Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Жук Г.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.04.2012 року по справі № 5011-1/49-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 17.02.2012 року) по справі № 5011-1/49-2012 (суддя -Мельник В.І.)

за позовом Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські

теплові мережі», м. Дніпропетровськ

до дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України», м. Київ

про визнання договору укладеним

Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в якому просить визнати договір про списання заборгованості по штрафним санкціям укладеним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року (підписаного 17.02.2012 року) позов задоволено повністю. Визнано укладеним договір про списання заборгованості між Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» та дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на умовах, викладених в проекті від 25.11.2011 року, з моменту винесення даного рішення. Повернуто з державного бюджету України на користь Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» 63,00 грн. судового збору, що був сплачений згідно платіжного доручення № 9842 від 28.12.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та винести нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що суд першої інстанції не з'ясував в повному обсязі обставини, що мають значення для справи, зокрема, судом першої інстанції не було взято до уваги що постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 (894-2011-п) «Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» не містить прямої вказівки щодо обов'язковості укладення між сторонами договорів про списання штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року по справі № 5011-1/49-2012 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 24.04.2012 року.

Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представники позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року по справі № 5011-1/49-2012 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договори поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/09-1449 БО-4 та № 06/09-1448 ТЕ-4.

Рішеннями господарського суду Дніпропетровської області та Постанов Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справах № 5005/2737/2011 та 5005/3800/2011 встановлено, що позивач має заборгованість перед відповідачем (пеня, інфляційні та 3% річних) за прострочення оплати за отриманий, в період 2009-2010 рік, природний газ за зазначеними договорами на загальну суму 12 691 941,15 грн.

12.05.2011 року прийнято Закон України № 3319-VI «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (3319-17) (далі - Закон), який набрав чинності 04.06.2011 року.

Ст. 2 Закону передбачено, що підлягає списанню, на умовах, визначених цим Законом, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 1 дія Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Списання заборгованості відповідно до Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.2.5 ст. 2 Закону).

Відповідно до п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого, відповідно до п. 2.5 вказаного Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 р. N 894 (894-2011-п) , заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом № 3319 (3319-17) розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на день набрання чинності Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (3319-17) , по справам № 5005/2737/2011 та № 5005/3800/2011 була розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, то позивачем було направлено відповідачу проект Договору про списання вищевказаної заборгованості від 25.11.2011 року (а.с. 12-13), який відповідач отримав 28.11.2011 року (а.с. 14-15).

Однак, відповідач договір про списання заборгованості не підписав.

Так, статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому слід мати на увазі, що документ, який не містить вказівок на всі істотні умови договору, не є пропозицією про укладення договору (проектом договору). Разом з тим пропозиція про укладення договору (проект договору) може містити вказівки на істотні умови договору шляхом посилання на текст попереднього договору, якщо такі умови в ньому визначені.

Таким чином, обов'язковими умовами укладення договору є надсилання стороною, яка бажає укласти договір (в даному випадку позивачем), пропозиції про укладення договору про списання заборгованості з істотними умовами договору, проекту договору іншій стороні (відповідачу) та погодження сторонами всіх істотних умов договору.

Крім того, статтею 3 Цивільного кодексу України одним із основних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Отже, як вбачається позивач направив договір відповідачу на виконання вимог чинного законодавства зокрема на виконання п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, щодо стягнення заборгованості по судовим рішенням, які не набрали законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) .

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо твердження скаржника стосовно того, що постанова не містить прямої вказівки, то зазначене не береться судом до уваги, оскільки у законі чітко сказано, що списання відбувається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в даному випадку відповідно до п. 7 порядку де зазначено, що стягнення заборгованості по судовим рішенням, які не набрали законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) .

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо визнання відмови відповідача в укладення договору про списання заборгованості безпідставною, необґрунтованою та такою, що порушує Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (3319-17) .

Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування обставин, викладених міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» у позовній заяві.

Внаслідок цього місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 4- 7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 (v0014700-09) «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року у справі № 5011-1/49-2012 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. 4- 7, 33, 34, 43, 99, 101- 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року по справі № 5011-1/49-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2012 року по справі № 5011-1/49-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-1/49-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.