Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Заступник прокурора м. Керчі звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, в особі Керченського державного морського технологічного університету та Державного комітету рибного господарства України, про скасування рішення відповідача-1 від 21.06.2007р. "Про погодження ЗАТ "Євротек" місця розміщення, дозволу проектно-пошукових робіт та розробки проекту землеустрою в частині відведення земельної ділянки, та надання в оренду земельної ділянки під супермаркет по вул. Орджонікідзе, 80-б в м. Керч"; скасування висновку державної експертизи землевпорядної документації від 13.07.2007р. №4019-19; скасування рішення відповідача-1 від 25.07.2007р. "Про надання в оренду земельної ділянки ЗАТ "Євротек" під супермаркет по вул. Орджонікідзе, 80-б в м. Керч"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між Керченською міською радою та ЗАТ "Євротек" №040700800130 від 08.08.2007р.

Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 23.10.2008р. (суддя Ковтун Л.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого – судді Градової О.Г., суддів Маслової З.Д., Антонової І.В.), у вказаному позові відмовлено.

В касаційному поданні заступник прокурора Автономної Республіки Крим просить вказані судові рішення скасувати, і прийняти нове, про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування господарським судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно з’ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивачі-1, -2, та відповідачі-1, -2 не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірну земельну ділянку відповідачем-1 було надано позивачу-1 в постійне користування. 08.05.2007р. позивач-1 письмовою заявою добровільно відмовився від земельної ділянки площею 0, 7 га, у тому числі від площі свайного полю 0, 25 га на користь відповідача-1. Зазначена заява мотивована невикористанням цієї земельної ділянки за цільовим призначенням. За згодою землекористувача (позивача-1) земельну ділянку вилучено відповідачем-1.

В подальшому, за заявою відповідача-3 від 24.05.2007р., останньому дозволено збір документів на спірну земельну ділянку, про що свідчить згода Керченського міського голови від 31.05.2007р.

Згідно акту вибору та обстеження земельної ділянки під розміщення супермаркету в районі вул. Орджонікідзе, 80-б в м. Керч №29 від 31.05.2007р., земельну ділянку орієнтовною площею 0, 6 га рекомендовано передати під розміщення супермаркету.

04.06.2007р. управлінням екологічної інспекції Керченського регіону для відповідача-3 наданий висновок №239 про узгодження матеріалів вибору земельної ділянки.

06.06.2007р. управлінням архітектури та містобудування Керченської міської ради наданий позитивний висновок щодо можливості розміщення на спірній земельній ділянці супермаркету.

Згоду на складання проекту відводу вказаної земельної ділянки для відповідача-3 надано Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини, про що свідчить відповідний висновок від 07.06.2007р. №3520.

21.06.2007р. відповідачем-1 прийнято рішення щодо погодження відповідачу-3 місця розташування супермаркету на земельній ділянці орієнтовною площею 0, 8 га з площею благоустрою 0, 2 га по вул. Орджонікідзе, 80-б в м. Керчі, та надано дозвіл на виконання проектно-вишукувальних робіт та розробку проекту відводу земельної ділянки. Відповідачем здійснено усі передбачені діючим законодавством дії, які пов'язані з виконанням проектно-вишукувальних робіт та розробкою проекту відводу земельної ділянки.

05.07.2007р. відповідачем-1 прийнято рішення, яким за згодою позивача-1 вирішено припинити право користування позивачем-1 частиною земельної ділянки площею 0, 6589 га по вул. Орджонікідзе, затверджений проект землеустрою по відводу відповідачу-3 земельної ділянки вказаною площею, в оренду строком на 49 років під супермаркет, та про передачу вказаної земельної ділянки відповідачу-3 за рахунок землекористувача –позивача-1.

12.07.2007р. Керченським управлінням земельних ресурсів надано висновок №1995/01-10 про узгодження проекту землеустрою. Проект відводу позитивно погоджено: з Головним лікарем Санітарно-епідеміологічної служби м. Керчі за висновком №75 від 12.07.2007р.; з управлінням екологічної інспекції Керченського регіону від 12.07.2007р. №298. Після складання проекту відводу земельної ділянки для відповідача-3, відповідач-2 провів державну експертизу землевпорядної документації, про що надав позитивний висновок від 13.07.2007р. №4019-19.

На 21 сесії 5 скликання 25.07.2007р. відповідачем-1 прийнято рішення про передачу відповідачу-3 земельної ділянки площею 0, 6589 га по вул. Орджонікідзе, 80-б в м. Керчі для розміщення супермаркету строком оренди на 49 років.

27.07.2007р. встановлені межі земельної ділянки в натурі.

