9/64/5022-1483/2011 Про звільнення заставного майна з-під арешту - 19.04.2012 Прийняття

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.01.2012р. у справі №9/64/5022-1483/2011 (суддя Гевко В.Л.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) "Тернава-сервіс", звільнено з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця відділу примусового виконання Державної виконавчої служби України від 04.10.2011р., нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, місто Збараж, вулиця Шолом Алейхема, будинок 1, та перебуває в іпотеці ТзОВ "Тернава-Сервіс"; в задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" - в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено порушення відповідачем-2 вимог Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) та Законів України "Про заставу" (2654-12) та «Про іпотеку» (898-15) , відтак, порушене право позивача підлягає захисту, а позов -задоволенню.

Дане рішення оскаржується третьою особою, оскільки, на думку скаржника, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Як на підставу своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом:

- помилково визначено статус відповідача за ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф», оскільки згідно прохальної частини позовної заяви до даної особи не заявлено жодної позовної вимоги, що є порушенням ст. 54 ГПК України. Дане порушення норм процесуального права призвело до порушення ст.ст. 17, 21, 24 ГПК України щодо правил територіальної підсудності, оскільки фактично позовні вимоги заявлено лише до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (м.Київ), тобто дана справа підсудна господарському суду м.Києва;

- при визначенні складу сторін не враховано, що позивач не будучи ні власником спірного майна, ні стороною виконавчого провадження не мав правових підстав для звернення з позовом про звільнення майна з-під арешту;

- не взято до уваги, що у спорах про звільнення майна з-під арешту відповідачами у справах є стягувач і боржник, однак, судом не залучено до участі у справі в якості відповідача ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»(стягувача);

- при розгляді справи, в порушення п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, не надав оцінку додатковій угоді №1 від 01.12.2010р. до договору позики від 01.06.2010р., зокрема, щодо нотаріального посвідчення даного правочину;

- досліджувались неналежні та недопустимі докази, а саме, копії договору позики та додаткової угоди, без огляду оригіналів вказаних документів; тощо.

Представник скаржника, який брав участь в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.49-54, том ІІІ) та усними поясненнями представника в судових засіданнях. Зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги.

Відповідач-1 явку представника в судове засідання 19.04.2012р. не забезпечив, у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.56-58, том ІІІ) заперечив доводи апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що правовідносини ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф»та ТзОВ «Тарнава-сервіс»жодним чином не порушують права ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», тим більше, що вимоги банку забезпечені належним чином рухомим майном ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф».

Відповідач-2 відзиву на апеляційну скаргу не подав, проте, представник, який брав участь в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги.

13.03.2012р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»про зупинення провадження у справі до завершення розгляду справи №2/4/5022-49/2012 про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 01.12.2010р. до договору позики від 01.06.2010р. (а.с.37-38, том ІІІ).

Дане клопотання відкликано представником скаржника в судовому засіданні 19.04.2012р., натомість, подано нове клопотання ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (вхідний ЛАГС №2597 від 19.04.2012р.) про зупинення провадження у справі до завершення розгляду справи № 16/10/5022-267/2012 про визнання недійсними з моменту укладення договору позики та договору іпотеки, укладених 01.06.2010р. між ТзОВ «Тернава-сервіс»та ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф»(а.с.70-71, том ІІІ).

Представники скаржника та виконавчої служби підтримали дане клопотання.

Представник позивача заперечив щодо задоволення даного клопотання.

Судова колегія, розглянувши дане клопотання, відмовила в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з відсутності підстав, передбачених вимогами ст. 79 ГПК України для зупинення провадження у справі, оскільки порушення справи № 16/10/5022-267/2012 не перешкоджає розгляду даної справи та не робить її вирішення неможливим. Суд вправі здійснювати оцінку доказів у справі самостійно, а при встановленні фактів іншими компетентними органами, рішення яких матиме преюдиціальне значення для вирішення даного спору, сторони вправі звертатися про перегляд рішення суду в порядку ст.ст. 112- 114 ГПК України, про що судом роз"яснено скаржнику.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.06.2010 року між ТзОВ "Тернава-Сервіс" (позикодавець за договором, позивач у справі) та ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" (позичальник за договором, відповідач-1 у справі) було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався передати у власність позичальника грошові кошти в розмірі 5.000.000грн., а позичальник - зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, без сплати відсотків, у термін та розмірах, що обумовлені умовами цього договору (а.с.10-11, том І).

В подальшому, між ТзОВ "Тернава-Сервіс" та ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" було укладено додаткову угоду №1 від 01.12.2010р. до договору позики від 01.06.2010р., якою розмір позики був збільшений до 8.000.000 грн. (а.с.12, том І).

Матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями, підтверджується факт надання ТзОВ «Тернава-сервіс»грошових коштів в сумі 8.000.000грн. ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" (а.с.146-174, том ІІ).

На забезпечення договору позики від 01.06.2010р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору позики, 01.06.2010р. між ТзОВ "Тернава-Сервіс" та ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець (ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф») зобов'язався до 03 червня 2011 року повернути іпотекодержателю (ТзОВ «Тернава-Сервіс») кредит у розмірі 5.000.000 грн., згідно з умовами кредитного договору (а.с.13-15, том І)..

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, виробничі будівлі та споруди, загальною площею 6 596,2 кв.м., яке розташоване у місті Збараж Тернопільської області по вул. Шолом Алейхема, буд. 1, а саме: будинок купажного цеху (цегла) загальною площею 793,5 кв.м. - зазначений в плані земельної ділянки під літерою "А"; склад (цегла) загальною площею 167,5 кв.м. - літера "Б"; прохідна (цегла) загальною площею 61,9 кв.м. - літера "В"; гараж (цегла) загальною площею 184,2 кв.м. - літера "Д"; купажний цех (цегла) загальною площею 97,4 кв.м. - літера "Ж"; цех (цегла) загальною площею 767,9 кв.м. - літера "К"; котельня (цегла) загальною площею 220,2 кв.м. - літера "Л"; спиртосховище, виробничий цех (цегла) загальною площею 510,3 кв.м. -літера "З"; цех розливу, лабораторія, склад (цегла) загальною площею 2732,6 кв.м. -літера "М"; майстерня (цегла) загальною площею 481,2 кв.м. - літера "Є"; склад (залізобетонні блоки, цегла) загальною площею 171,8 кв.м. - літера ": майстерня (цегла) загальною площею 118,5 кв.м. - літера "Е"; склад (цегла) загальною площею 62,4 кв.м. - літера "О"; пожежні водойми (залізобетон) - "І, II, III"; димова труба (металева труба) ; артезіанська свердловина (металеві труби) -, VI"; огорожа (метал, камінь) -"1-12"; склад (з/б панелі) загальною площею 91,9 кв.м. - літера "И"; склад (з/б панелі) загальною площею 134,9 кв.м. - літера "І", (далі -предмет іпотеки), яке належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі ухвали господарського суду Тернопільської області від 08.07.2009 року у справі № 1/Б-506 (2УБ-81), зареєстроване Збаразьким районним бюро технічної інвентаризації 01.03.2010 року, реєстраційний № 19665091. Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Збаразьким районним бюро технічної інвентаризації 03.03.2010 року за №25466343 загальна вартість об'єкта іпотеки становить 7 189 240 грн., яка відображена як заставна вартість предмета іпотеки у п. 1.3. договору іпотеки.

Відповідно до цього договору, іпотекодержатель має право, у разі невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за договором позики, звернути стягнення на предмет іпотеки (п.3.1.4. договору).

Дані договори застави та іпотеки посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_6 Тернопільського міського нотаріального округу та внесений в реєстр за № 1454 та за №1455.

Реєстрація обтяження об'єкта нерухомого майна ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф»01.06.2010р. підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.16-17, том І).

Проте, ТзОВ "ЛГЗ Калганоф", в порушення взятих на себе зобов'язань, у встановлений строк грошові кошти не повернуло, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 7 197 700грн., що підтверджується актом зведення взаєморозрахунків станом на 16.12.2011р., підписаного та завіреного головним бухгалтером ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" та директором ТзОВ "Тернава-Сервіс" (а.с.175, том ІІ).

Водночас, судом встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011 р. у справі № 6/20/5022-241/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. присуджено до стягнення з ТзОВ "Лікеро - горілчаний завод "Калганоф" на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 14616840,11 грн. заборгованості по кредиту, 511513,29 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 785464,19 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, 3520932,28 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 259394,41 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 322697,48 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків, 22656,17 грн. сплаченого держмита, 209,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 34308,77 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2247505,92 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 100410,75 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків та 124915,15 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків -відмовлено (а.с.126-226, том ІІ).

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. касаційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011 р. у справі № 6/20/5022-241/2011 в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення 545822,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 359805,16 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів скасовано, і справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області; в іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011р. у справі № 6/20/5022-241/2011 залишено без змін (а.с.227-233, том ІІ).

