5015/16/12 Про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення - 26.04.2012 Прийняття

рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2012 р. у справі № 5015/16/12 повністю задоволено позов ПАТ «Банк Форум», м. Київ, розірвано договір суборенди нежитлового приміщення № 2400/10 від 26.04.2010 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ПАТ «Банк Форум», з 30.09.2011 р., фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 зобов'язано прийняти нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 233 кв. м в трьохповерховому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь позивача стягнуто 941 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що передбачена п. 9.2.4 договору суборенди нежитлового приміщення № 2400/10 від 26.04.2010 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ПАТ «Банк Форум»окрема підстава припинення договору на думку суду, не суперечить нормам чинного законодавства, а тому дії позивача відповідають, як нормам закону, так і умовами укладеного між сторонами договору.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати, посилаючись на те, що як вбачається з листа НБУ від 30.12.2012 р. № 41-119/6120, ліквідоване відділення було переміщено до м. Львова з м. Полтави через 8 місяців після укладення договору суборенди між позивачем і відповідачем. При цьому, договір суборенди нежитлового приміщення між відповідачем і відділенням № 2414 ПАТ «Банк Форум»або між відповідачем і позивачем для розміщення цього відділення не укладався. Укладений договір суборенди № 2400/10 від 26.04.2010 р. передбачав передачу приміщення позивачу для розміщення відділення «Львівська дирекція»ПАТ «Банк Форум», яке, як зазначає відповідач, не ліквідоване.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що позивач не здійснював односторонню відмову від договору суборенди, а користуючись правом, наданим п. 9.2.4 договору та ч. 3 ст. 291 ГК України, ініціював розірвання договору, при цьому дотримуючись процедури, відповідно до чинного законодавства.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.04.2010 р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 (суборендодавець) та ПАТ «Банк Форум (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 2400/10, згідно умов якого, суборендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 233 кв. м в трьохповерховому цегляному будинку (з підвалом), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення статутної діяльності позивача. Нежитлові приміщення були передані відповідно до акту приймання-передачі від 26.04.2010 р.

Згідно п. 3.1 договору встановлено термін оренди з 26.04.2010 р. по 20.04.2013 р.

Із листа Національного банку України від 30.12.2010 р. № 41-119/6120 вбачається, що нежитлове приміщення, яке було передано в оренду, використовувалось позивачем для здійснення банківської діяльності. В даному приміщені було розміщено відділення № 2414 ПАТ «БАНК ФОРУМ».

20.04.2011 р. на засіданні Правління ПАТ «БАНК ФОРУМ»було прийнято рішення про закриття відділення № 2414 ПАТ «БАНК ФОРУМ», що знаходиться за адресою: 79039, АДРЕСА_1, у зв'язку з неефективною діяльністю в термін до 01.06.2011 р. (витяг з протоколу № 11).

Позивачем направлено на адресу відповідача лист вих. № 1625/7.3.1 від 27.04.2011 р., в якому висловлено пропозицію змінити п. 3.1 договору суборенди, встановивши термін оренди з 26.04.2010 р. до 31.05.2011 р., шляхом підписання додаткового договору. Також позивач зобов'язався в строк до 01.06.2011 р. повернути з оренди нежитлове приміщення за актом приймання-передачі.

У відповідь на вказаний лист відповідач надіслав лист № 1/35 від 08.07.2011 р., яким відмовився достроково розірвати договір суборенди.

Відповідно до п. 6.1.3 договору суборенди, позивач має право достроково припинити договір у випадках, визначених договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 9.1 договору суборенди, договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених п. 9.2 договору та чинним законодавством України.

Положеннями п. 9.2.4 згаданого вище договору суборенди передбачено можливість дострокового припинення дії договору на письмову вимогу суборендаря при ліквідації за рішенням Правління суборендаря банківської установи, розміщеної в об'єкті оренди, за умови письмового попередження суборендодавця за 2 місяці до запланованої дати виселення із орендованих приміщень.

Позивачем надіслано лист відповідачу вих. № 2738/7.3.1 від 26.07.2011 р., в якому вказано на рішення про закриття відділення банку, що знаходиться в орендованому приміщенні, та про фактичне закриття відділення 31.05.2011 р., у зв'язку з чим у відповідності до п. 9.2.4 договору, повідомлено відповідача, про те що позивач розриває договір суборенди з 30.09.2011 р.

31.05.2011 р. відділення № 2414 було закрито, що підтверджується Листом НБУ від 02.06.2011 р. № 41-119/2596.

01.06.2011 р. о 10-й годині було припинено електропостачання орендованого позивачем приміщення, що підтверджується листом ПАТ «Львівобленерго»від 11.05.2011 р. № 30-01901 та переліком об'єктів та точок комерційного споживача (ПАТ «БАНК ФОРУМ»).

14.06.2011 р., відповідно до акту виконаних робіт № 1183 від 14.06.2011 р. було здійснено демонтаж комплекту фасадних вивісок ПАТ «БАНК ФОРУМ»по АДРЕСА_1.

Позивачем надіслано лист відповідачу вих. № 3261/7.3.1 від 28.08.2011 р., яким його повідомлено про готовність позивача передати 30.09.2011 р. за актом приймання-передачі приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Також, з боку позивача 29.09.2011 р. на адресу відповідача (лист вих. 3799/7.3.1 від 29.09.2011 р.) надіслано додатковий договір № 2 про припинення дії договору суборенди та акт приймання-передачі нежилого приміщення (з метою повернення з оренди) в 2-х екземплярах для підписання. Відповіді на даний лист та підписаних доданих до нього документів відповідач не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього кодексу.

