2/5009/8093/11 Про стягнення заборгованості за договором поставки - 08.05.2012 Прийняття

Головуючого:Діброви Г.І.суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф.при секретарі Ложка Н.Л.від позивача:ОСОБА_4 -за дов. б/н від 10.01.12 р.від відповідача:ОСОБА_5 -за дов. № 20-299 від 06.12.11 р., ОСОБА_6 -за дов. № 20-300 від 06.12.11 р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід12.03.2012 рокуу справі№ 2/5009/8093/11 (суддя Мойсеєнко Т.В.)за позовомПриватного підприємства "КВВМПУ", м. Севастопольдо відповідача Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжяпростягнення 72292111 грн. 61 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Приватне підприємство "КВВМПУ", м. Севастополь звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 71834656 грн. 74 коп.

Позивач 17.01.12 р. (до початку розгляду справи по суті) надав заяву про уточнення позовних вимог, якою зазначив, що заборгованість відповідача за договором поруки № 20/2011/182 від 01.02.11 р. відсутня, у зв»язку з чим просив суд першої інстанції стягнути лише заборгованість за договором поставки № 20/2011/165 від 01.02.11р. у загальному розмірі 72292111 грн. 61 коп., з яких: сума заборгованості (основного боргу) у розмірі 69287555 грн. 79 коп.; сума пені відповідно до п. 5.7. договору за період з 02.09.11 р. по 26.01.12 р. у розмірі 2074285 грн. 35 коп.; сума 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 02.09.11 р. по 26.01.12 р. у розмірі 802949 грн. 16 коп.; сума інфляційних згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 02.09.11 р. по 26.01.12 р. у розмірі 127321 грн. 31 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.12 р. позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату "Запоріжсталь" на користь Приватного підприємства "КВВМПУ" основний борг у розмірі 69287555 грн. 79 коп., 1% річних у розмірі 265616 грн. 58 коп., інфляційні у розмірі 127321 грн. 31 коп. та пеню у розмірі 2058527 грн. 98 коп. У задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.12 р. скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволені позовних вимог позивача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

19.04.12 року відповідач надав до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення справи № 5020-398/2012, порушеної господарським судом м. Севастополя за позовом ВАТ «Запоріжсталь» до ПП «КВВМПУ» про визнання частково недійсною Специфікації № 15 від 22.07.11 р. до договору № 20/2011/165 від 01.02.11 р. Судова колегія розглянула надане клопотання та відмовила у його задоволенні, оскільки відсутні обставини, що б перешкоджали розглянути апеляційну скаргу по даній справі по суті; до того ж, у разі задоволення в майбутньому господарським судом м. Севастополя позовних вимог по справі № 5020-398/2012 відповідач не позбавлений права звернутися до Донецького апеляційного господарського суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у відповідності до приписів ст. ст. 112- 114 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, на момент прийняття рішення по справі договір, що є підставою позову, не було визнано недійсним повністю або частково.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 2/5009/8093/11 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.11 року між ПП "КВВМПУ"(постачальник) та та ВАТ "Запо-ріжсталь"(покупець) було укладено договір поставки металобрухту № 20/2011/165, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець -прийняти та оплатити метали чорні вторинні, що іменуються в подальшому "Продукція", орієнтовано в кількості 540000 тон, вид та ціна його зазначені у Додатках (Специфікаціях) до чинного договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що впродовж строку дії договору поставка продукції здійснюється помісячно орієнтовно по 45000 т в місяць, з допустимим відхиленням +/- 5% від об'єму, узгодженого Сторонами в Додатках (Специфікаціях) та листах. Місячний об'єм поставки продукції обумовлюється і затверджується сторонами в Специфікації не пізніше 27-го числа місяця, що передує місяцю поставки, і є обов'язковим до виконання. Покупець залишає за собою право корегування обсягу впродовж місяця поставки з обов'язковим письмовим повідомленням постачальника.

У відповідності до п. 1.3. договору, обсяг поставок визначається Додатками (Специфікаціями).

Згідно п. 4.1. договору, покупець отримує металобрухт за узгодженою з постачальником ціною, яка встановлюється в національній валюті України за одну тону. Встановлення, зміна ціни може бути проведено як підписанням додаткових угод, специфікацій, додатків, так і листами Покупця, що є невід'ємною частиною чинного договору. Ціною партії металобрухту, що оплачується, є ціна, що діяла на момент відвантаження Продукції.