На виконання рішення місцевого суду, в частині, що залишена без змін ВГСУ і набрала законної сили, господарським судом Тернопільської області видано наказ від 28.07.2011 року № 6/20/5022-241/2011 про стягнення з ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 14616840,11 грн. заборгованості по кредиту. 785464,19 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, 3520932,28 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 1259394,41 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 322694,48 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків, 22656,17 грн. сплаченого держмита, 209,7 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу (а.с.234, том ІІ).

На виконання зазначеного наказу:

- 22.08.2011р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВПВР ДВСУ) відкрито виконавче провадження та запропоновано ТзОВ "ЛГЗ "Калганоф" самостійно виконати рішення суду згідно з виконавчим документом в 7-денний термін з моменту винесення (отримання) даної постанови (а.с.15, том ІІ);

- 04.10.2011р. державним виконавцем ВПВР ДВСУ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на виробничі будівлі та споруди за адресою: Тернопільска обл., Збаразький район, м.Збараж, вул.Шолом Алейхема, будинок 1, що належать боржнику - ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" (а.с.31, том ІІ).

В зв'язку з вищевикладеними обстааавинами, ТзОВ "Тернава-Сервіс", на його думку, не може повністю скористатись своїми правами іпотекодержателя за договором іпотеки від 01.06.2010р., оскільки, на виконання наказу господарського суду Тернопільської області №6/20/5022-241/2011 від 28.07.2011р. державний виконавець ВПВР ДВСУ постановою від 04.10.2011р. наклав арешт на усі виробничі будівлі та споруди за адресою: м. Збараж, вул. Шолом Алейхема, будинок 1, що належать ТзОВ "ЛГЗ Калганоф".

Дані обставини стали підставою для звернення ТзОВ «Тернава-сервіс»з позовом про звільнення з-під арешту нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, м.Збараж, вул.Шолом Алейхема,1 та перебуває в іпотеці ТзОВ «Тернава-сервіс».

Позовні вимоги мотивовані п.5.4.1 договору іпотеки від 01.06.2010р., ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", п.2.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких договір іпотеки є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності ТзОВ "Тернава-Сервіс" на предмет іпотеки.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та скаржника, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання договорів позики та іпотеки, а також у зв'язку з накладенням виконавчою службою арешту на майно, яке перебуває в іпотеці позивача, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 49, 71 Цивільного кодексу України (435-15) та глав 20, 22 Господарського кодексу України (436-15) , Законами України «Про заставу» (2654-12) , «Про іпотеку» (898-15) , «Про виконавче провадження» (606-14) та інших нормативно-правових актів.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про заставу", ч. 1 ст. 577 ЦК України, у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави (ст. 16 Закону України "Про заставу").

Частиною 4 ст. 590 ЦК України, яка продубльована у ст. 20 Закону України "Про заставу", встановлено, що у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Із змісту ст. 3 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріали справи містять договір позики від 01.06.2010р., укладений між позивачем та відповідачем-1, додаткову угоду №1 від 01.12.2010р. до договору позики, докази надання позивачем позики відповідачу-1 в розмірі 8 000 000грн., а також докази часткового повернення відповідачем-1 позики та наявності заборгованості відповідача-1 перед позивачем в розмірі 7 189 240 грн. Також, матеріали справи містять договір іпотеки від 01.06.2010р., згідно якого в іпотеку відповідачем-1 передано позивачу власне нерухоме майно та докази проведення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою. Договори позики та іпотеки посвідчені нотаріально та зареєстровані в реєстрі за № 1454-1455.

Отже, судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем, яка забезпечена іпотекою та набуття позивачем прав іпотекодержателя. При цьому, таке право виникло у позивача до прийняття рішення у справі №6/20/5022-241/2011р. від 11.04.2011р., яке набрало законної сили з дня прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом 19.07.2011р., про стягнення боргу з ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" та станом на момент накладення арешту на нерухоме майно відповідача-1 (04.10.2011р.) і на момент звернення з даним позовом до суду, не припинилось, оскільки боржником ТзОВ "ЛГЗ Калганоф" зобов'язання перед позивачем за договорами позики не виконані.

Матеріалами справи підтверджується, що вартість неповернутої позики відповідача-1 перед позивачем за договорами позики, станом на час накладення арешту, перевищувала вартість заставленого майна визначеного у договорі іпотеки сторонами.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Слід зазначити, що згідно ч.2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти.

Відповідно до п.п. 3.9 Інструкції про проведення виконавчих дій (затверджена наказом МЮУ від 15.12.1999 № 74/5 (z0865-99) (далі-Інструкція), інформацію щодо заборони відчуження нерухомого майна можна отримати в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, держателем якого є Міністерство юстиції України, а державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції - його адміністратором.

Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна по особі ТзОВ "Лікеро - горілчаний завод "Калганоф" вбачається, що згідно запису № 1 01.06.2010р. 17:05:22 за № 9887155 за заявою про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна ТзОВ "Тернава-сервіс" було зареєстровано заборону на нерухоме майно в т.ч. нерухоме майно передане в іпотеку згідно договору іпотеки (а.с.16-17, том І).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, який підтверджується матеріалами справи, що виконавча служба, наклавши арешт на нерухоме майно ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф» не виконала вимог чинного законодавства (ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»), а саме, не повідомила позивача як іпотекодержателя про накладення арешту на майно, що перебуває в іпотеці; не здійснила опису та оцінки майна, що перебуває в іпотеці та не з'ясувала чи перевищує вартість майна розміру заборгованості ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф» перед іпотекодержателем - позивачем (докази зворотнього матеріали справи не містять), відтак, при доведеності розміру неповернутої позики відповідача-1 перед позивачем, який перевищує вартість переданого в іпотеку майна, визначену у договорі іпотеки, накладений відповідачем-2 арешт порушує права та законні інтереси позивача як іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»не є заставодержателем нерухомого майна, на яке накладено арешт виконавчою службою -відповідачем-2, натомість, судова колегія зазначає, що виконавчою службою при здійсненні виконавчого провадження шляхом накладення арешту виключно на нерухоме майно відповідача-1, не враховано та не взято до уваги, що вимоги банку з виконання кредитного договору №08/07К, забезпечені договорами застави майнових прав на рухоме майно ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф», укладених між банком та відповідачем-1 (а.с.44-121, том І) і обтяження згідно застави майнових прав та рухомого майна по договорах застави в користь ВАТ "ВіЕйБі Банк" зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, витяг з якого міститься в матеріалах справи. Доказів звернення стягнення на зазначене майно і майнові права суду не надано.

Посилання скаржника на те, що судом помилково визначено статус відповідача за ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф», оскільки згідно прохальної частини позовної заяви до даної особи не заявлено жодної позовної вимоги, що є порушенням ст. 54 ГПК України, і дане порушення норм процесуального права призвело до порушення ст.ст. 17, 21, 24 ГПК України щодо правил територіальної підсудності, оскільки фактично позовні вимоги заявлено лише до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (м.Київ), тому дана справа підсудна господарському суду м.Києва, вважаються судовою колегією безпідставними, з огляду на наступне:

Згідно позовної заяви, вимога про звільнення з-під арешту нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, м.Збараж, вул.Шолом Алейхема, 1, накладеного постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.10.2011р. заявлена до ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф»та до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відтак, відповідно до ч.3 ст. 15 ГПК України, така позовна заява була подана позивачем за місцезнаходженням відповідача-1 до господарського суду Тернопільської області та правомірно прийнята судом до провадження з додержанням правил територіальної підсудності.

Як вбачається з протоколів судових засідань та ухвал місцевого господарського суду, позивач підтримав доводи позовної заяви у визначених позовною заявою предметі та підставах як до відповідача-1, так і до відповідача-2.

В процесі розгляду справи, місцевий господарський суд визнав належним відповідачем у даній справі відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73), а в частині позовних вимог до відповідача - ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" - відмовив, визнавши його неналежним відповідачем у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Щодо доводів скаржника, що позивач не будучи ні власником спірного майна, ні стороною виконавчого провадження, не мав правових підстав для звернення з позовом про звільнення майна з-під арешту, також вважаються судовою колегією безпідставними, оскільки таке право заставодержателя визначено ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження". Наведені скаржником норми Закону підлягають застосуванню у виникненні спору щодо права власності на майно, яке було описане та арештоване державним виконавцем, а у даній справі позов заявлено з інших підстав, а саме, з підстав порушення відповідачем-2 прав позивача як заставодержателя щодо арештованого майна, зокрема, права заставодержателя отримати задоволення від вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, передбаченого положеннями Закону України «Про заставу» (2654-12) .

Наведеним вище також спростовуються твердження скаржника про те, що у спорах про звільнення майна з-під арешту відповідачами у справах є стягувач і боржник, однак, судом не залучено до участі у справі в якості відповідача ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»як стягувача.

Посилання скаржника на порушення судом п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, оскільки не надано оцінку додатковій угоді №1 від 01.12.2010р. до договору позики від 01.06.2010р., зокрема, щодо нотаріального посвідчення даного правочину, вважається судовою колегією безпідставним, оскільки, відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Додаткова угода №1 до договору позики укладена в письмовій формі, а нотаріальне посвідчення договорів позики чинним законодавством не вимагається.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає. Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.