Ст. 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) , з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Цивільним кодексом України (435-15) передбачено, що підставою для розірвання договору в односторонньому порядку може бути підстава, яка зазначена в договорі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочии, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Так, суд вважає, що визначення сторонами у п. 9.2.4 згаданого вище договору така підстава для розірвання договору, як на письмову вимогу суборендаря при ліквідації за рішенням Правління суборендаря банківської установи, розміщеної в Об'єкті оренди, за умови письмового попередження суборендодавця за 2 місяці до запланованої дати виселення із орендованих приміщень, не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Станом на момент укладення договору позивачу не могло бути відомо, чи буде ліквідовано банківську установу, яка міститься чи буде міститись у орендованому приміщенні. Крім цього, твердження відповідача про те, що позивачем було ліквідовано філію, а не відділення, не відповідає дійсності, оскільки у матеріалах даної справи містяться докази, що ліквідовано саме відділення у встановленому законодавством та статутом порядку.

Згідно ч.ч. 1 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, з врахуванням наведеного, суд вважає, що позивач не здійснював односторонню відмову від договору суборенди, а користуючись правом, наданим п. 9.2.4 договору та ч. 3 ст. 291 ГК України, ініціював розірвання договору.

Твердження апелянта (відповідача), що відділення № 2414 ПАТ «БАНК ФОРУМ»не є банківською установою, не відповідає нормативному регулюванню діяльності банківських установ та є необґрунтованим.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 334 ГК України, банки це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб; банки є юридичними особами.

Положеннями п. 5 Постанови НБУ від 14.02.2007 р. № 45 (z0181-07) «Про затвердження Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів у банківських установах України»визначено, що банківська установа банки України, їх філії (відділення), філії іноземних банків. Таким чином, відповідно до вказаного нормативного акту, відділення є банківською установою.

Крім цього, відповідно до ст. 83 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Банки створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку (ч. 1 ст. 336 ГК України). Таким чином, з точки зору організаційно-правової форми, позивач (банк) не є установою, хоча і є юридичною особою, так як створений у формі публічного акціонерного товариства. А тому, тлумачення терміну установа в даному випадку має здійснюватись саме з позиції повноважень, функцій банку (як установи, що надає фінансові послуги) та повноважень і функцій відділення, яке не є юридичною особою, а тому не відповідає ознакам установи саме як організаційно-правової форми, проте є банківською установою, оскільки здійснює надання фінансових послуг.

Отже, відділення банку є банківською установою, а тому ліквідація відділення № 2414 ПАТ «Банк Форум»є ліквідацією банківської установи в розумінні п. 9.2.4 спірного договору оренди.

Щодо твердження відповідача про те, що відділення не наділене повноваженнями здійснювати банківську діяльність, то суд зазначає, що вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно п.1.1 Глави 1 Постанови Правління НБУ від 08.09.2011 р. № 306 (z1203-11) , якою затверджено Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, банки згідно з вимогами Закону, цього Положення, статутів та внутрішньобанківських положень можуть створювати відокремлені підрозділи, які здійснюватимуть банківську діяльність від імені банку, - філії, відділення, та відокремлені підрозділи, які не здійснюватимуть банківської діяльності (представництва). Філії/відділення, представництва діють від імені банку на підставі затвердженого уповноваженим органом банку положення і мають керівника, який діє на підставі виданої банком довіреності.

П. 1.3 Глави 1 Постанови № 306 (z1203-11) встановлено, що положення про філію/відділення, представництво банку має містити її/його повне найменування, місцезнаходження, інформацію про її/його підпорядкованість, а також: перелік видів діяльності, банківських та інших фінансових послуг (функцій), які має право здійснювати філія/відділення або представництво.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до банківських послуг, зокрема, належать: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик тощо.

Главою 3 Положення про відділення № 2414 ПАТ «БАНК ФОРУМ»передбачено, що відділення здійснює банківські та інші операції, а саме: приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, послуги з відповідального зберігання та надання в оренду (майновий найм) сейфів для зберігання цінностей та документів, операції з валютними цінностями тощо.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем вчинено всі залежні від нього дії, спрямовані на повернення приміщення з оренди саме 30.09.2011 р., зокрема, відповідачу надіслано лист № 3261/7.3.1 від 23.08.2011 р., яким позивач повідомив про готовність банку передати 30.09.2011 р. за актом приймання-передачі орендовані приміщення; 29.09.2011 р. на адресу відповідача (лист № 3799/7.3.1) надіслано додатковий договір № 2 про припинення дії договору суборенди, а також акт приймання-передачі нежилого приміщення від 30.09.2011 р. в 2 екземплярах.

Крім цього, відповідно до ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання нерухомого майна за місцезнаходженням цього майна.

Також щодо твердження апелянта про те, що з акту приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 28.04.2010 р. вбачається, що орендовані нежитлові приміщення призначені для розміщення відділення «Львівська дирекція» ПАТ «Банк Форум», суд зазначає, що таке не відповідає дійсності, оскільки ні договором суборенди, ні актом приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду не передбачено використання орендованого приміщення для розміщення в ньому конкретно визначеного відділення банку.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.