24/5005/571/2012 Про визнання недійсним договору поруки - 07.05.2012 Прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2012 року у справі № 24/5005/571/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Дніпропетровськ" про визнання недійсним договору поруки від 21 вересня 2011 року.

При винесенні рішення господарський суд виходів із відповідності оспорюваного договору вимогам ст. 203 ЦК України та відсутності підстав для визнання його недійсним за вказаними позивачем обставинами.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач -ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі відділення в м.Дніпропетровськ, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач-2 ТОВ "Авіто Трейдінг Груп"- поручитель за спірним договором поруки, перебуває з банком у кредитних відносинах як майновий та фінансовий поручитель виконання зобов'язань ТОВ "Авіто Дніпро", тому спірним договором поруки порушено право банку на повне повернення наданих кредитних коштів за рахунок коштів та майна відповідача-2. Вказує, що відповідачем-1 на підставі спірного договору поруки заявлені грошові вимоги у справі про банкрутство відповідача-2, у зв'язку з цим вважає, що укладення відповідачами спірного договору поруки було спрямовано не на забезпечення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів, а на входження відповідача-1 до складу комітету кредиторів відповідача-2 та завдання майнової шкоди кредиторам, зокрема ПАТ Промінвестбанк. Крім цього, посилаючись на неплатоспроможність відповідача-2 на момент укладення спірного договору поруки та неможливість виконання останнім зобов'язань за цим договором, позивач зазначає, що спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Також зазначає, що господарським судом не були з'ясовані обставини щодо фінансової можливості відповідача-2 виконати зобов'язання за спірним договором поруки.

Відповідач-1 -ТОВ "Інжинірінгова компанія Ініціатива", проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає про необґрунтованість та безпідставність тверджень позивача щодо порушення оспорюваним договором його прав та законних інтересів як кредитора відповідача-2, оскільки права банку у повному обсязі захищені забезпеченістю його грошових вимог заставою та іпотекою, визнанням вказаних грошових вимог банку у справі про банкрутство відповідача-2, що у будь-якому разі призведе до їх задоволення за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, яке перебуває у заставі позивача. Вказує про відповідність оспорюваного договору вимогам ст. 203 ЦК України та недоведеність позивачем факту укладення договору поруки без наміру створення правових наслідків та факту порушення прав банку.

Відповідач-2 -ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" у поданому відзиві зазначає про дослідження судом у повному обсязі усіх обставини справи, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що позивачем не доведені відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки та порушення відповідачами вимог законодавства. Також зазначає, що ТОВ "Інжинірінгова компанія Ініціатива" в повному обсязі виконано свої зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів, а саме передано у власність Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Конкордія сервісес ЛТД" цінні папери, визначені п.1.1 договору, що вже свідчить про намір продавця досягти правового результату за договором.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 25 квітня 2012 року до 07 травня 2012 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, 21 вересня 2011 року між відповідачем-2 ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" (поручитель) та відповідачем-1 ТОВ "Інжинірінгова Компанія Ініціатива" (кредитор) укладено договір поруки до договору № Б-2109/2/1 від 21 вересня 2011 року купівлі-продажу цінних паперів /а.с.97-99 т.1/, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "КОНКОРДІЯ СЕРВІСЕС ЛТД" (боржник), що виникли з Договору № Б-2109/2/1 від 21 вересня 2011 року купівлі-продажу цінних паперів (Основний договір), який був укладений між кредитом та боржником.

Предметом Основного договору -Договору № Б-2109/2/1 купівлі-продажу цінних паперів від 21 вересня 2011 року /а.с.22-23 т.1/, є зобов'язання продавця -ТОВ "Інжинірінгова Компанія Ініціатива" передати у власність покупцю -АКзОВ "Конкордія Сервісес ЛТД" та зобов'язання покупця прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери: прості іменні акції ПрАТ "Завод РАДАР" у кількості 150000000 штук, номінальною вартістю 1 ЦП: 0,25 грн., загальною номінальною вартістю 37500000 грн. (п.1.1); загальна сума договору купівлі-продажу складає 150000000 грн. (п.1.2); строк оплати -10 календарних днів з дати укладення договору (п.2.1).

Згідно п.4.1 договору поруки від 21 вересня 2011 року поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно основного договору у сумі, що дорівнює 150000000 грн., а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки.

Відповідно до п.5.4.1 договору поруки у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за Основним договором, кредитор має право у 1-денний строк звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань.

19 січня 2012 року позивач -ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Дніпропетровськ" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним вказаного договору поруки від 21 вересня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 28 липня 2010 року між ПАТ Промінвестбанк в особі відділення в м.Дніпропетровську та ТОВ "Авіто Дніпро" укладено кредитні договори про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 160/02-10 та № 164/02-10 /а.с.33-65 т.1/, на підставі яких позичальнику надано кредит в сумі 22991300 грн. та 36000000 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 30 вересня 2010 року між банком на відповідачем-2 -ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" укладений договір іпотеки №311/08/1-10 /а.с.66-73 т.1/, а також договір поруки № 162/15-10 /а.с.74-78 т.1/, відповідно до умов яких відповідач-2 є майновим та фінансовим поручителем виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами щодо сплаті заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, одноразової комісії за відкриття кредитної лінії, комісії за управління та обслуговування кредитної лінії, неустойки та збитків на засадах солідарного боржника.