Сторони до договору поставки металобрухту № 20/2011/165 від 01.02.11 р. також уклали Специфікації від 01.02.11 р., 10.02.11 р., 01.03.11 р., 15.03.11 р., 23.03.11 р., 01.04.11 р., 11.04.11 р., 15.04.11 р., 01.06.11 р., 15.06.11 р., 20.06.11 р., 25.06.11 р., 01.07.11 р., 22.07.11 р., якими погодили місячні обсяги поставки, вид металобрухту, процент допустимого засмічення, ціну та окремо збільшення ціни за кожну тону в разі перевищення місячного об'єму поставки понад встановлений сторонами тонаж. Специфікації діють з дня їх підписання та до дати наступної зміни ціни, тобто до підписання наступної специфікації.

Так, спір між сторонами виник з приводу розповсюдження умов Специфікації № 15 від 22.07.11р. на серпень 2011 року. Зазначеною специфікацією сторони погодили вид постачаємого металобрухту, процент засмічення, місячний обсяг поставки та ціну, строк поставки встановлено з 22 липня 2011 року до дати наступної зміни ціни.

Пунктом 8.2. договору сторони домовились, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печаткою обома сторонами та діє до 31.12.12 р. або його розірвання в установленому порядку.

Усі додатки (специфікації) до чинного договору є його невід'ємною частиною (п. 8.3. договору).

У відповідності до п. 3.6. договору, прийом металобрухту за кількістю шляхом зважування на електронних вагах комбінату, по якості у відповідності з вимогами ДСТУ 4121-2002 здійснюється представником покупця без участі представника громадськості з оформленням прийомо-здаточного акту Ф-69 або Ф-19. Акти Ф-69 і Ф-19 є підставою для взаємних розрахунків. Один примірник акту направляється постачальнику впродовж 3-х днів від дати оформлення.

Згідно п. 4.4. договору, покупець здійснює оплату за поставлений металобрухт впродовж 10 банківських днів від дати оформлення реєстру на підставі даних актів та податкових накладних шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі.

Позивач у позові зазначає, що ним з 01.02.11 р. по 31.01.12 р. було поставлено відповідачу за договором № 20/2011/165 від 01.02.11р. металобрухт на загальну суму у розмірі 1120865904 грн. 70 коп., що підтверджено наявними в матеріалах справи реєстрами поставленого металобрухту за лютий-вересень 2011 року та видатковими накладними.

Однак відповідач отриманий товар оплатив лише частково на загальну суму у розмірі 1051578348 грн. 91 коп., що підтверджено реєстром руху грошових коштів на поточному рахунку № 26009010001134 ПП "КВВМПУ", складеного ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" щодо розрахунків з клієнтом ВАТ "Запоріжсталь" за період з 01.01.11 р. по 31.12.11 р.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо частини неоплаченого поставленого металобрухту за реєстрами, складеними сторонами у серпні 2011 року на суму у розмірі 69287555 грн. 79 коп.

15.11.11 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 10/11 від 10.11.11 р., якою вимагав погасити заборгованість за договором № 20/2011/165 від 01.02.11 р., однак відповідач залишив її без виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя заборгованості за договором поставки № 20/2011/165 від 01.02.11р. у загальному розмірі 72292111 грн. 61 коп., з яких: сума заборгованості (основного боргу) у розмірі 69287555 грн. 79 коп.; сума пені відповідно до п. 5.7. договору за період з 02.09.11 р. по 26.01.12 р. у розмірі 2074285 грн. 35 коп.; сума 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 02.09.11 р. по 26.01.12 р. у розмірі 802949 грн. 16 коп.; сума інфляційних згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 02.09.11 р. по 26.01.12 р. у розмірі 127321 грн. 31 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами договору поставки № 20/2011/165 від 01.02.11 р. сторони домовились, що підставою для взаємних розрахунків між сторонами є акти Ф-69 та Ф-19, що складаються покупцем (відповідачем) при прийнятті вантажу. Складені відповідачем реєстри актів є підставою для оплати позивачу поставленого металобрухту. При цьому, строк у 10 банківських днів для оплати встановлюється саме з дати оформлення відповідачем реєстрів.

Як вбачається, 20 липня 2011 року між ТОВ "МЕТ РЕСУРС" (постачальник) та відповідачем (покупець) було підписано договір поставки № 20/2011/797, який за своїм змістом та умовам є аналогічним договору поставки № 20/2011/165 від 01.02.11 р., і за яким на думку відповідача нібито була поставлена на його адресу продукція у серпні 2011 року. Однак, позивач надав суду першої інстанції прийомо-здаточні акти Ф-69 та Ф-19 до кожного з неоплачених реєстрів за поставками саме у серпні 2011 року, що підписані відповідачем. В актах зазначені відомості щодо вагону, залізничної накладної, приймання-сдачі металобрухту саме за договором № 20/2011/165, вказано постачальником металобрухту - ПП "КВВМПУ".

