16/5027/726/2011 Про поділ в натурі нежилого приміщення та земельної ділянки, визнання права власності, припинення права спільної власності - 08.05.2012 Прийняття

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 30.01.2012р. у справі №16/5027/726/2011 (суддя Дутка В.В.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено повністю. Виділено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в окреме володіння та користування (в натурі) в самостійний об'єкт власності земельну ділянку площею 0,0391 га, що розташована по АДРЕСА_1, та позначена синім кольором у висновку № 1689 експертного дослідження спеціаліста-будівельника від 25.09.2007 року на таблиці № 1 (проект розподілу) до висновку № 1689 експертного дослідження спеціаліста-будівельника від 25.09.2007 року. Припинено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 право спільної часткової власності на 1/2 частину належної їй земельної ділянки площею 0,0391 га розташованої по АДРЕСА_1.

Поділено нежилу будівлю (літ. А) загальною площею 291,00 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1, виділивши фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - в натурі - котельню позначеної «І»площею 3.40 кв.м., - підвалом позначеним «1-1»площею 69,30 кв.м., - торговим залом позначеним «1-2»площею 60,20 кв.м., - кабінетом позначеним «1-3»площею 5,20 кв.м., -службове приміщення позначене «1-4»площею 8,00 кв.м., - убиральня позначена «1-5»площею 1,20 кв.м., всього загальною площею 147,30 кв.м.

Виділено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в натурі з нежилої будівлі (літ. А) загальною площею 291,00 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 - котельню позначену «І»площею 3.40 кв.м., - підвал позначений «1-1»площею 69,30 кв.м., -торговий зал позначений «1-2»площею 60,20 кв.м., - кабінет позначений «1-3»площею 5,20 кв.м., - службове приміщення позначене «1-4»площею 8,00 кв.м., - убиральня позначена «1-5»площею 1,20 кв.м., всього загальною площею 147,30 кв.м.

Припинено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 право спільної часткової власності на 1/2 частки нежилої будівлі (літ. А) загальною площею 291,00 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 147,30 кв.м., до якої входить - котельня позначена «І»площею 3.40 кв.м., - підвал позначений «1-1»площею 69,30 кв.м., - торговий зал позначений «1-2»площею 60,20 кв.м., -кабінет позначений «1-3»площею 5,20 кв.м., - службове приміщення позначене «1-4»площею 8,00 кв.м., - убиральня позначена «1-5»площею 1,20 кв.м., всього загальною площею 147,30 кв.м.

Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 право власності на: - котельню позначену «І»площею 3,40 кв.м., - підвал позначений «1-1»площею 69,30 кв.м., - торговий зал позначений «1-2»площею 60,20 кв.м., - кабінет позначений «1-3»площею 5,20 кв.м., - службове приміщення позначене «1-4»площею 8,00 кв.м., - убиральня позначена «1-5»площею 1,20 кв.м., всього загальною площею 147,30 кв.м. за адресою по АДРЕСА_1 (літ. А) - як на окремий об'єкт нерухомого майна.

Стягнено з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 державне мито 876,97грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236грн., витрати по оплаті проведення судової будівельно-технічної експертизи 2946,00грн.

З даним рішенням суду фізична особа -підприємець ОСОБА_2 не погодився і оскаржив його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, мотивовано своє рішення фактами, які визнано встановленими за відсутності належних та допустимих доказів, а також зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи. Зважаючи на викладене скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив. Однак, представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в судовому засіданні спростовує доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим вважає апеляційну скаргу безпідставною та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та третьої особи, які були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, оскільки ухвалою суду від 24.04.2012р. присутність повноважних представників сторін в судовому засіданні була визнана судом на власний розсуд. При цьому, клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, викладене в телеграмі від 07.05.2012р. (вх.№287 від 07.05.2012р.) колегією суддів відхилено, так як пояснення представника позивача було заслухано в попередніх судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області від 30.01.2012р. у справі №16/5027/726/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зважаючи на наступне.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про поділ в натурі нежилого приміщення та земельної ділянки, визнання права власності, припинення права спільної власності.

