5015/7513/11 Про стягнення штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії відділення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - 23.04.2012 Прийняття

Представникам позивача та відповідача права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі ГПК України (1798-12) ), роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.02.2012 року у цій справі, суддя Ділай У.І., уточнені позовні вимоги задоволено; стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в доход державного бюджету 17 000,00 грн. штрафу та 9 690,00 грн. пені, всього -26 690,00грн.; стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в доход державного бюджету 1 411,50грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне територіально -галузеве об'єднання "Львівська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2012 року у цій справі.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, зокрема, що рішення Господарського суду Львівської області винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, які, як зазначає далі скаржник, полягають у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

Позивач, Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, в порядку ст. 96 ГПК України подало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2012р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ДТГО «Львівська залізниця»без задоволення.

У судових засіданнях 12.03.2012р. та 23.04.2012р. представники позивача та відповідача підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд встановив наступне.

Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Державного територіально -галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення 17000,00 грн. Штрафу.

У силу ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , і складається із цього Закону, Законів України «Про Антимонопольний комітет України» (3659-12) , «Про захист від недобросовісної конкуренції» (236/96-ВР) , інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Стаття 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з п. 16 ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення має повноваження звертатися до суду із позовами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції.

Адміністративною колегією Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду матеріалів справи № 03-1/31-11 30 серпня 2011 року винесено рішення № 75 "Про припинення порушення та накладення штрафу" (надалі -Рішення) (т. 1 а.с. 8-11).

Адміністративна колегія Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, зокрема, вирішила:

«2. Визнати дії ДТГО "Львівська залізниця" в особі ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" по застосуванню економічно необґрунтованої вартості послуг з складування вантажу порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку вантажних перевезень залізничним транспортом, в частині складування вантажів на ділянках землі, що розташовані в смугах відведення, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.»

«3. За вчинене порушення, що зазначене в пункті 2 цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накласти на ДТГО «Львівська залізниця»в особі ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" штраф у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.»

У процесі розгляду справи 06.01.2012р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 04.01.2012р. № 01/22-13/03 (т. 1 а.с. 22-23), у яких позивач, зокрема, просив стягнути з ДТГО «Львівська залізниця» штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 9690 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи (Додаток № 3 до позовної заяви), відповідач отримав Рішення 07.09.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 13).

Проте, визначену рішенням Антимонопольного комітету України суму штрафу відповідач не сплатив (доказів сплати відповідачем штрафу суду не подано).

За порушення строків сплати штрафу позивачем на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» здійснено нарахування пені у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, що становить 9 690,00 грн.

Загальна сума позовних вимог становить 26 690,00грн.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що уточнені позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

У апеляційній скарзі скаржник просить суд зупинити провадження у справі № 5015/7513/11 до набрання законної сили рішення суду у справі № 2а-10446/11/1370. Проте, дане клопотання скаржника є безпідставним.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 (v0015600-11) "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (436-15) , і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спори про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України може бути оскаржено до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Враховуючи те, що у визначений Законом строк відповідач (скаржник) рішення Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2011 р. № 75 до господарського суду не оскаржив, за станом на день розгляду цього господарського спору вказане рішення є чинним.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо неправомірності рішення Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2011 р. № 75 у справі № 03-1/31-11 є необгрунтованими, з огляду на наступне.

Вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України (Наведена правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 (v0015600-11) "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Відповідно до ст.4 ГПК України (1798-12) , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Згідно з ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.