До того ж, відповідач своїми конклюдентними діями з переоформлення прийомо-здаточних актів та реєстрів, із виправленням в них назви постачальника на ПП "КВВМПУ" та номеру договору на "№20/2011/165" підтвердив поставку позивачем на його адресу металобрухту саме за договором поставки, що є підставою позову. Тобто, відповідач є таким, що не виконав своє грошове договірне зобов»язання перед позивачем саме за договором поставки № 20/2011/165 від 01.02.11 р.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати ані позивачу, ані будь-якій іншій третій особі боргу за отриманий в спірний період товар за договором поставки № 20/2011/165 від 01.02.11 р., Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 69287555 грн. 79 коп.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 5.7. договору за період з 02.09.11 р. по 26.01.12 р. у розмірі 2074285 грн. 35 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.7. договору сторони домовились, що за прострочення оплати відповідно до п. 4.4. договору покупець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від неоплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені лише частково у розмірі 2058527 грн. 98 коп. за період з 03.09.11 р. по 26.01.12 р. з відмовою в іншій частині через невірно визначений позивачем початок періоду нарахування пені.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних від суми боргу відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 02.09.11 р. по 26.01.12 р. у розмірі 802949 грн. 16 коп. та інфляційні згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 02.09.11 р. по 26.01.12 р. у розмірі 127321 грн. 31 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 127321 грн. 31 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з вересня 2011 року по січень 2012 року та 1 % річних лише у розмірі 265616 грн. 58 коп. (оскільки сторони в п. 5.7 договору визначили інший відсоток річних, ніж визначений законом), як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 03.09.11 р. по 26.01.12 р. з відмовою в іншій частині через невірно визначений позивачем початок періоду нарахування 1 % річних.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 69287555 грн. 79 коп., 1% річних у розмірі 265616 грн. 58 коп., інфляційні у розмірі 127321 грн. 31 коп. та пеню у розмірі 2058527 грн. 98 коп. з відмовою в іншій частині позову через невірно визначений позивачем початок періоду нарахування пені та 1% річних.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією відхилені доводи скаржника щодо відсутності між сторонами по справі зобов»язань з поставки продукції у серпні 2011 року, з огляду на те, що п. 1.2 договору постачання № 20/2011/165 від 01.02.11 р. сторони передбачили, що зобов»язані щомісячно узгоджувати нову специфікацію на кожний наступний місяць не пізніше 27 числа місяця, що передує поставці, тобто Специфікація № 15 діє з моменту її узгодження сторонами і до підписання наступної Специфікації. Стосовно доводів скаржника щодо нездійснення позивачем поставок металів чорних вторинних на адресу відповідача у серпні 2011 року, судова колегія зазначає, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами по справі наявність між ним та будь-якою іншою третьою особою правовідносин з поставки спірної продукції за іншим правочином, зокрема, ТОВ «МЕТ РЕСУРС» саме за договором № 20/2011/797 від 20.07.11 р., зважаючи на конклюдентні дії самого відповідача в подальшому з визнання факту поставки цієї продукції позивачем. Крім того, відповідач не надав ані суду першої інстнації, ані суду апеляційної інстанції доказів оплати отриманого товару будь-якій юридичній особі, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТ РЕСУРС», тоді як позивач довів суду наявність боргу відповідача перед ним саме за Специфікацією № 15 до укладеного між сторонами договору постачання № 20/2011/165 від 01.02.11 р., тому такі доводи відповідача судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються та відхиляються. Доводи заявника апеляційної скарги з приводу того, що направлення ТОВ «МЕТ РЕСУРС»на адресу відповідача листа № 12/08 38 ОС від 12.08.11 р. є заміною кредитора у зобов»язанні на підставі ст. ст. 512, 513 Цивільного кодексу України шляхом відступлення ТОВ «МЕТ РЕСУРС» свого права за договором № 20/2011/797 від 20.07.11 р. позивачу, також судом до уваги не приймаються та відхиляються, оскільки заміна кредитора шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) здійснюється на підставі письмового правочину між первісним кредитором та новим кредитором у відповідності до приписів ст. ст. 208, 513 Цивільного кодексу України, однак відповідач не надав до суду доказів укладення такого правочину між позивачем та ТОВ «МЕТ РЕСУРС» про нібито відступлення права вимоги за договором № 20/2011/797 від 20.07.11 р. Також судовою колегією не приймаються до уваги доводи скаржника про можливість вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни через надходження на адресу відповідача неякісної партії металобрухту, у зв»язку з тим, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач склав акти та реєстри, в яких визначена ціна, з якою погодився покупець. Пунктом 3.9 договору передбачено, що результати зважування із визначенням фактичної засміченості приймаються сторонами безоговорочно, тобто відповідач згідно норми ст. 678 Цивільного кодексу України безпідставно вимагає пропорційного зменшення ціни, що вже була зменшена.