Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1202-ОД від 01.10.2004р., укладеного між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), шляхом укладення додаткової угоди в його редакції, посилаючись на те, що з початку 2008р. відповідач (орендар) окрім прийняття від населення платежів за житлово-комунальні послуги (що надавало право на встановлення орендної ставки на пільгових умовах в розмірі 5% від вартості орендованого майна) виплачує компенсації вкладникам –фізичним особам, що, згідно висновків позивача, є підставою для встановлення ставки орендної плати в розмірі 30% вартості орендованого майна.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2008р. (суддя Васильєв О.Ю.), залишеним без змін оскарженою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Логвиненко А.О., суддів Мороз В.Ф., Стрелець Т.Г.) вказаний позов задоволено частково, постановлено зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" внести після набрання цим рішенням законної сили зміни до договору оренди нерухомого майна від 01.10.2004р. №12/02-1202-ОД, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", шляхом укладення додаткової угоди в редакції Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 22.01.2008р. (за виключенням пунктів, що стосуються збільшення розміру ставки орендної плати з 5% до 30%), відповідно до вимог чинного законодавства України. В задоволенні іншої частини позовних вимог (щодо збільшення ставки орендної плати з 5% до 30%) відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються лише правомірності збільшення розміру орендної ставки з 5% до 30% по договору оренди нерухомого майна що належать до державної власності. Відносно задоволеної частини позовних вимог позивач не навів доводів щодо їх незаконності.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно з’ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи позов виходив з того, що оскільки за загальним правилом розмір орендної ставки у приміщеннях, що належать до державної власності, складає 30%, але відповідач використовує таке приміщення для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, правові підстави для збільшення розміру орендної ставки з 5% до 30% відсутні.

З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції також погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач на підставі договору оренди нерухомого майна що належать до державної власності №12/02-1202-ОД від 01.10.2004р., надав відповідачу в оренду нежитлове приміщення площею 41,0 кв. м, визначивши строк дії договору із 01.10.2004р. до 01.09.2005р. включно, і строк дії договору неодноразово продовжувався на той же строк.

Умовами цього договору оренди сторони встановили розмір орендної плати відповідно до "Методики розрахунку та використання плати за оренду державного майна" затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (786-95-п) , що становить 3% від вартості орендованого майна (розділ 3 договору), а у зв’язку із зміною у чинному законодавстві сторони додатковою угодою від 27.06.2007р. збільшили розмір орендної плати до 5% від вартості орендованого майна.

За умовами договору майно передано в оренду під розміщення фінансової установи.

Судами також встановлено, що орендоване приміщення відповідачем використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також встановлено, що відповідач надає послуги по виплаті компенсацій вкладникам –фізичним особам.

Як висновки судів попередніх інстанцій, так і доводи, викладені в касаційній скарзі та позові, обґрунтовані положеннями п.21 Додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 1846 (1846-2006-п) ).

Відповідно до цієї норми використання орендарем нерухомого майна для розміщення відділень банків на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, орендна ставка встановлюється 5% від вартості орендованого майна.

При цьому із приписів зазначеної норми не вбачається, що вказаний розмір орендної ставки має застосовуватись виключно у випадках, коли такі приміщення мають використовуватись Державним ощадбанком лише для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а тлумачення цієї норми в інтерпретації позивача унеможливило б її реалізацію з врахуванням мети створення і діяльності Державного ощадбанку, та суперечило б приписам ст. 19 п.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", згідно якої метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства.

За вказаних обставин підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2008р. –без змін.