15/113-08-2611 Про стягнення штрафу за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції - 31.03.2009 Прийняття

розглянувши касаційні скарги науково-виробничого підприємства "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, смт Таїрове Овідіопольського району Одеської області, та Антимонопольного комітету України, м. Київ,

на рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2008

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2009

зі справи № 15/113-08-2611

за позовом Антимонопольного комітету України (далі – АМК)

до науково-виробничого підприємства "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Товариство)

про стягнення 200 000 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Ахтімірової М.Г.,

відповідача –Рибак О.Г.,

АМК звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства 100 000 грн. штрафу за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та 100 000 грн. пені за прострочення сплати зазначеного штрафу.

Рішенням названого суду від 17.11.2008 (суддя Петров В.С.) позов задоволено. Прийняте місцевим судом рішення з посиланням, зокрема, на приписи Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР) (далі –Закон № 236) та Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) (далі –Закон № 2210) мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 (колегія суддів у складі: Жукова А.М. –головуючий суддя, судді Величко Т.А., Бойко Л.І.) рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2008 змінено: розмір пені до стягнення зменшено до 48 000 грн.; в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем неправильно визначено тривалість періоду часу нарахування пені.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог АМК.

АМК у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права щодо періоду нарахування пені та залишити в силі рішення місцевого суду.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

З приводу підвідомчості даної справи касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити таке.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС України (2747-15) ) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам, як раз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме –вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства та про необхідність часткового задоволення касаційної скарги АМК з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що:

- рішенням АМК від 26.12.2006 № 575-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі –Рішення АМК):

· дії Товариства з використання без дозволу державного підприємства "Завод шампанських вин "Новий Світ" (далі - ДП "ЗШВ "Новий Світ") у господарській діяльності комплекту етикеток для вина (шампанського "Шансон") "Новый Свет", схожих до ступеню змішування з комплектами етикеток класичного колекційного шампанського "Крымское "Новый Свет" та "Новый Свет" (брют) виробництва ДП "ЗШВ "Новий Світ", що може призвести до змішування з діяльністю ДП "ЗШВ "Новий Світ", яке має пріоритет на їх використання, визнано порушенням, передбаченим статтею 4 Закону № 236 (пункт 1);

· на Товариство накладено штраф у сумі 100 000 грн. (пункт 4);

- 09.01.2007 Товариство одержало зазначене Рішення АМК, що підтверджується відповідним повідомленням (т. 1, а.с. 22, 23);

- рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2008 зі справи № 38/44-45/440, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2008, Товариству у визнанні недійсним Рішення АМК відмовлено; зазначені судові рішення набрали законної сили;

- АМК, звертаючись у червні 2008 року до суду з даним позовом, нарахував відповідачеві 100 000 грн. пені за період з 22.02.2008 (день набрання законної сили рішенням місцевого суду від 11.02.2008 зі справи № 38/44-45/440) по 16.06.2008 (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру розміром штрафу);

- Київським апеляційним господарським судом апеляційне провадження у згаданій справі № 38/44-45/440 було порушено 12.06.2008 (т. 1, а.с. 67-68, 69-71, 76-77).

Причиною виникнення спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства штрафу та пені.

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Правомірність Рішення АМК досліджено в межах провадження зі справи № 38/44-45/440. Відповідні судові рішення набрали законної сили та є обов'язковими до виконання згідно з статтею 124 Конституції України та статтею 115 ГПК України.

За приписами статті 31 Закону № 236 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин):

- порушник, на якого накладено штраф, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, якщо інше не визначено цим рішенням;

- за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі одного відсотка від суми штрафу;

- у разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення стягують штраф та пеню у судовому порядку.

Водночас частиною п'ятою статті 56 Закону № 2210 встановлено, що: розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України; нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу та відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначалися чинними на час виникнення спірних правовідносин приписами статті 31 Закону № 236 та частиною п'ятою статті 56 Закону № 2210, які встановлюють як обов’язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Отже, в даному випадку пеня не лише має безальтернативний характер, але й не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238- 239, 249- 250 Господарського кодексу України.

Таку ж правову позицію викладено в пункті 21 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 (v0247600-08) "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

При цьому відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України відсутність між сторонами цивільно-правових відносин унеможливлює застосування у вирішенні даного судового спору приписів цього Кодексу стосовно строків позовної давності.

Згідно з статтею 42 Закону № 2210 строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення –з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Доводи скаржника щодо неправомірності накладення на нього штрафу Рішенням АМК були предметом судового дослідження у справі № 38/44-45/440 та перебувають поза межами даного судового провадження.

З огляду на наведене суд першої інстанції, встановивши наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу за Рішенням АМК та пені, перевіривши правильність визначення позивачем розміру пені [правомірно нарахованої за період з дня набрання законної сили рішенням місцевого суду зі справи № 38/44-45/440 (22.02.2008) до дня порушення апеляційного провадження у цій справі (12.06.2008), що навіть перевищує стоденний період, необхідний для нарахування пені в максимальному розмірі 100 000 грн.], дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення даного позову.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, не врахувавши факту порушення апеляційного провадження у справі № 38/44-45/440 лише 12.06.2008 і відсутності передбачених законом підстав для зупинення нарахування пені з 22.02.2008 по 12.06.2008 (стаття 56 Закону № 2210) та неправильно застосувавши приписи статті 31 Закону № 236 щодо початку тридцятиденного строку для сплати штрафу (відповідачем Рішення АМК одержано 09.01.2007), прийняв помилкове рішення про зменшення суми пені до 48 000 грн., що згідно з частиною першою статті 111-10 ГПК України є підставою для зміни прийнятої ним постанови зі справи.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 зі справи № 15/113-08-2611 змінити, скасувавши її в частині відмови в задоволенні позову та виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

"Рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2008 зі справи № 15/113-08-2611 залишити без змін, а апеляційну скаргу науково-виробничого підприємства "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю –без задоволення."