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 1998 року укладений договір купівлі-продажу, за яким Кіцманська районна спілка споживчих товариств передала у власність громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нерухоме майно з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, а також малоцінний інвентар, згідно додатку, а покупці зобов'язалися прийняти майно та сплатити ціну згідно умов, що зазначені в цьому договорі. На земельній ділянці знаходилася цегляна будівля магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 307 кв.м.

Державну реєстрацію зазначеного договору купівлі-продажу проведено 28.09.1998р. в Кіцманському районному бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис в реєстрову книгу № 2, за реєстровим № 258, сторінка 60. З відповіді на адвокатський запит Кіцманського районного бюро технічної інвентаризації від 20.05.2010р. № 448 вбачається, що за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по 1/2 частки будівлі магазину, що розташована в АДРЕСА_1.

Після придбання будівлі магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", з метою здійснення господарської діяльності, сторони самочинно провели реконструкцію вказаної нежитлової будівлі і до цього часу користуються розподіленими між собою приміщеннями, але договору про поділ нерухомого майна, згідно ст. 372 Цивільного кодексу України не уклали, оскільки відповідач ухиляється від його укладання.

Після проведення реконструкції зазначеної будівлі магазину сторонами замовлено виготовлення інвентарної справи. Позивач є користувачем: - Ѕ котельні позначеної "І"площею 3.40 кв.м., - підвалом позначеним "1-1"площею 69,30 кв.м., - торговим залом позначеним "1-2"площею 60,20 кв.м., кабінетом позначеним "1-3"площею 5,20 кв.м., - службове приміщення позначене "1-4"площею 8,00 кв.м., - убиральня позначена "1-5"площею 1,20 кв.м., всього загальною площею 147,30 кв.м. Відповідач користується: - Ѕ котельні позначеної "І"площею 3.40 кв.м., - підвалом позначеним "2-1"площею 54,60 кв.м., - підвалом позначеним "2-2"площею 9,80 кв.м., - підвалом позначеним "2-3"площею 2,60 кв.м., - торговим залом позначеним "2-4"площею 67,10 кв.м., - убиральня позначена "2-5"площею 2,20 кв.м. - службове приміщення позначене "2-6"площею 4,00 кв.м., всього загальною площею 143,70 кв.м.

Крім цього, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2004р. сторони придбали у Кіцманської міської ради у спільну часткову власність земельну ділянку, площею 0,07820 га, розташовану по АДРЕСА_1 та виготовили державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 093852 від 12 січня 2005 року.

З довідки виконавчого комітету Кіцманської міської ради Чернівецької області від 14.05.2010р. № 373 вбачається, що наведений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстрований в Кіцманській міській раді за № 26 від 29.12.2004 року.

Позивач 06.07.2007 року звернувся до відповідача з вимогою укласти письмову угоду про поділ нежитлових приміщень магазину та земельної ділянки та посвідчити його в нотаріуса. Однак, пропозиція залишилася без відповіді відповідача.

Статтею 355 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, як це передбачено ст.ст. 358, 361 Цивільного кодексу України.

Статтею ст. 364 Цивільного кодексу України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної частково власності на нього припиняється.

