним висновкам суду, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин, рішення господарського суду Миколаївської області від 06.03.2012р. по справі №5016/4241/2011 (1/258) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.03.2012р. по справі №5016/4241/2011 (1/258) залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 17.05.2012р..