Позивач вказував, що спірний договір поруки від 21 вересня 2011 року укладений відповідачами у порушення ст.ст. 203, 215 ЦК України, тому як не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором, відповідач-2 на момент його укладення був неплатоспроможним і не міг виконати зобов'язання поручителя, договір укладений на безоплатній основі за відсутністю економічного інтересу та будь-якої вигоди для відповідача-2, договір укладений напередодні порушення справи про банкрутство відповідача-2, укладався без наміру сторін створити правові наслідки та не породив такі наслідки, волевиявлення відповідачів було спрямовано на порушення фіктивного банкрутства, отримання відповідачем-1 більшості голосів на зборах кредиторів та входження до складу комітету кредиторів відповідача-2 у справі про банкрутство останнього з найбільшою кількістю голосів, щоб одноособово вирішувати долю відповідача-2, договір укладений з метою ухиляння від сплати податків та порушує права банку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, недодержання вимог, встановлених ст. 203 ЦК України.

Обставин, які б свідчили про порушення при укладенні договору поруки вимог ст. 203 ЦК України, судовою колегією не вбачається, зміст спірного договору не суперечить приписам Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, особи, які вчинили правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, договір вчинений у формі, встановленій законом, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Твердження позивача про невідповідність спірного договору поруки вимогам ч.5 ст. 203 ЦК України правомірно відхилені господарським судом, оскільки позивачем не доведено відсутність у сторін при укладенні договору наміру на створення юридичних наслідків.

Посилання банку на обставини, що могли свідчити про неплатоспроможність відповідача-2 на момент укладення спірного договору, а також твердження позивача про те, що відповідачі, укладаючи спірний договір поруки, діяли умисно, без мети забезпечення виконання договору купівлі-продажу цінних паперів та отримання грошових коштів від відповідача-2 як поручителя у рахунок сплати заборгованості за цим договором, судова колегія відхиляє як необґрунтовані та такі, що не відповідають обставинам справи та приписам законодавства.

Оцінка реальної можливості поручителя виконати зобов'язання за договором поруки не впливає на дійсність або недійсність договору. Сам по собі договір поруки не є підставою для заміни боржника у зобов'язанні, відповідальність поручителя настає лише у разі невиконання зобов'язань боржником і є солідарною із відповідальністю боржника. До того моменту, поки боржник з якихось причин не виконає зобов'язання перед кредитором, зобов'язання поручителя за договором поруки не виникає.

Невиконання ж у подальшому стороною або ухилення від виконання зобов'язань за договором не є підставою для визнання договору недійсним та не означає, що сторони при його укладенні не мали наміру створити правові наслідки.

Посилання позивача на безоплатну основу спірного договору та відсутність економічного інтересу та будь-якої вигоди для відповідача-2 від цього договору судова колегія вважає безпідставними.

Оплатний характер договору поруки не є істотною умовою такого виду договорів, ст. 558 ЦК України передбачає, що поручитель має право на оплату послуг з поруки.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають, формувати його конкретні умови, самостійно приймати рішення про те, вступати чи утримуватися від вступу у певні договірні відносини. При укладенні договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певних прогнозів відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 4 статті 179 ГК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визнати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони можуть погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

При укладенні оспорюваного договору поруки сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений їх печатками. Волевиявлення на укладення спірного договору було вільним і відповідало внутрішній волі сторін.

Щодо доводів позивача про те, що волевиявлення сторін було спрямоване на порушення фіктивного банкрутства відповідача-2 та отримання відповідачем-1 більшості голосів на зборах кредиторів, то, як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 ТОВ "Інжинірінгова компанія Ініціатива" не є ініціюючим кредитором у справі № 34/5005/13210/2011 про банкрутство відповідача-2 ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" /а.с.139 т.1/, звернення до господарського суду із грошовими вимогами до боржника в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є правом кожного конкурсного кредитора незалежно від підстав виникнення зобов'язань, а встановлений ст.16 вказаного Закону порядок проведення зборів кредиторів та формування комітету кредиторів не обумовлює включення кредитора до комітету кредиторів кількістю наявних у нього голосів.

Твердження позивача про намір сторін спірного договору поруки на ухилення від сплати податків та порушення інтересів банку судовою колегією відхиляються як недоведені.

З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору за вказаними позивачем обставинами.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи та висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення, та судовою колегією відхиляються.

Судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2012 року у справі №24/5005/571/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Дніпропетровськ" -без задоволення.