Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Марченко О.А., Принцевська Н.М.

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 довіреністьвід відповідача:ОСОБА_5 довіреність розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2011 рокупо справі № 6/233 (суддя: Подколзіна Л.Д.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Елакс», м. Одеса до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Маріупольпростягнення 179'441,45 грн.

Публічне акціонерне товариство «Елакс», м. Одеса (далі -«Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Маріуполь (далі -«Відповідач») 179'441,45 грн., у тому числі: основного боргу у розмірі 173'158,05 грн. та пені у розмірі 6283,40 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2011 року у справі № 6/233 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 85'146,42 грн. та пені у розмірі 6'283,40 грн. -скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неповно з'ясуванні обстави справи, що мають значення для справи. Наполягає на тому, що усього ним перераховано на розрахунковий рахунок позивача за договором № 190-юр від 11.03.2011р., на підставі видаткових накладних № 6467 від 29.04.2011р. та № 7168 від 09.06.2011р., 116'300,00 грн., а продукція на сума 41'465,77 грн., була повернута позивачу та прийнята ним 01.09.2011р., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2011р. та 31.12.2011р. Тобто, фактична заборгованість відповідача перед позивачем складає 31'295,93 грн..

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач відзив не надав, але усно у судовому засіданні звернувся до суду з проханням оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу -безпідставними, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права; а апеляційну скаргу -такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписи статті 24 Конституції України встановлюють, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

З урахуванням ст. 24 Конституції України (254к/96-ВР) та відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З матеріалів справи вбачається (витяг з ЄДР, а.с. 22), що місцем проживання ОСОБА_6 є: АДРЕСА_1.

Проте, ухвали про порушення провадження у справі від 15.09.2011р., про відкладання розгляду справи від 17.10.2011р. та від 08.11.2011р. були надіслана судом першої інстанції відповідачу за адресою: місто Маріуполь Донецької області, вулиця Азовстальська, 101/31.

Відтак, суд не повідомив відповідача належним чином про день, час та місце розгляду справи, чим порушив приписи ст. 4-3 ГПК України. У зв'язку з чим, з огляду на приписи п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 11 березня 2011р. між сторонами був укладений контракт на поставку лакофарбової продукції на 2011р. № 190-юр, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити, а відповідач зобов'язався прийняти у власність та оплатити лакофарбову продукцію у порядку та на умовах даного контракту, специфікацій та/або накладних, які є невідємною частиною цього контракту.

Відповідно до нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства "Елакс", приведеного у відповідність з нормами Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008р. (514-17) , Відкрите акціонерне товариство "Елакс" перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Елакс".

Підпунктом 3.2 п.3 контракту сторони встановили, що покупець здійснює оплату кожної партії продукції на протязі 30 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п.п.8.4 п.8 контракту сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату партії продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен календарний день прострочення.

Позивач посилається на виконання своїх зобов`язань у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № 6467 від 29.04.2011р. та № 7168 від 09.06.2011р. відносно постачання продукції на загальну суму 189 061,70 грн..

В обґрунтування позовних вимог стверджує, що відповідачем, в порушення умов контракту, було сплачено лише 8'903,65 грн. за продукцію поставлену по видатковій накладній № 6467 від 29.04.2011р., продукція поставлена по видатковій накладній № 7168 від 09.06.2011р. відповідачем взагалі не була оплачена.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), зобов'язанням -є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Донецький апеляційний господарський суд вважає, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договорами поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу (436-15) (« ГК») України (436-15) та, главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу (435-15) (« ЦК») України (435-15) (ч.6 ст. 265 ГК України).

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 251 ЦК України встановлені поняття "строк" та "термін" виконання зобов'язань.

Терміном, зокрема -є певний момент у часі, з настанням якого має бути здійснене виконання зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги.

В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами були укладені декілька контрактів. Однак, предметом спору у даній справі є контракт на поставку лакофарбової продукції на 2011р. № 190-юрвід 11.03.2011р., на підставі якого були складені видаткові накладні № 6467 від 29.04.2011р. на суму 113'289,08 грн. та № 7168 від 09.06.2011р. на суму 75'772,62 грн..

На момент укладання контракту на поставку лакофарбової продукції на 2011р. № 190-юр від 11.03.2011р. за відповідачем, за твердженням позивача, ніби то існувала заборгованість за попередні контракти. Перевірка обґрунтованості цього твердження лежить поза межами розгляду у даній справі, адже під час розгляду справи позивач визначеним ст. 22 ГПК України (1798-12) правом на зміну підстав позову до господарського суду не скористався.

На виконання умов контракту на поставку лакофарбової продукції на 2011р. № 190-юрвід 11.03.2011р., відповідачем були здійснені перерахування сум на розрахунковий рахунок позивача. Однак, деякі суми, відповідно до платіжних доручень, не містять реквізитів щодо підстав їх перерахування на рахунок позивача, у зв'язку з чим ці платежі правомірно не були враховані позивачем як оплата на виконання вимог контракту № 190-юрвід 11.03.2011р.

З урахуванням вище наведеного, доказів зібраних по справі, колегія суду приходить до висновку, що відповідачем за контрактом № 190-юр від 11.03.2011р. було перераховано 81'000,00 грн. на оплату суми по видатковій накладній № 6467 від 29.04.2011р., з яких 38'888,00 грн. відповідачем було перераховано у строки встановлені умовами контракту, що також не спростовано позивачем. Сума ж 43'000,00 грн. перераховувалась частинами, що підтверджується, як платіжними дорученнями, так і меморіальними ордерами, які знаходяться в матеріалах справи. Оплата суми за видатковою накладною № 7168 від 09.06.2011р. взагалі не здійснювалась, ніяких доказів підтверджуючих зворотне відповідачем надано не було. Загальна сума боргу за товар, поставлений за видатковим накладним № 6467 від 29.04.2011р. та № 7168 від 09.06.2011р., складає 108'061,7 грн.

Суд не приймає до уваги акт звірки від 11.03.2011р. №190-юр, у зв'язку з тим, що відображені у ньому данні щодо оплат за певні періоди не підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України (435-15) , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов'язання є -сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" (543/96-ВР) .

Оскільки, матеріалами справи підтверджується наявність основного боргу Відповідача за договором у розмірі 108'061,7 грн., то вимоги щодо стягнення пені є також обґрунтованою, однак такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 1'693,18 грн. через неправильний розрахунок цієї суми позивачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на позивача, адже сума задоволених апеляційним судом вимог загалом перевищує ту, про яку просив відповідач в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Маріуполь задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2011 року у справі № 6/233 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Елакс»до фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Елакс»(ЄДРПОУ 00204659) заборгованість у розмірі 108'061,7 грн., пеню у розмірі 1'693,18 грн. на відшкодування витрати по сплаті державного мита -696,86 грн., на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -91,65 грн., на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору -914,30 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Доручити господарському суду Запорізької області видати накази про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. у справі № 6/233, оформивши їх у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСДО; 1 -ДАГС