Згідно з ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до п.2.1. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007р. за №55 (z0774-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2007р. за № 774/14041 (z0774-07) єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомості. Пунктом 2.2. вище зазначеної Інструкції передбачено, що поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто, вільно обирає спосіб захисту порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Як встановлено судом, відповідач уникав укладення договору про виділ майна позивача зі складу майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові майна належить право володіти, користуватися, та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним правом особи. Подібне положення міститься і у ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.09.2011р. було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Лещишину В.В., якого попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, або відмову дати висновок. З Висновку №1168 будівельно-технічної експертизи від 11.11.2011р., вбачається, що об'ємно-планувальні та конструктивні рішення реконструйованого (перепланованого) нерухомого майна, а саме будівлі магазину (літ. А), що розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 291,00 кв.м., відповідають вимогам державних будівельних норм і правил. Поділ в натурі на рівні частки, по 1/2 кожній із сторін будівлі магазину (літ. А), із влаштуванням відокремлених входів та наданням кожній стороні окремих ізольованих нежитлових приміщень технічно можливий і фактично виконаний на день проведення експертизи. Виділити в самостійний об'єкт нерухомості виділені сторонам нежитлові приміщення в будівлі магазину (за варіантом запропонованим Кіцманським РБТІ) технічна можливість наявна. З врахуванням існуючого фактичного поділу між сторонами будівлі магазину із незначним відступленням від рівності площ приміщень наявний лише один варіант розподілу приміщень магазину по АДРЕСА_1 (Таблиця № 1 до Висновку експертизи). При цьому, загальна площа приміщень магазину на час придбання його підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складала 307,00 м2, на час проведення експертом обстеження - 291,10 м2. Зменшення загальної площі приміщень магазину за твердженням експерта відбулося в результаті проведеної реконструкції кожним із співвласників на свій розсуд -змін конструктивних елементів будівлі (в тому числі збільшення товщини стін) та перепланування внутрішніх площ (влаштування перегородок). При цьому експерт зазначає, що на час проведення експертизи фактичний поділ будівлі магазину збережено, але частка кожного із співвласників в площі приміщень не відповідає ідеальній, однак наявна загальна площа приміщень належна кожному із співвласників не виходить за межі площі, що відповідає ідеальним часткам.

Таким чином, згідно наведеного поділу спірного магазину в Таблиці № 1 до Висновку експертизи, площа приміщень магазину позивача становить 147,30 м2, а площа відповідача 143,70 м2 .

Щодо вимог позивача про виділення земельної ділянки площею 0,03911 із спільної часткової власності, місцевим господарським судом встановлено наступне.

Земельна ділянка площею 0,07820 га, що розташована по АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності сторін даного спору, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 093852 від 12 січня 2005 року.

Відповідно до статті 88 Земельного кодексу України, у разі недосягнення згоди щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, учасник такої власності має право вимагати в судовому порядку виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Земельного Кодексу України підставою припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Для виділення в натурі належної позивачеві частини земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 було замовлено експертне дослідження спеціаліста-будівельника. Висновком № 1689 експертного дослідження спеціаліста-будівельник від 25.09.2007 року визначено, що враховуючи фактичне користування будівлею магазину експерту надається можливим запропонувати лише один варіант поділу земельної ділянки по вул. Незалежності в м. Кіцмань Чернівецької області (таблиця № 1 до висновку дослідження) по 0,0391 га кожному із співвласників (а.с.35-63).

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість поділу в натурі між позивачем та відповідачем спірного майна-нежилого приміщення, що є спільною частковою власністю та визнання права власності позивача на виділену частку нерухомого майна, а також виділення в натурі частини земельної ділянки.

Щодо посилання скаржника на те, що господарським судом Чернівецької області не досліджено та не надано оцінки тому, що по договору купівлі-продажу від 26.09.1998р. площа магазину складала 307кв.м., по інвентарній справі Кіцманського КРБТІ -307 кв.м., а за висновком будівельно-технічної експертизи -291кв.м., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, господарським судом Чернівецької області надано оцінку вказаній вище обставині, оскільки зазначено, що зменшення загальної площі приміщень магазину відбулося в результаті проведеної реконструкції кожним із співвласників на свій розсуд -змін конструктивних елементів будівлі (в тому числі збільшення товщини стін) та перепланування внутрішніх площ (влаштування перегородок). Такий висновок місцевим господарським судом зроблено на підставі Висновку №1168 будівельно-технічної експертизи від 11.11.2011р. При цьому слід зазначити, що відповідачем не надано жодних інших доказів, які б спростовували викладені у Висновку №1168 будівельно-технічної експертизи від 11.11.2011р. обставини. Про проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи відповідач також не клопотав.

Інші доводи скаржника спростовуються викладеними вище аналізом обставин справи, долучених до матеріалів справи доказів та чинного законодавства.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на скаржника.