На підставі зазначеного рішення 08.08.2007р. між відповідачами у справі укладений спірний договір оренди землі, який цього ж дня зареєстрований у КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру".

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що позивач-1 добровільно відмовився від спірної земельної ділянки, яка за цільовим призначенням ним не використовувалась, а відповідач-1, як орган місцевого самоврядування, від імені та в інтересах відповідної територіальної громади в межах своїх повноважень розпорядився земельними ділянками, з боку відповідача-1 відсутні порушення при прийнятті оскаржуваних рішень. Також суд зазначив, що доводи прокурора про відсторонення позивача-1 від участі в розробці землевпорядної документації є необґрунтованими, оскільки матеріали справи свідчать про погодження позивачем, як суміжним землекористувачем, меж спірної земельної ділянки, про що свідчить особистий підпис директора та печатка університету в матеріалах проекту відводу, а оспорюваний договір оренди землі повністю відповідає приписам Цивільного кодексу України (435-15) .

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши також в оскарженій постанові, що посилання прокурора на порушення відповідачем-1 п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) при прийнятті рішення про припинення права користування через вихід за межі компетенції є помилковими, оскільки вилучення земельної ділянки на підставі добровільної відмови регулюється іншими нормами Земельного кодексу України (2768-14) , а саме –п."а" ст.141 та ч.ч.3-4 ст.142 вказаного Кодексу.

Про те, судові рішення є незаконними з наступних підстав.

Приймаючи судові рішення суди не врахували, а відтак і не дали належної правової оцінки тій обставині, що у письмовій відмові керівника позивача-1 від частини земельної ділянки, рішенні відповідача-2 від 23.09.2005р., та його ж рішенні від 25.07.2007р., зазначено про земельні ділянки, які знаходяться в різних місцях, а отже висновки судів про те, що відповідач-3 набув право саме на ту земельну ділянку від якої відмовився керівник позивача-1, і відносно якої відповідачем–1 вищевказаним рішенням вирішувалось питання про її вилучення, є передчасними, а відтак і незаконними.

Крім того, пославшись на п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) суди попередніх інстанцій не врахували, що цією нормою передбачено повноваження міських рад до розмежування земель державної та комунальної власності здійснювати розпорядження не всіма землями, таких повноважень міським радам не надано щодо земель переданих у приватну власність та земель на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Статтею 84 Земельного кодексу України закріплено право державної власності на землю.

При цьому, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну і приватну власність, належать: земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності; земельні ділянки, на яких розташовані державні підприємства, об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти (ч.3 п.п."є" та "ж" цієї статті); земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності (ч.4 п."з" цієї норми).

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач-1 є вищими навчальними закладами державної форми власності що підтверджується довідкою статистики, на яку суди послались в своїх рішеннях (а.с.107), а спірна земельна ділянка була закріплена за ним.

Також, із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач-1 відмовився, а Керченська міська рада розпорядилась земельною ділянкою площею 0, 25 га, на якій знаходиться свайне поле корпусу інституту.

При цьому судами не досліджено призначення свайного поля, не досліджено чи відсутні на цій земельній ділянці об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, відносно яких п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) встановлює для міських рад обмеження щодо розпорядження. Між тим, згідно висновку №100 у графі "Розташування основних і допоміжних приміщень (госпспоруд та інш.) зазначено про наявність свайного поля корпусу інституту (а.с.46 на звороті).

Вказані вимоги норм матеріального права судами при розгляді даного спору не враховані, а відтак не досліджено належним чином обставини справи щодо дійсних прав та обов’язків сторін.

Згідно ст. 181 ЦК України до нерухомого майна, (нерухомості) належать земельні ділянки.

Судами ж не досліджено повноваження керівника позивача-1 на відмову від спірної земельної ділянки, яка, як вбачається з викладеного, є державною власністю.

Крім того, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ч.2 ЦК України. Цією нормою також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підвідомчість справ господарським судам визначено ст. 12 ГПК України.

Про те, судами не враховано, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як скасування рішень Керченської міської ради вказаними нормами права не передбачено.

Згідно ж приписів ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що ч.2 ст. 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено ст. 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарських відносин встановлює, що їх права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси. Тобто за змістом зазначеної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, які відповідно до закону мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Таким чино суди попередніх інстанцій відповідно до вимог ст. 43 ГПК України мали дослідити висновок державної експертизи землевпорядної документації від 13.07.2007р. №4019-19, який оспорив прокурор у позові, чи є він обов'язковими до виконання.

У зв'язку з наведеним усі ухвалені судами судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 3, 111-10 ч.1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. та рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 23.10.2008р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.